Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 915/570/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лоскутової М.В. дов.№01/53-443 від 22.02.2015,

Колодяжної Ю.А. дов.№01/53-346 від 17.02.2015

від відповідача: Мерлянової С.М. дов.№36/21-Д від 02.04.2013

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014

у справі №915/570/14 Господарського суду Миколаївської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

до Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61-го комунара"

про стягнення 10 438 726,33 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Миколаївобленерго" (Далі - ПАТ „Миколаївобленерго") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства „Суднобудівний завод імені 61-го комунара" (Далі - ДП „Суднобудівний завод імені 61-го комунара") про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії і про технічне забезпечення електропостачання споживача №44/5 від 21.05.2004 року, та за договором про постачання електричної енергії №40/26 від 20.09.2007 року, у сумі 10 438 726,33 грн., яка складається: з 8 554 546,20 грн. - боргу по активній електроенергії; 150 117,80 грн. - боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії; 619 725,74 грн. - боргу по реактивній електроенергії; 872 758,39 грн. - пені; 181 082, 87 грн. - три проценти річних; 60 222, 33 грн. - втрат від інфляції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014 (суддя Васильєва Л.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (судді: Ліпчанська Н.В., Лисенко В.А., Савицький Я.Ф.), позов задоволено частково, стягнуто з ДП „Суднобудівний завод імені 61-го комунара" на користь ПАТ "Миколаївобленерго" 7 384 498,70 грн. боргу за активну електроенергію, 480 651,09 грн. боргу за реактивну електроенергію, 623 563,79 грн. пені, 131 413,38 грн. 3% річних, 51 570,72 грн. інфляційних витрат, судовий збір в сумі 73 080,00 грн. В решті позову відмовлено.

Судові рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовані посиланням на норми ст.ст. 230 - 232, 275, 276 Господарського Кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного Кодексу України та встановленням факту неоплати відповідачем отриманої за вказаними договорами електричної енергії. В частині відмови у задоволенні позову судові рішення мотивовані тим, що частина боргу у загальному розмірі 1 616 637,85 грн. була списана в порядку визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"; сума в розмірі 150 117,80 грн. визначена позивачем як борг за перевищення договірних величин споживання електричної енергії нарахована неправомірно, оскільки позивач виходив із величини екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання, встановленої у відповідному акті, а не із величини електропостачання, визначеної у договорі, тому таке нарахування суперечить приписам ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ПАТ „Миколаївобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 2, 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", приписів Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996, Закону України "Про електроенергетику", просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що акт про списання суми заборгованості за електроенергію не погоджений з органом, уповноваженим управляти інтересами позивача, тому не може підтверджувати списання заборгованості у вказаному розмірі.

У відзиві на касаційну скаргу ДП „Суднобудівний завод імені 61-го комунара" просить оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Між позивачем та відповідачем з 21.05.2004 існують договірні зобов'язання, які ґрунтуються на договорах №44/15 від 21.05.2004 та від 30.07.2013, №40/26 від 20.09.2007 про постачання електричної енергії і про технічне забезпечення електропостачання споживача та ряд додаткових угод.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору № 44/15, відповідач зобов'язався виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановлених засобів обліку електроенергії, класу споживання та за діючими на період розрахунку тарифами, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%, виключно у грошовій формі згідно з умовами цього договору відповідно до додатків №2,2а,2б,3,4,5,10.

Відповідно до додатку №2 до зазначеного договору постачання електроенергії здійснюється на об'єкти, розташовані за адресою: вул. Адміральська, 38, Терновський проїзд, проспект Героїв Сталінграду, 6-А, вул. Чкалова, 108 та Матвіївка.

Додатками до вказаних договорів та додатковими угодами визначений порядок та строки внесення планових платежів за обсяги споживання електричної енергії та перетікання електричної енергії.

Сторони також погодили, що за внесення платежів з порушенням термінів оплати, "Платник" - відповідач сплачує "Постачальнику" - позивачу пеню у межах подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та втрати від інфляції.

