ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 30/5005/10402/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Карабань В.Я. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016за заявою про у справі за позовомПублічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" розстрочку виконання рішення суду №30/5005/10402/2012 господарського суду Дніпропетровської області Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"простягнення 261 803 798,19 грн. за участю представників сторін:

позивача: Громніцький Ю.П.,

відповідача: Кравцов О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 11.02.16 у справі № 30/5005/10402/2012 позов задоволено частково та стягнуто з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 7 914 004,80 грн., 7% штрафу у розмірі 8 682 548,24 грн., 3% річних у розмірі 7353255,72 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 64 202,92 грн.; стягнуто публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" витрати по сплаті судової експертизи у розмірі 62,45 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.16 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.16 у справі №30/5005/10402/2012 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2016 рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.

25.04.2016 відповідач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою, в якій просило розстрочити виконання рішення на три роки.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016, частково задоволено заяву про розстрочку виконання рішення у справі №30/5005/10402/2012. Розстрочено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.16 у справі №30/5005/10402/2012 на 2 роки згідно графіку:

до 30 квітня 2016 - 1000583,82 грн.; до 31 травня 2016 - 1000583,82 грн.; до 30 червня 2016 - 1000583,82 грн.; до 31 липня 2016 - 1000583,82 грн.; до 31 серпня 2016- 1000583,82 грн.; до 30 вересня 2016 - 1000583,82 грн.; до 31 жовтня 2016 - 1000583,82 грн.; до 30 листопада 2016 - 1000583,82 грн.; до 31 грудня 2016 - 1000583,82 грн.; до 31 січня 2017 - 1000583,82 грн.; до 28 лютого 2017 - 1000583,82 грн.; до 31 березня 2017 - 1000583,82 грн.; до 30 квітня 2017 - 1000583,82грн.; до 31 травня 2017р. - 1000583,82грн.; до 30 червня 2017р. - 1000583,82грн.; до 31 липня 2017 - 1000583,82 грн.; до 31 серпня 2017 - 1000583,82 грн.; до 30 вересня 2017 - 1000583,82 грн.; до 31 жовтня 2017 - 1000583,82 грн.; до 30 листопада 2017 - 1000583,82 грн.; до 31 грудня 2017 - 1000583,82 грн.; до 31 січня 2018 - 1000583,82 грн.; до 28 лютого 2018 - 1000583,82 грн.; до 31 березня 2018 - 1000583,82 грн. - всього : 24014011,68 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 та ухвалу місцевого суду від 26.04.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку , розстрочку виконання рішення і зміну способу виконання рішення, господарський суд має врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо, та враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

З правового аналізу вказаних приписів вбачається, що розстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, реалізація якого є наслідком оцінки судом поданих доказів та певних обставин.

Отже, господарський суд має право у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Як вбачається із наявних матеріалів справи, обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання рішення, заявник посилається на скрутне фінансове становище через те, що 60% ринку збуту продукції відбувалося на території Російської Федерації та на сьогоднішній день споживачі масово відмовляються від своїх замовлень та шукають інших виробників. Крім того, заявник зазначає про те, що основними причинами зниження виробництва є падіння попиту в Україні та введення мита в країнах Митного Союзу, а тому з причин введеного мита підприємство вимушене фактично відмовитись від поставок зварних та безшовних труб до ринку Митного Союзу. Також суттєво зменшився попит на машинобудівні труби білоруськими компаніями, та просліджується тенденція до зниження використання нарізної труби. Також відповідачем було зазначено, що останнім часом на світовому ринку з'явилася тенденція зниження цін на металопродукцію, подорожчання енергоносіїв, підвищення залізничного тарифу, постійне підвищення постачальниками цін на сировину, що закупається підприємством. Все це призводить до різкого подорожчання продукції, що в свою чергу призводить до зниження замовлень на продукцію, що випускається. До того ж відповідач використовує для виробництва продукції переважно імпортну сировину. При митному оформленні імпортної сировини підприємством сплачується ПДВ у розмірі 20% від митної вартості сировини, що вилучає оборотні кошти у підприємства ще до того, як продукція буде фактично вироблена і реалізована споживачу. В заяві про розстрочку виконання рішення також було вказано, що в результаті негативного впливу вище перелічених чинників на фінансовий стан підприємства, за підсумками 2014 - 2015 років відповідач є збитковим підприємством. Згідно балансів підприємства сума дебіторської заборгованості підприємства у багато разів перевищує суму кредиторської заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи №30/5005/10402/2012 копіями балансів та фінансових звітів підприємства.

Місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, ухвалюючи рішення про надання розстрочки виконання рішення, врахував наведені відповідачем доводи, визнав їх винятковими та такими, що надавали право на розстрочку виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладені обставини та враховуючи докази надані відповідачем на підтвердження підстав для розстрочки виконання судового рішення, а також з урахуванням загальної несприятливої економічної ситуації в Україні, що унеможливлює негайне виконання відповідачем рішення суду від 11.02.2016 у даній справі, оскільки його виконання може призвести до зупинення господарської діяльності відповідача та невиплати заробітної плати працівникам підприємства, несплату податків та інших обов'язкових платежів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що заявником доведено наявність у нього конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при наданні розстрочки виконання рішення судами враховано дотримання балансу інтересів сторін.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач на підтвердження здатності дотримуватися покладених на нього зобов'язань зі сплати заборгованості надав копії платіжних доручень, які підтверджують часткову оплату боргу на виконання вимог ухвали від 26.04.2016.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 у справі № 30/5005/10402/2012 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді:І. Вовк В. Карабань