ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Справа № 910/4414/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:Павлов О.С. дов. від 2.03.2015від відповідача:Лазоренко Ю.О. дов. від 1.04.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 07.05.2015та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015у справі№ 910/4414/15-г Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Регіональні електричні мережі"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Енергія"простягнення 48 606 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Енергія" про стягнення 48 606 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 4373 від 16.01.2008, право вимоги за яким перейшло до позивача від Державного науково-дослідного проектно-вишукувального інституту з перспектив розвитку "Енергоперспектива" на підставі договору уступки права вимоги № 1/10-11 від 21.12.2011.

До прийняття Господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/4414/15-г, ТОВ "Союзконтракт-Енергія" звернулось до суду із заявою про застосування позовної давності в порядку статті 267 Цивільного кодексу України. Заяву мотивовано тим, що боржник повинен був здійснити остаточний розрахунок за договором підряду 21.11.2008, а тому строк позовної давності сплинув 22.11.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2015 у справі № 910/4414/15-г (суддя Стасюк С.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (колегія суддів: головуючий Яковлєв М.Л., судді Сулім В.В., Тарасенко К.В.), у позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані, зокрема, приписами статей 256, 257, 259, 260, 261, 267 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлення факту звернення позивача до суду про стягнення заборгованості з пропуском позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015, ДП "Регіональні електричні мережі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Союзконтракт-Енергія" основний борг у розмірі 48 606 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статті 264 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, зокрема, посилаючись на укладений договір уступки права вимоги № 1/10-11 від 21.12.2011, який, на думку скаржника, є заміною первісного зобов'язання за договором підряду № 4373 від 16.01.2008, а також на сплату ТОВ "Союзконтракт-Енергія" частини платежів за договором уступки права вимоги, що свідчать про визнання ним боргу.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Енергія" (замовник) та Державним науково-дослідним проектно-вишукувальним інститутом з перспектив розвитку "Енергоперспектива" (виконавець) укладено договір підряду № 4373.

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець у відповідності до умов цього договору та завдання на проектування, що надається замовником в день підписання цього договору і є його невід'ємною частиною, приймає на себе виконання у встановленому законодавством України порядку проектних робіт, а саме розробку Робочої документації "Спорудження вузлової РП-ТП-10/0,4 кВ та реконструкція існуючих електромереж 10 кВ на території забудови ЖРК "Конча-Заспа" Обухівського району Київської області.

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість з виготовлення та проектної документації відповідно до цього договору визначається у відповідності до протоколу погодження договірної ціни та кошторису та складає - 106 01 грн., крім того ПДВ 20% - 21 202 грн., а разом 127 212 грн.

Відповідно до пункту 2.4 договору остаточний розрахунок за цим договором провадиться замовником не пізніше п'яти банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт згідно пунктів 3.6, 3.7 цього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору Державним науково-дослідним проектно-вишукувальним інститутом з перспектив розвитку "Енергоперспектива" виконані роботи на суму 127 212 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 167 від 13.11.2008, відповідно до якого ТОВ "Союзконтракт-Енергія" повинно було протягом 5 банківських днів здійснити оплату в розмірі 63 606 грн.

Проте свої зобов'язання за договором в частині здійснення повної оплати ТОВ "Союзконтракт-Енергія" не виконало.

21.12.2011 між Державним науково-дослідним проектно-вишукувальним інститутом з перспектив розвитку "Енергоперспектива" (кредитор) та Державним підприємством "Регіональні електричні мережі" (новий кредитор) укладено договір уступки права вимоги № 1/10-11, відповідно до якого кредитор уступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Енергія" (боржник) щодо його зобов'язання по сплаті боргу у сумі 63 606 грн. за договором підряду № 4373 від 16.01.2008.

До договору уступки права вимоги сторонами підписано додаток № 1, відповідно до якого боржник зобов'язувався сплатити суму боргу, визначену поетапно, а саме: 20.01.2012 - 15 000 грн., 24.02.2012 - 15 000 грн., 23.03.2012 - 15 000 грн. та 20.04.2012 - 18 606 грн.

Однак свої зобов'язання щодо слати боргу ТОВ "Союзконтракт-Енергія" виконало лише частково у розмірі 15 000 грн., у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 48 606 грн., про стягнення якої ДП "Регіональні електричні мережі" звернулось до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Проте, як з'ясовано місцевим та апеляційним судами, ДП "Регіональні електричні мережі" звернулося за захистом порушеного права щодо невиконання з боку ТОВ "Союзконтракт-Енергія" зобов'язання за договором підряду № 4373 від 16.01.2008, зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що в силу частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові в цій частині.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, матеріалами справи підтверджено, а ТОВ "Союзконтракт-Енергія" не спростовано наявність заборгованості за договором підряду № 4373 від 16.01.2008 перед ДП "Регіональні електричні мережі" як новим кредитором згідно договору уступки права вимоги № 1/10-11 від 21.12.2011 в розмірі 48 606 грн.

Разом з тим ТОВ "Союзконтракт-Енергія" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про застосування позовної давності.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В даному випадку судами встановлено, що зобов'язання стосовно проведення остаточного розрахунку за договором підряду № 4373 від 16.01.2008 мало бути виконане з боку ТОВ "Союзконтракт-Енергія" до 21.11.2008, як це передбачено пунктом 2.4 договору, на підставі акта здачі-приймання виконаних проектних робіт № 167 від 13.11.2008. Отже, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності сплинув 22.11.2011, тоді як ДП "Регіональні електричні мережі" звернулось з позовом до суду лише 24.02.2015.

Разом з тим, ДП "Регіональні електричні мережі" не заявлялось про поновлення пропущеного строку позовної давності.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком судів першої та апеляційної інстанцій стосовно наявності підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої було заявлено ТОВ "Союзконтракт-Енергія".

Посилання ДП "Регіональні електричні мережі" у касаційній скарзі на укладений договір уступки права вимоги № 1/10-11 від 21.12.2011 та на сплату ТОВ "Союзконтракт-Енергія" частини платежів за таким договором як на підставу переривання строку позовної давності, а також на обставини заміни первісного зобов'язання за договором підряду № 4373 від 16.01.2008 внаслідок укладення вказаного договору уступки права вимоги, визнаються колегією суддів помилковими з огляду на таке.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Однак, як вірно зазначили суди, договір уступки права вимоги № 1/10-11 від 21.12.2011 не може визнаватись підставою переривання строків позовної давності, оскільки його було укладено через місяць після спливу строку позовної давності.

Приписами статті 262 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядок обчислення та перебігу позовної давності.

Так само визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності. (див. абзац 6 пункту 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Крім того колегія суддів зауважує, що зміна кредитора у зобов'язанні не тягне за собою зміну самого зобов'язання, адже відповідно до приписів статті 514 Цивільного кодексу України до ДП "Регіональні електричні мережі" на підставі договору уступки права вимоги № 1/10-11 від 21.12.2011 перейшли права Державного науково-дослідного проектно-вишукувального інституту з перспектив розвитку "Енергоперспектива" за договором підряду № 4373 від 16.01.2008 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, беручи до уваги викладене та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 у справі №910/4414/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова