Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Справа № 924/325/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної

скаргидочірнього підприємства "Шелі"

напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 та рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015у справі№924/325/14 господарського суду Хмельницької областіза первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектоніка"додочірнього підприємства "Шелі"простягнення 1070190,62грн. основного боргу, 144095,81грн. інфляційних нарахувань, 25948,20грн. - 3% річних, 864,25грн. - штрафу,за зустрічним позовом дочірнього підприємства "Шелі"до товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектоніка"простягнення збитків в розмірі 1 162 038,40грн.,

за участі представників сторін:

від ТОВ "Архітектоніка" - Тимощук Н.В.,

від ДП "Шелі" - Білич І.М.,

У С Т А Н О В И В:

14.03.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектоніка" звернулися до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до дочірнього підприємства "Шелі", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 1 070 190,62грн. основного боргу, 144 095,81грн. інфляційних нарахувань, 25 948,20грн. - 3% річних, 864,25грн. - штрафу. В обґрунтування позову посилалися на неналежне виконання ДП "Шелі" умов договору генерального підряду від 09.03.2011 та додаткової угоди №3/1 від 09.07.2012 до зазначеного договору, за умовами якого ТОВ "Архітектоніка" (генеральний підрядник) зобов'язались за завданням ДП "Шелі" (замовника) виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по реконструкції будівлі майстерні центральної садиби, торгового центру, будівлі майстерні з добудовою під фізкультурно-оздоровчий комплекс з плавальними басейнами для оздоровчого плавання та ігор (аквапарк) та автопаркінгом до 100 автомобілів та надбудовою над торговим центром та будівлею майстерні мансардного поверху під службові приміщення по вул. Камянецькій, 122 в м. Хмельницький, передбачені проектно-кошторисною документацією та завданням замовника, як власними силами, так і з залученням субпідрядних організацій, а ДП "Шелі" зобов'язались прийняти та оплатити ці роботи згідно договірної ціни. Робили висновок, що останній етап робіт закінчився і у ДП "Шелі" наступив строк оплати усіх виконаних робіт, чого ними у повному обсязі виконано не було.

11.02.2015 дочірнє підприємство "Шелі" звернулися до господарського суду Хмельницької області із зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектоніка" про відшкодування збитків у розмірі 1 162 038,40грн. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "Архітектоніка" будівельних робіт за договором генерального підряду від 09.03.2011, ДП "Шелі" були спричинені збитки у сумі 63 860,80грн., які полягають у вже понесених витратах, та 1 098 177,60грн. майбутніх витрат на усунення недоліків для відновлення свого порушеного права. Стверджували, що ТОВ "Архітектоніка" було допущено ряд порушень, зокрема, не очищено площі до 5мм. після зняття опалубки; не проведено гідравлічне випробування чаш басейнів № 4, № 7, № 8 та компенсаційних ємностей до них, компенсаційної ємності № 10 на предмет їх протікання та не усунуто протікання; не приведено габаритні розміри басейну № 8, сходів сходової клітини по осі 10 (третій поверх), технологічного отвору в стіні машинного залу басейну № 2 у відповідність до проектних розмірів. Зазначали, що вказане підтверджується дефектним актом від 10.06.2014 про усунення порушень. Вважали, що оскільки ТОВ "Архітектоніка" не усунули ці порушення, ними правомірно було притримано кошти та найнято іншу організацію для виправлення зазначених дефектів.

12.03.2015 рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Димбовський В.В.), залишеним без змін 29.07.2015 постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді Сініцина Л.М., Бучинська Г.Б., Розізнана І.В.) первісний позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ДП "Шелі" на користь ТОВ "Архітектоніка" 540 190,62грн. основного боргу, 864,35грн. пені, 13 764,74грн. 3% річних, 72 784,37грн. інфляційних нарахувань та судові витрати. Відмовлено у частині позовних вимог про стягнення 500 000,00грн. основного боргу, 12 183,46грн. 3% річних, 71 311,44грн. інфляційних втрат. У частині стягнення 30 000,00грн. основного боргу провадження у справі припинено. У зустрічному позові відмовлено мотивуючи необґрунтованістю його вимог.

Касаційною скаргою від 31.07.2015 дочірнє підприємство "Шелі" оскаржували постанову Рівненського апеляційного господарського суду 29.07.2015 та рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015 лише в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог у сумі 63 860,80грн. В іншій частині судові рішення не оскаржувались.

Обґрунтовуючи свої касаційні вимоги підприємство "Шелі" посилались на неналежну оцінку доказів попередніми судовими інстанціями, що вплинуло на установлення фактичних обставин справи та неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ст.611 ЦК України, ст.ст.216, 224, 225 ГК України, ст.ст.30, 32-34, 41 ГПК України, у зв'язку з чим просили скасувати судові рішення та прийняти нове, яким задоволити зустрічний позов у частині стягнення з ТОВ "Архітектоніка" збитків у розмірі 63 860,80грн. Зазначали, що понесені ними збитки утворились унаслідок сплати ними коштів іншій будівельній структурі, яка виконувала будівельні роботи з усунення недоліків допущених ТОВ "Архітектоніка".

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч.1, 2 ст.623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Зі змісту положень ч.1 ст.225 ГК України убачається, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Обов'язок доведення наявності зазначених елементів порушення господарського зобов'язання покладається на позивача. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Необхідно також довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як убачається із матеріалів справи, внаслідок виконання умов договору сторонами було складено дефектні акти від 01.09.2013 та від 10.06.2014. Відповідно до акту про усунення порушень від 10.06.2014 сторони погодили ряд робіт, які ТОВ "Архітектоніка" мали виконати: очищення бетонних поверхонь, бетонування отвору, гідравлічне випробування чаші.

Установивши, що генпідрядник здійснив роботи по усуненню дефектів, які були допущені у виконаних ним та прийнятих замовником роботах, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованих висновків, що ТОВ "Архітектоніка" у повному обсязі усунули недоліки, зазначені у пунктах 2, 3, 5, 6-10, 14-19, 20-26, 28, 29, 30 підписаного сторонами акту про усунення порушень від 10.06.2014, що свідчить про відсутність факту завдання ТОВ "Архітектоніка" збитків, заявлених до стягнення ДП "Шелі".

Що стосується тверджень заявника, про виконання зазначених робіт саме ПМП "Лідер", то вони обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки роботи, виконані останніми не є тими роботами, які мали здійснити ТОВ "Архітектоніка" згідно акту про усунення порушень від 10.06.2014.

Беручи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій, виходячи з положень статей 32, 33 ГПК України, відповідно до яких відповідно до яких доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, а кожна сторона, у свою чергу, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем за зустрічним позовом не було надано, з урахуванням вимог ст.34 ГПК України, належних та допустимих доказів, які би свідчили про зворотне.

Одночасно, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги поданий ДП "Шелі" висновок експертного дослідження № ЕД-1 від 20.06.2014, оскільки він суперечить зібраним у матеріалах справи доказам, які об'єктивно спростовують твердження заявника.

Більше того, як убачається із матеріалів справи, на що звернуто увагу попередніми судовими інстанціями, акти виконаних робіт, складені ТОВ "Архітектоніка" та підписані ДП "Шелі", з урахуванням робіт, що не відносяться до прихованих і зазначених у дефектних актах, які не оспорювались останнім, було покладено в основу судових рішень про задоволення первісних позовних вимог.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявник у касаційній скарзі посилається на порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а й на питання, які стосуються оцінки доказів, проте оцінка доказів, на підставі яких суди дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за їх внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Інших обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Шелі" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 та рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015 у справі №924/325/14 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Л.В. Ковтонюк