Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 916/1586/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот"на рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 30.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2015у справі№ 916/1586/15-г Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Азот"доДержавного підприємства "Одеська залізниця"простягнення 5764,90 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Азот" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення 5764,90 грн. вартості недоставленого під час перевезення вантажу по накладній № 40737124 від 27.11.2014 у вагоні № 59065185.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.06.2015 у справі № 916/1586/15-г (суддя Лічман Л.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Журавльова О.О., Ліпчанської Н.В.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Азот" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 916/1586/15-г, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги недоведеність відповідачем відсутності своєї вини у втраті вантажу.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, Публічним акціонерним товариством "Азот" (відправник) зі станції відправлення Черкаси Одеської залізниці було відправлено на станцію призначення Жовтнева-експорт Одеської залізниці Товариству з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт" "Ніка-Тера" (одержувач) групу вагонів, у тому числі вагон № 59065185 з карбамідом (сечовина штучна) насипом по накладній № 40737124 у кількості 58100 кг. Відмітки у накладній свідчать, що вантаж завантажений у власний вагон засобами відправника насипом.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що 28.11.2014 на станції Жовтнева працівниками Одеської залізниці складено акт загальної форми № 6067, в якому зафіксовано, що на першому розвантажувальному люці вагону № 59065185 праворуч по ходу поїзда має місце нещільне прилягання люка, зазор замурований дрантям; ЗПП на вагоні відповідає даним перевізних документів.

В подальшому, 02.12.2014 було складено акт № 20 про технічний стан вагона (контейнера), відповідно до якого вагон № 59065185 технічно справний; з правої сторони вагону в нижній частині першого розвантажувального люка відсутній ущільнювач довжиною 130 мм, в результаті чого утворилась щілина між кромкою бункера і кришкою люка довжиною 130 мм; втрата вантажу можлива; вантажовідправник міг бачити вищевказані несправності, але заходів з метою забезпечення зберігання вантажу не вжив.

03.12.2014 на станції Жовтнева Одеської залізниці складено комерційний акт БЖ 3211379/188, яким встановлено різницю ваги вантажу в сторону зменшення на 1950 кг; на люках ЗПУ справні; на першому розвантажувальному люці вагону праворуч по ходу поїзда нещільне прилягання люка, зазор замурований дрантям, течі вантажу немає; з правої сторони вагону в нижній частині першого розвантажувального люка відсутній ущільнювач довжиною 130 мм, в результаті чого утворилась щілина між кромкою бункера і кришкою люка довжиною 130 мм; вагон технічно справний згідно акта від 02.12.2014 № 20; в комерційному відношенні згідно акту загальної форми від 28.11.2014 р. № 6067.

Посилаючись на те, що з вини Державного підприємства "Одеська залізниця", як перевізника, було втрачено частину вантажу, переданого для перевезення згідно накладної № 40737124 від 27.11.2014, Публічне акціонерне товариство "Азот" звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача вартість недоставленого вантажу в сумі 5764,90 грн.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Пунктом 127 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Як визначено ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно із ст. 8 вказаного Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

Відповідно до ст. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством.

Абзацем 5 пункту 31 Статуту залізниць України визначено, що придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до пп. а) ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач (відправник) є власником вагону № 59065185 і навантаження здійснювалось відправником у власний не підготовлений належним чином вагон, а саме - з нещільним приляганням люку та відсутністю ущільнювача на ньому, які могли призвести до виникнення недостачі та які відправник міг бачити, проте не вжив заходів по усуненню вказаних дефектів, дійшли правомірних та обґрунтованих висновків про відсутність вини залізниці у втраті під час перевезення частини вантажу, у зв'язку із чим відмовили у задоволенні позову.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 916/1586/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

О. Кролевець