Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 910/993/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційні скарги Київської міської ради та Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.09.2015у справі№ 910/993/15-г Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидо1. Приватного підприємства "Сім-Альянс"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська транспортно-сервісна група"про зобов'язання знести самовільно збудовані нежитлові приміщення

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.11.2015 було продовжено строк розгляду касаційних скарг Київської міської ради та Заступника прокурора міста Києва на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 26.11.2015 на 12 год. 20 хв.

за участю представників сторін від:

прокуратури: Савицька О.В. (посв. № 015589),

позивача: Глобенко Л.В. (дов. від 01.10.2015),

відповідача-1: Хурсевич С.В. (дов. від 24.11.2015),

відповідача-2: Мокрецька М.М. (дов. від 27.01.2015)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до Приватного підприємства "Сім-Альянс", в якому просив зобов'язати відповідача знести самовільно збудовані нежитлові приміщення на земельній ділянці по проспекту Правди, 3-А у Подільському районі міста Києва. Позов обґрунтовано тим, що спірне нерухоме майно, яке є ринковим комплексом, зведене відповідачем без оформлення у встановленому порядку права користування земельною ділянкою, будівництво здійснене з порушенням діючих будівельних норм і правил. З огляду на що, на думку позивача, укладений в подальшому 24.10.2014 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська транспортно-сервісна група" договір купівлі-продажу цього комплексу є нікчемним в силу закону, а тому обов'язок зі знесення самовільно збудованих приміщень має бути покладений на відповідача. При цьому, позивач посилався на приписи статей 215, 228, 236, 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 122, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статей 26, 28, 38, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2015, ухваленим суддею Шкурдовою Л.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з недоведеності обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки. Такого висновку суд дійшов з огляду на наявність рішення Київської міської ради № 460/9517 від 22.05.2013, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, врахувавши також те, що вказана земельна ділянка знаходиться на стадії розробки оформлення прав. Водночас, суд дійшов висновку про недоведеність обставин нікчемності договору купівлі-продажу від 24.10.2014, за яким на час розгляду справи інше Товариство набуло право власності не спірне нерухоме майно. При цьому, суд керувався приписами статей 204, 215, 228, 328 Цивільного кодексу України, статей 116, 123 Земельного кодексу України, статей 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Коротун О.М. - головуючого, Суліма В.В., Гаврилюка О.М., постановою від 03.09.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін. Водночас, суд апеляційної інстанції окремою підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог визнав те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська транспортно-сервісна група", яке на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції було залучено до справи в якості іншого відповідача, є добросовісним набувачем спірного майна в розумінні положень цивільного та господарського законодавства.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора міста Києва та Київська міська рада звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційних скарг, скаржники вказують на неврахування судами того, що спірний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом, оскільки його збудовано на земельній ділянці, що не була відведена першому відповідачу та без відповідної документації. З огляду на що, на думку скаржників, укладений в подальшому договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, спрямований на порушення публічного порядку, а відтак є нікчемним. При цьому, скаржники посилаються на порушення судами приписів статей 215, 228, 328, 376 Цивільного кодексу України, статей 116, 123 Земельного кодексу України, статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиви на касаційні скарги до Вищого господарського суду України не надходили.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 24.10.2014 між Приватним підприємством "Сім-Альянс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська транспортно-сервісна група" (покупець) укладено договір купівлі-продажу малого ринкового комплексу, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язався передати майно у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти майно, і сплатити за нього погоджену грошову суму. Згідно з пунктом 1.1.1. договору, за цим договором відчужується малий ринковий комплекс, загальною площею 3 228,3 кв. м., який знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Правди, 3-А. Опис об'єкта нерухомого майна: нежитлові будівлі (літера "Б"), загальною площею 385,4 кв.м.; (літера "В"), загальною площею 150,2 кв.м.; (літера "Г"), загального площею 860,4 кв.м.; (літера "Д"), загальною площею 269,3 кв.м.; (літера "Е"), загальною площею 66,3 кв.м.; (літера "Ж"), загальною площею 187,6 кв.м.; (літера "К"), загальною площею 254,5 кв.м.; (літера "Л"), загальною площею 251,4 кв.м.; (літера "М"), загальною площею 206,5 кв.м.; (літера "Н"), загальною площею 170,4 кв.м.; (літера "П"), загальною площею 70,1 кв.м.; (літера "Р"), загальною площею 171,0 кв.м.; (літера "С"), загальною площею 50,1 кв.м.; (літера "Т"), загальною площею 135,1 кв.м. Майно, яке відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.04.2014 у справі №754/4018/14-ц. Державну реєстрацію права власності на відчужуваний малий ринковий комплекс в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 23.10.2014 Кравець О.В., державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управляння юстиції у місті Києві, номер запису про право власності: 7435315, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 483923680000, індексний номер витягу: 28507326 (пункт 1.1.2. договору). Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога заступника прокурора Подільського району міста Києва, заявлена в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "Сім-Альянс" про знесення самовільно збудованих нежитлових приміщень на земельній ділянці по проспекту Правди, 3-А у Подільському районі міста Києва. Підставою позову прокурором визначено порушення відповідачем-1 прав та законних інтересів Київської міської ради як особи, уповноваженої на розпорядження земельною ділянкою на якій здійснено самочинне будівництво та порушення відповідачем-1 встановлено порядку будівництва, а саме - здійснення будівельних робіт без затвердженої та погодженої проектної документації та інших визначених законом документів, дозволу на проведення будівельних робіт Інспекції ДАБК у м. Києві. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності обставин того, що укладаючи договір купівлі-продажу сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тоді, як Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська транспортно-сервісна група" суди визнали добросовісним набувачем спірного майна. Втім, такі висновки судів визнаються передчасними через не з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи. Поняття самочинного будівництва, а також правові наслідки самочинного будівництва визначені в статті 376 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Згідно з частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Правові наслідки самочинного будівництва визначені частинами 3-7 статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно до яких юридична доля самочинного будівництва може бути визначена шляхом: - визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, за умови надання їй земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно; визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно збудоване, якщо це не порушує права інших осіб; знесення самочинно збудованого нерухомого майна, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб; зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та знесення майна, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення. З огляду на що, звертаючись до суду із позовом, позивач повинен довести як наявність підстав для кваліфікації побудованого нерухомого майна самочинним будівництвом, так і наявність визначених законом умов для застосування відповідних правових наслідків самочинного будівництва. Правовою підставою позову прокурором визначена частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України, згідно із якою, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Таким чином, умовами застосування наслідків самочинного будівництва, передбаченими частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України, є заперечення власника (користувача) земельної ділянки проти визнання права власності на самочинне будівництво або порушення прав інших осіб. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Так, господарські суди обох інстанцій не надали оцінки доводам прокурора про те, що набуття Приватним підприємством "Сім-Альянс" права власності на спірний ринковий комплекс відбулось на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.04.2014 у справі №754/4018/14-ц, яке в подальшому було скасоване в апеляційному порядку. При цьому, судами не надано оцінки того, що на момент реєстрації за Приватним підприємством "Сім-Альянс" права власності на ринковий комплекс (23.10.2014) та на момент укладення договору купівлі-продажу цього ринкового комплексу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська транспортно-сервісна група" (24.10.2014) на вказане рішення Деснянського районного суду міста Києва прокурором 03.09.2014 вже було подано апеляційну скаргу. Водночас, обмежившись посиланням на те, що відповідач-2 є добросовісним набувачем спірного майна, суди попередніх інстанцій не дослідили обставин наявності чи відсутності рішення Київської міської ради про відведення у власність чи користування Приватному підприємству "Сім-Альянс" земельної ділянки під спірним ринковим комплексом, а відтак і наявності підстав для застосування наслідків самочинного будівництва. На дослідженні зазначених обставин прокурор наголошував упродовж розгляду усього спору, проте, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювалися. У розумінні приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Отже, суд повинний навести зміст усіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності сторін. Разом з тим, згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а тому господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи та оцінює кожний доказ окремо, а всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Принцип змагальності створює необхідні умови для реалізації прав сторін на повне та об'єктивне з'ясування обставин справи. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про недоведеність позову, а тому ухвалені ними судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2015 відстрочено сплату судового збору за розгляд касаційної скарги заступника прокурора міста Києва до закінчення касаційного провадження. Тому, судовий збір у розмірі 1 461,60 грн. підлягає стягненню з Прокуратури міста Києва на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради і касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 у справі №910/993/15-г Господарського суду міста Києва і рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду міста Києва.

Стягнути з Прокуратури міста Києва на користь Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві) 1 461,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець