ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 910/17220/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромашкомплект"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016у справі Господарського суду№ 910/17220/14 м. Києваза первісним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромашкомплект"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство "Українська електротехнічна корпорація"про та за зустрічним позовом до простягнення 110 137,39 грн. товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство "Українська електротехнічна корпорація" товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромашкомплект" стягнення 382 151,42 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники (за первісним позовом):

позивача: не з'явились;відповідача: Єрмакова К.Ю., дов. від 24.02.2016;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпромашкомплект" (далі - Товариство "Дніпромашкомплект") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю ТПП "Українська електротехнічна корпорація" (далі - Товариство "Українська електротехнічна корпорація") 110 137,39 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору на виготовлення та поставку нестандартного обладнання від 19.12.2013 № 12/19/13 (далі - Договір) в частині строків поставки обладнання та його якості.

Позовні вимоги Товариство "Дніпромашкомплект", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що Товариство "Українська електротехнічна корпорація" порушило взяті на себе зобов'язання за укладеним із ним Договором, що відповідно до його п. 7.2 є підставою для стягнення пені у розмірі 16 878,82 грн. та штрафу у розмірі 41 917,39 грн. за прострочення поставки, а також штрафу за поставку неякісного (некомплектного) обладнання у розмірі 51 341,18 грн. відповідно до п. 7.3 Договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2014 у задоволенні позову Товариства "Дніпромашкомплект" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2015 рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 у справі № 910/17220/14 в частині відмови у стягненні штрафних санкцій за несвоєчасну поставку обладнання скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 залишено без змін.

Під час повторного розгляду справи Товариство "Українська електротехнічна корпорація" звернулось до Господарського суду м. Києва із зустрічною позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства "Дніпромашкомплект" на його користь 382 151,42 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за поставлений відповідно до Договору товар у розмірі 357 093,36 грн., 3% річних у розмірі 11 417,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 640,86 грн.

Зустрічні позовні вимоги Товариство "Українська електротехнічна корпорація", посилаючись на норми ЦК України та ГК України обґрунтовувало тим, що Товариство "Дніпромашкомплект" не здійснило остаточного розрахунку за поставлений за Договором товар, направлену претензію про сплату заборгованості проігнорувало, у зв'язку з чим спірна заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку з урахування інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.08.2015 (суддя Домнічева І.О.) первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства "Українська електротехнічна корпорація" на користь Товариства "Дніпромашкомплект" 41 917, 38 грн. штрафу та 16 878, 82 грн. пені. У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено повністю.

В частині задоволення позовних вимог рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством "Дніпромашкомплект" у позовній заяві. При цьому, місцевим господарським судом враховано недоведеність належними та допустимими доказами наявності форс-мажорних обставин при поставці товару, якими Товариство "Українська електротехнічна корпорація" обґрунтовувало прострочення поставки.

Відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви мотивовано тим, що Товариством "Українська електротехнічна корпорація" при поставці товару Товариству "Дніпромашкомплект" не було передано усього комплекту приймально-здавальних документів, визначених Договором, а тому строк оплати за товар ще не настав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2015 скасовано в частині відмови у задоволені зустрічного позову, прийнято у цій частині нове рішення про його задоволення у повному обсязі. Стягнуто з Товариства "Дніпромашкомплект" на користь Товариства "Українська електротехнічна корпорація" 357 093,36 грн. основної заборгованості, 11 417,20 грн. 3% річних, 14 640,86 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення залишено без змін.

Задовольняючи зустрічний позов, суд апеляційної інстанцій не погодився із висновком місцевого суду про те, що строк оплати товару за Договором ще не настав, оскільки, виходячи з матеріалів справи, Товариство "Дніпромашкомплект" фактично прийняло товар за видатковими накладними без будь-яких заперечень чи зауважень, жодних дій щодо отримання відсутніх приймально-здавальних документів не вчиняло, з підстав їх ненадання від Договору не відмовлялось і товар постачальнику не повертало, відтак воно має розрахуватись за нього у повному обсязі. В частині розгляду первісного позову суд апеляційної інстанцій погодився із висновками місцевого господарського суду.

Товариство "Дніпромашкомплект" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 в частині задоволення зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в його задоволенні. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "Дніпромашкомплект" обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами Договору, приписи ст. ст. 218, 526, 666 ЦК України та ст. 193 ГК України, зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції надано невірну оцінку умовам Договору та окремим доказам у справі.

Товариство "Українська електротехнічна корпорація" скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства "Дніпромашкомплект", у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство "Українська електротехнічна корпорація" обґрунтовує тим, що постанову в оскаржуваній частині прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства "Дніпромашкомплект" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Товариством "Українська електротехнічна корпорація" (постачальник) та Товариством "Дніпромашкомплект" (покупець) 19.12.2013 було укладено Договір, за яким постачальник зобов'язався на основі технічної документації покупця виготовити по ОСТ 24.940.01-90, поставити і передати у власність покупця обладнання, а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти і оплатити це обладнання на умовах, передбачених договором;

- відповідно до п. 6.1 Договору постачальник гарантує, що виготовлене обладнання буде відповідати умовам Договору, технічній документації, КД, нормам ЕСКД, ДНБ та ОСТу 24.940.01-90. Гарантійний період на якість поставленого постачальником обладнання складає 12 місяців з дати вводу у експлуатацію, але не більше 18 місяців з дати поставки (п. 6.3 Договору);

- ціна та строк поставки обладнання вказується в Специфікаціях до Договору (п. п. 3.1, 4.3 Договору);

