Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 910/5889/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДроботової Т.Б., суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача-1: Чала І.М. - дов. від 17.09.14, відповідача-2: Пустовойт О.С. - дов. від 25.12.14,

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від23.10.14у справі№910/5889/14 Господарського суду міста Києваза позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"до 1. Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоелектро-Україна"провідшкодування 310068,21 грн. шкоди в порядку регресу

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.02.15 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Добролюбової Т.В. для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 310068,21 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а саме: 250000 грн. з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та 60068,21 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоелектро-Україна". В обґрунтування своїх вимог, позивач вказував на те, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм відповідача-2. Цивільно-правова відповідальність водія відповідача-2 була застрахована відповідачем-1 (поліс №АВ/4284837, договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 98-02 №244/02036/12/00735885 від 08.10.12). Отже, після виплати позивачем страхового відшкодування, до нього перейшло право на отримання від відповідача-1 компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП у сумі 250000 грн., в межах ліміту відповідальності страховика. Разом з тим, у зв'язку з недостатністю страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди позивач вважав підставним стягнення з відповідача-2, як власника транспортного засобу, 60068,21 грн. страхового відшкодування. При цьому, позивач посилався на приписи статей 993, 1162, 1191, 1194, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.14 (суддя Стасюк С.В.) позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 250000 грн. страхового відшкодування та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоелектро-Україна" 60068,21 грн. страхового відшкодування. Суд першої інстанції установив, що позивач виплатив на користь страхувальника 310068,21 грн. страхового відшкодування, а тому суд визнав, що відповідач-1 є особою відповідальною за завдані збитки у сумі 250000 грн., тобто в межах встановленого умовами полісу і договору добровільного страхування ліміту відповідальності страховика; решта суми страхового відшкодування у розмірі 60068,21 грн. в силу приписів статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача-2.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.14 (судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові про стягнення з відповідача-1 коштів у сумі 54248,48 грн. Скаржник посилається на порушення судами приписів статі 9 Закону України "Про страхування", пункту 30.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вважає завищеним розмір страхової суми, що визначена у договорі добровільного страхування наземного транспорту №0259а/шев від 27.04.12, а отже, необґрунтованим і розмір суми страхового відшкодування.

Від позивача і відповідача-2 відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.11.12 на 458 км автодороги "Знам'янка-Луганськ-Ізварине" сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобілів марки "ТАТА" д/н АХ5986СМ під керуванням Бережного Г.А., власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Термоелектро-Україна", та автомобіля Rаnge Rover д/н АН0072НА під керуванням водія Голубцова О.А., власником якого є Данилова Людмила Григорівна. Вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області №1-кп/250/201/13 від 23.08.13 установлено, що ДТП сталася в результаті порушення Бережним Г.А. вимог Правил дорожнього руху України. Суди також установили, що 27.04.12 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" - страховиком та Даниловою Людмилою Григорівною - страхувальником був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 0259а/12д/шев "Все включено" (застрахований транспортний засіб - Rаnge Rover д/н АН0072НА). Відповідно до пункту 8 договору страхування страхова сума складає 579 869,05 грн. Пунктом 25.8 цього договору передбачено, що при повній загибелі транспортного засобу страхове відшкодування сплачується в розмірі страхової суми за вирахуванням суми знецінення транспортного засобу за період страхування, вартості залишків транспортного засобу, та встановленої франшизи. В процесі розгляду спору суди установили, що цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують автомобіль "ТАТА" д/н АХ5986СМ на законних підставах, була застрахована Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на підставі договору (полісу) АВ4284837 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №244/02036/12/00735885 від 08.10.12. При цьому, полісом №АВ4284837 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза 0,00 грн.; договором добровільного страхування від 08.10.12 встановлена страхова сума в розмірі 200000 грн., без застосування франшизи. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №474/12 від 29.12.12 пошкодження застрахованого автомобіля за умовами договору (пункт 29.5) страхування є такими, що призвели до повної його конструктивної загибелі; ринкова вартість автомобіля Rаnge Rover д/н АН0072НА станом на момент ДТП складала 420751,52 грн.; вартість відновлювального ремонту - 578362,67 грн.; розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля - 420751,52 грн. Зазначена дорожньо-транспортна пригода позивачем визнана страховим випадком та 22.02.13 складено страховий акт №1.001.12.04244/VESKO6517, за яким сума страхового відшкодування становить 310 068,21 грн. Вказана сума страхового відшкодування була виплачена позивачем згідно з платіжним дорученням №12374 від 25.02.13. Позивач направляв відповідачам заяви про виплату страхового відшкодування, проте такі заяви були залишені ними без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про стягнення в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 250000 грн. страхового відшкодування та 60068,21 грн. - з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоелектро-Україна". Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується з судовими актами у справі лише в частині стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування у розмірі 54248,48 грн. Частиною 1 статті 979 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Під страховим випадком розуміють подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону України "Про страхування"). Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Як вже зазначалося, і це установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, позивач у зв'язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля) здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування №0259а/12д/шев від 27.04.12 у розмірі 310068,21 грн. Установили суди і те, що пошкодження застрахованого автомобіля є такими, що призвели до повної його конструктивної загибелі; що розрахунок розміру страхового відшкодування був здійснений позивачем у відповідності до вимог закону і умов договору добровільного страхування наземного транспорту №0259а/12д/шев від 27.04.12 (пункт 25.8). Отже, як установили суди, позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, в межах суми виплаченого відшкодування. Разом з тим, у розумінні приписів пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика (тобто в межах страхових сум, зазначених у страхових полісах) відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Статтею 29 вказаного Закону унормовано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Як вже зазначалося, і це установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність осіб, що експлуатують на законних підставах транспортний засіб "ТАТА" д/н АХ5986СМ, застрахована ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до договору (полісу) №АВ/4284837 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №244/02036/12/00735885 від 08.10.12. Ліміт відповідальності страховика (відповідача-1) за полісом та договором добровільного страхування цивільної відповідальності становить 250000 грн. Отже, як установили суди, особою відповідальною за завдані збитки, у межах передбачених вказаним полісом і договором (у сумі 250000 грн.), є відповідач-1. Враховуючи суму виплаченого страхового відшкодування (310068,21 грн.) та межі страхової відповідальності відповідача-1, суди визнали обґрунтованим стягнення з нього 250000 грн. страхового відшкодування. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід скаржника про невірне, на його думку, визначення розміру страхової суми у договорі страхування і суми страхового відшкодування, не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки йому надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і він був відхилений як необґрунтований. Крім того, цей довід не спростовує установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Інші доводи теж визнаються неспроможними з огляду на викладене та встановлене судами.

В частині стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування у розмірі 60068,21 грн. судові акти у справі не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися.

Зважаючи на встановлені обставини справи та зазначені приписи законодавства, правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.14 у справі №910/5889/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Дроботова

Судді Т.Гоголь

В.Швець