ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 913/204/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Сєвєродонецької міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.07.2016у справі№913/204/15 Господарського суду Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ескулап"доСєвєродонецької міської радипровнесення змін до договору оренди землі від 04.06.2009, державна реєстрація від 23.07.2009 за №040941900252 та визнання недійсною додаткової угоди б/н від 25.07.2011, державна реєстрація від 25.07.2011 за №441290004000255, до договору оренди землі від 04.06.2009, державна реєстрація від 23.07.2009 за №040941900252

за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Ескулап" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради (надалі - відповідач, скаржник) про внесення змін до договору оренди землі від 04.06.2009, державна реєстрація від 23.07.2009 за №040941900252, а саме у п.13 договору, де слова: "Орендна плата за земельну ділянку під вбудованим приміщенням донараховується за фактичний строк користування земельною ділянкою та становить: з 24.03.2009 щомісячно - 432 грн 56 коп., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендар зобов'язаний сплатити донараховану орендну плату по строку оплати у місяці, у якому одержав цей договір" змінити на слова: "Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площу під таким приміщенням (його частиною)", з дати прийняття цього рішення, та визнання недійсною додаткової угоди б/н від 25.07.2011, державна реєстрація від 25.07.2011 за №441290004000255, до договору оренди землі від 04.06.2009, державна реєстрація від 23.07.2009 за №040941900252.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Луганської області від 22.02.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2016, позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду б/н від 25.07.2011, державна реєстрація від 25.07.2011 за №441290004000255, до договору оренди землі від 04.06.2009, державна реєстрація від 23.07.2009 за №040941900252, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ескулап" та Сєвєродонецькою міською радою. В іншій частині позову відмовлено. Судові рішення в частині, якою позов задоволено, мотивовані тим, що оскільки рішення міськради №431 від 29.03.2011, яким затверджено нормативну грошову оцінку земель і на підставі якого укладено спірну угоду, було скасовано як протиправне в судовому порядку, тобто з моменту його прийняття воно було нелегітимним, а відтак, не могло породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати. В частині відмови у позові суди визнали, що вимога позивача про внесення змін в абзац 3 п.13 договору оренди землі від 04.06.2009, не підлягає задоволенню, оскільки даний пункт регулює розмір орендної плати у період з 24.03.2009 по дату отримання договору. Тобто на момент розгляду цієї справи внесення змін до цього пункту є неактуальним (зазначений пункт вичерпав свою дію фактом його виконання), а заявлена позивачем вимога щодо внесення змін в зазначений пункт, регулює відносини на майбутнє.

Сєвєродонецька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані рішення та постанову скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 202, 215, 216, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду землі". Зокрема скаржник вказує, що на момент укладення оскаржуваної додаткової угоди до договору діяло рішення відповідача № 431 від 29.03.2011 у період з 01.07.2011 по 01.04.2014 (до моменту набрання законної сили постанови Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2012); вважає неправомірним визнання господарським судом недійсною додаткової угоди з моменту укладення, оскільки відповідач вважає, що вона має бути визнана недійсною на майбутнє. Також відповідач не погоджується з твердження суду щодо початку перебігу строку позовної даності, який на його думку, починає відраховуватися саме від дати укладення додаткової угоди.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Сєвєродонецької міської ради №3051 від 24.03.2009 вирішено передати ТОВ "Ескулап" терміном на 25 років земельні ділянки, які знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, будинок 43, квартал 24.

04.06.2009 між Сєвєродонецькою міською радою та ТОВ "Ескулап" було укладено договір оренди землі, державна реєстрація від 23.07.2009 №040941900252, відповідно до п.1 якого орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №3051 від 24.03.2009 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки - землі комерційного використання (під окремий вхід та прибудову з рампою до приміщення аптеки), які знаходяться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, буд.43, квартал 24. В пункті 2 договору сторони визначили, що в оренду передаються земельні ділянки кадастровий №4412900000:05:019:0065, площею 0,0023 га, в т.ч.: під спорудами - 0,0014 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,0009 га; кадастровий №4412900000:05:019:0067, площею 0,0011 га, в т.ч. під спорудами - 0,0011 га. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить, 2008 рік: кадастровий №4412900000:05:019:0065 - 6908 грн. 97 коп., кадастровий №4412900000:05:019:0067 - 3304 грн. 29 коп., 2009 рік: кадастровий №4412900000:05:019:0065 - 7959 грн. 15 коп., кадастровий №4412900000:05:019:0067 - 3806 грн. 55 коп. (п.5 договору).

Згідно п.8 договору він укладений на 25 років строком по 23.03.2034 включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В подальшому 25.07.2011 між сторонами була укладена спірна додаткова угода.

В цій угоді зазначено, що вона укладена на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" та керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради" від 28.04.2011 за №516, відповідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 07.06.2011 за №5205, №5206, №5207.

Згідно з п.1 вказаної додаткової угоди п.5 розділу "Об'єкт оренди" змінено на "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:05:019:0067 становить 11044 грн. 55 коп., кадастровий №4412900000:05:019:0065 - 23093 грн. 15 коп.".

Пункти 9, 11, 13 договору оренди землі також притерпіли змін та були викладені в додатковій угоді в новій редакції.

З касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується з судовими рішеннями попередніх інстанцій саме в частині якою позов було задоволено та визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди. Проте доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних висновків обох судів, оскільки при розгляді даного спору судами установлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 у адміністративній справі №2а/1227/3807/2012 скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012, а судове рішення Сєвєродонецького міського суду від Луганської області від 03 серпня 2012 року, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 - залишено в силі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з п.п. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 288.4., п.п. 288.5.1., 288.5.2. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів-чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Згідно ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до положень ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення №431 від 29.03.2011, яке, як вже зазначалося вище, було визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014.

Отже, оскільки рішення №431 від 29.03.2011 було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Частиною третьою статті 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Враховуючи зазначене, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, саме зобов'язання за визнаною недійсною додатковою угодою до договору оренди припиняються на майбутнє (ст. 207 ГК України), проте недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України), та в разі визнання його недійсним судом, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).

За таких обставин, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову щодо визнання недійсною спірної додаткової угоди до договору оренди землі з моменту її укладення, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Доводи скарги щодо моменту, з якого правочин визнається недійсним, не впливає на правильність висновків суду щодо його недійсності, оскільки спірна додаткова угода до договору оренди є недійсною з моменту її укладення в силу закону ( ч.1 ст. 236 ЦК України). Слід також зазначити, що визнання додаткової угоди недійсною з моменту її укладання чи на майбутнє, не має правового значення для вирішення долі отриманого за договором, оскільки це питання законодавчо врегульовано ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Судова колегія касаційної інстанції також погоджується з оцінкою судами попередніх інстанцій доводів відповідача щодо строків позовної давності, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення №431 від 29.03.11р., що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 (дата прийняття Вищим адміністративним судом України відповідної ухвали). Отже позовну заяву було подано до місцевого господарського суду в межах встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2015 у справі №913/204/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А.Кравчук

Г.М. Мачульський