- підписаною сторонами Специфікацією № 1 до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору (далі - Специфікація), визначено плату за обладнання в розмірі 1 348 252,50 грн.;

- згідно п. 3.5 Договору та п. 5 Додатку № 1 до Договору оплата продукції здійснюється покупцем у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 50 % вартості від партії обладнання зазначеного у специфікації не пізніше ніж 5 календарних днів з моменту підписання специфікації; 40 % залишеної вартості оплачується покупцем протягом 10 календарних днів після поставки партії обладнання у відповідності до специфікації, згідно п. 5.5 договору на склад покупця; 10 % вартості обладнання, погодженого до поставки по даному договору, оплачується протягом 30-ти календарних днів після поставки в пункт призначення згідно до п. 5.2 даного договору;

- відповідно до п. 4 Специфікації строк поставки обладнання складає 45 календарних днів з моменту отримання постачальником суми авансового платежу. Покупець сплачує постачальнику авансовий платіж в розмірі 50 % від загальної вартості Договору протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами Специфікації, а саме: грошову суму коштів у розмірі 674 126,25 грн. (п. 5 Специфікації);

- пунктом 3.7 Договору визначено, що під датою оплати необхідно розуміти дату надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника;

- 19.12.2013 Товариством "Дніпромашкомплект" було перераховано на рахунок Товариства "Українська електротехнічна корпорація" авансовий платіж у розмірі 674 126,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 108 від 19.12.2013;

- на виконання умов Договору Товариство "Українська електротехнічна корпорація" здійснило поставку договірного товару, прийнятого Товариством "Дніпромашкомплект" без будь-яких заперечень та зауважень, на підставі видаткових накладних № РН-0000005 від 20.01.2014, № РН-0000006 від 20.02.2014, № РН-0000007 від 27.02.2014, № РН-0000013 від 14.03.2014, № РН-0000014 від 19.03.2014, № РН-0000019 від 27.03.2014 та № РН-0000021 від 02.04.2014;

- Товариство "Дніпромашкомплект" оплатило поставлений Товариством "Українська електротехнічна корпорація" на підставі Договору товар лише частково, у зв'язку з чим має заборгованість в розмірі 357 093,36 грн.

Відповідно до частини першої та другої ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі надання оцінки наявним в матеріалах справи доказів з'ясовано, що Товариство "Українська електротехнічна корпорація" поставило, а Товариство "Дніпромашкомплект" прийняло без будь-яких заперечень та зауважень обумовлений у Договорі товар. Разом із тим Товариство "Дніпромашкомплект" здійснило оплату товару лише частково, у зв'язку з чим має заборгованість в розмірі 357 093,36 грн.

Встановивши вказані обставини, місцевий господарський суд відмовив у задоволені зустрічних позовних вимог з підстав того, що строк остаточного розрахунку за поставлений товар ще не настав, оскільки відповідно до п. 3.6 Договору оплата здійснюється за умовами передання постачальником покупцю комплекту приймально-здавальних документів, вказаних в п. 5.3.2. Договору, і в матеріалах справи відсутні докази передачі вищевказаних документів.

Між тим, з таким висновком місцевого господарського суду цілком вірно не погодився господарський суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

В силу положень частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як було з'ясовано судом апеляційної інстанції Товариство "Дніпромашкомплект" прийняло товар без обумовлених сертифікатів відповідно до видаткових накладних, в подальшому не зверталось до Товариства "Українська електротехнічна корпорація" з вимогою їх надання. З підстав ненадання усього комплекту приймально-здавальних документів про відмову від Договору не заявляло, товар постачальнику не повернуло.

За таких обставин справи, виходячи з вищенаведених положень ЦК України господарський суд апеляційної інстанції дійшов правомірних і обґрунтованих висновків про те, що вартість фактично прийнятого Товариством "Дніпромашкомплект" за Договором товару підлягає оплаті у повному обсязі та законно задовольнив зустрічний позов Товариства "Українська електротехнічна корпорація" про стягнення спірної заборгованості у розмірі 357 093,36 грн.

За результатами касаційного перегляду справи колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень у застосуванні положень статей 666 і 692 ЦК України судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, у зв'язку із чим відповідні доводи скаржника відхиляються як необґрунтовані.

Посилання Товариства "Дніпромашкомплект" на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у тому числі вимог щодо оцінки доказів, також не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в порядку касації, тому відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів вважає за необхідне окремо відзначити, що викладені у касаційній скарзі доводи Товариства "Дніпромашкомплект" про розрахунок з Товариством "Українська електротехнічна корпорація" матеріалами та супровідними послугами були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм надано правову оцінку на підставі дослідження долучених у справу доказів, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У відповідності до статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Окрім того, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунок заявлених до стягнення з Товариства "Українська електротехнічна корпорація" інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення оплати поставленого за Договором товару судом апеляційної інстанції перевірено та визнано арифметично вірним.

За таких обставин, враховуючи доведеність неналежного виконання договірних зобов'язань Товариства "Дніпромашкомплект", колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується також із висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства "Дніпромашкомплект" на користь Товариства "Українська електротехнічна корпорація" 3 % річних у розмірі 11 417,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 640,86 грн.

Доводи касаційної скарги Товариства "Дніпромашкомплект" вищевикладеного також не спростовують.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства "Дніпромашкомплект" зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається. В частині розгляду первісного позову постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, у зв'язку із чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромашкомплект" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі № 910/17220/14 Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.П. Коробенко

Суддя Г.М. Мачульський