На підставі вищезазначених договорів та додаткової угоди №46/8 енергопостачальник відпустив споживачу електроенергію за період з квітня 2012 по 01 лютого 2014 року на суму 8 554 546,20 грн. На вказану суму позивачем - енергопостачальником були виставлені відповідачеві рахунки, які останній отримав, але не оплатив у повному обсязі у встановлені терміни.

Разом з тим, 26.12.2012 сторонами, з метою списання заборгованості у відповідності до Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" було складено акт звірки заборгованості за спожиту електроенергію ДП "Суднобудівний завод імені 61-го комунара", яка виникла за договорами про постачання електричної енергії №44/15 та №40/26 від 20.09.2007 р. та додаткових угод про об'єднання платежів та обсяги реалізації електричної енергії до цих договорів, яка виникла станом на 01.09.2012 р. і не погашена на дату набрання чинності Закону (30 жовтня 2012р.).

На підставі вказаного акту звірки, з ДП "Суднобудівний завод імені 61-го комунара" підлягає списанню заборгованість, яка виникла станом на 01.09.2012 у загальному розмірі 1 616 637,85 грн., у тому числі борг за активну електроенергію в сумі 1 170 047,50 грн., борг за реактивну електроенергію в сумі 139 074,65 грн., пеня в сумі 249 194,60 грн., 3% річних в сумі 49 669,49 грн., інфляційні втрати в сумі 8 651,61 грн.

Таким чином господарськими судами встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену згідно з вказаними договорами електричну енергію в період з 01.04.2012 по 01.02.2014 фактично становить 8 671 697,67 грн., з яких 7 384 498,70 грн. за активну електроенергію, 480 651,09 грн. за реактивну електроенергію, 623 563,79 грн. пені, 131 413,38 грн. - 3% річних, 51 570,72 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням вказаних обставин та з огляду на норми ст.ст. 230 - 232, 275, 276 Господарського Кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного Кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову у вищезазначеній частині.

Щодо посилань скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" в частині погодження акта списання заборгованості органом, уповноваженим управляти підприємством, то судова колегія касаційної інстанції відзначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №1221 від 29.12.2010 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" ДП "Суднобудівний завод імені 61-го комунара" включено до складу Державного концерну "Укроборонпром".

Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" набрав чинності з дня його опублікування - 30.12.2012 ( ч. 1 ст. 4 Закону).

Пунктом 2 частини 1 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" встановлено, що на умовах, визначених цією статтею, підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за електричну енергію перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Частина 2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" визначає порядок списання заборгованості.

Списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;

2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;

3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.

5) у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що акт, на підставі якого була списана заборгованість у розмірі у загальному розмірі 1 616 637,85 грн., складений та підписаний сторонами відповідно до наведених вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку". При цьому господарські суди відзначили, що позивач має можливість погодити цей акт в установленому порядку та у подальшому відповідно оформити списання відповідно до Закону (фактично позивач ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку").

Більш того, в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Тому доводи касаційної скарги щодо заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та переоцінки доказів у справі не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

Судова колегія касаційної інстанції також погоджується з висновками попередніх інстанцій в частині відмови у позовних вимогах ПАТ "Миколаївобленерго" щодо стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної електроенергії в сумі 150 117,80 грн., в тому числі за січень 2013 р. в сумі 61 247,98 грн., за лютий 2013 р. в сумі 21 334,42 грн., за квітень 2013 р. в сумі 67 535,40 грн.

Відповідно до п.1 Правил користування електричною енергією договірна величина споживання електричної енергії - це узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Визначаючи договірну величину, позивач користувався даними Акту екологічної, аварійної та технологічної броні (т.1 а.с.121-122), що є помилковим, оскільки акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача не є правочином, і не має характеру акта в розумінні статті 12 ГПК України, оскільки не породжує, не змінює та не припиняє будь-які цивільні правовідносини. Такий акт є документом, що фіксує величини електричної потужності та мінімальний рівень споживання, які визначаються замірами або розрахунковим шляхом, має виключно технічний характер та складається з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через припинення електропостачання.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскарженій постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі №915/570/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Прокопанич Г.К. Шаргало В.І.