Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.04.2018 року у справі №908/487/16
Постанова ВГСУ від 29.08.2017 року у справі №908/487/16
Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №908/487/16
Постанова ВГСУ від 25.10.2016 року у справі №908/487/16
Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №908/487/16
Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №908/487/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 908/487/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.,

за участю: ОСОБА_4,

представників:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" - Коршуна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2016

та ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.06.2016

(в частині відхилення вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5)

у справі №908/487/16 господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний

футбольний клуб "Металург-Запоріжжя"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.06.2016 визнано вимоги кредиторів, зокрема, ОСОБА_4 в сумі 12521,15 грн. - 1 черга; ОСОБА_5 в сумі 14915,82 грн. - 1 черга.

Відхилено вимоги: ОСОБА_8 в сумі 551,20 грн. судового збору; ОСОБА_4 в сумі 2159186,62 грн.; ОСОБА_5 в сумі 1271692,12 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2016 від 25.07.2016 (колегія суддів у складі: Будко Н.В., Дучал Н.М., Сгара Е.В.) ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.06.2016 залишено без змін.

Кредитори ОСОБА_5 та ОСОБА_4, не погодившись з вказаними вище ухвалою суду першої інстанції від 13.06.2016 та постановою суду апеляційної інстанції від 25.07.2016, звернулися з касаційними скаргами (враховуючи надані доповнення), в яких просять відповідно скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.06.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2016 в частині відхилення вимог ОСОБА_4 в сумі 2159186,62 грн.; ОСОБА_5 в сумі 1271692,12 грн., прийняти нове рішення, яким заявлені кредиторські вимоги визнати та включити до реєстру вимог кредиторів. В обґрунтування посилаються на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" проти вимог касаційних скарг заперечує з підстав, викладених у відзивах, просить відмовити у їх задоволенні, оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні було оголошено перерву на 25.10.2016.

Переглянувши в касаційному порядку винесені у справі ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

Згідно зі ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2016 року ТОВ "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" звернулося до господарського суду Запорізької області з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" про порушення справи про банкрутство прийнято до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 02.03.2016.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.03.2016 порушено провадження у справі № 908/487/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Запорізької області від 02.03.2016 ТОВ "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії- Шевчука Андрія Миколайовича; вирішено здійснити офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та за результатами проведеної роботи подати до господарського суду звіт про свою діяльність та ліквідаційний баланс для затвердження.

02.03.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднене повідомлення № 28890 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" банкрутом.

Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом до господарського суду Запорізької області з кредиторськими вимогами до боржника звернулись кредитори, зокрема:

21.03.2016 - ОСОБА_4 з вимогами до боржника в сумі 2292327,77 грн.;

22.03.2016 - ОСОБА_5 з вимогами до боржника в сумі 362507,94 грн.

16.05.2016 від ОСОБА_4 до господарського суду Запорізької області надійшла заява про зменшення кредиторських вимог, в якій останній просив визнати вимогу кредитора до боржника в сумі 2171707,77 грн., яка складається з суми заборгованості по виплаті заробітної плати за контрактом - 7367,77 грн., персональної надбавки - 1320000,00 грн., середнього заробітку при звільненні 241240,00 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 603100,00 грн.

16.05.2016 від ОСОБА_5 до господарського суду Запорізької області надано заяву про зменшення кредиторських вимог, в якій просив визнати вимогу кредитора до боржника в сумі 1286607,94 грн., яка складається з суми заборгованості по виплаті заробітної плати за контрактом - 9533,38 грн., персональної надбавки - 750000,00 грн., середнього заробітку при звільненні - 151800,00 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - 379500,00 грн.

Згідно з ч. З ст. 95 Закону кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Виходячи зі змісту вказаної норми, суд при розгляді відповідних заяв зобов'язаний перевірити їх обґрунтованість та наявність документів, що підтверджують відповідні вимоги. До того ж, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Розглянувши заяву ОСОБА_4 про визнання грошових вимог у сумі 2171707,77 грн. (з урахуванням заяви про зменшення кредиторських вимог), яка складається з суми заборгованості по виплаті заробітної плати за контрактом - 7367,77 грн., персональної надбавки - 1320000,00 грн., середнього заробітку при звільненні 241240,00 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні -603100,00 грн., місцевий господарський суд встановив, що в обґрунтування розміру грошових вимог до боржника ОСОБА_4 посилається на умови Контракту № 07, укладеного 01.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" та футболістом-професіоналом ОСОБА_4 та додатку № 1 від 01.06.2015 до вказаного контракту.

Відповідно до п. 1.1 контракту № 07 від 01.06.2015 р. клуб приймає футболіста на роботу на посаду спортсмена-професіонала з футболу на строк дії цього контракту та зобов'язується сплачувати йому заробітну плату за виконану роботу, а футболіст зобов'язується сумлінно виконувати роботу, передбачену цим контрактом.

Пунктом 4.1 контракту № 07 встановлено, що за сумлінне виконання своїх обов'язків, передбачених цим контрактом футболісту щомісячно сплачується заробітна плата відповідно до штатного розкладу клубу в розмірі 1240,00 грн. з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

Пунктом 4.2 контракту № 07 передбачено, що клуб може виплачувати футболісту за результатами його професійної діяльності різноманітні доплати, надбавки, додаткові виплати та інші винагороди.

Всі виплати, передбачені даним контрактом, здійснюються відповідно до діючого законодавства України та в порядку, встановленому внутрішніми нормативними документами клубу (п. 4.3 контракту).

Пунктом 6.1 контракту визначено, що цей контракт діє з моменту підписання сторонами та діє до 31.05.2016 р. включно.

Згідно з п. 6.3 контракту зміни та доповнення до цього контракту, укладені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін, є невід'ємною частиною цього контракту.

Зміни цього контракту в односторонньому порядку не допускаються, крім випадків, передбачених цим контрактом та діючим законодавством України (п. 6.4 контракту).

Пунктом 6.8 контракту передбачено, що при припиненні цього контракту клуб зобов'язується видати футболісту належним чином оформлену трудову книжку та здійснити повний розрахунок з футболістом за відпрацьований період в день його звільнення, а футболіст зобов'язується вернути видані клубом матеріальні цінності та інше майно, яке є власністю клубу.

Цей контракт підлягає реєстрації в ПЛ/ПФЛ (п. 8.1 контракту).

В пункті 1 додатку № 1 від 01.06.2015 до контракту № 07 сторони домовилися про додаткові умови оплати праці, відповідно до яких футболісту встановлюється щомісячна персональна надбавка в розмірі 240000,00 грн.

Пунктом 3 додатку № 1 до контракту № 07 визначено, що всі виплати здійснюються відповідно до діючого законодавства України та в порядку, передбаченому внутрішніми нормативними документами клубу.

Згідно з п. 11 додатку № 1 до контракту № 07 цей додаток № 1 є складовою та невід'ємною частиною контракту № 07 між сторонами та підписано в 3 (трьох) екземплярах: по одному для кожної із сторін та для реєстрації в ПЛ України.

14.12.2015 ОСОБА_4 було звільнено за скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказом № 10/14-12-ЛС від 14.12.2015.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що умовами зазначених контракту № 07 та додатку № 1 передбачена обов'язковість їх реєстрації в ПЛ, однак додаток № 1 до контракту № 07 не зареєстрований в ОПФКУ "Прем'єр-Ліга", тобто він фактично є неукладеним. А тому умови, визначені в цьому додатку, не можуть прийматися до уваги, оскільки не є чинними. У зв'язку з чим, персональна надбавка, передбачена п.1 додатку № 1, не може бути нарахована у розмір грошових вимог до боржника.

Крім того, судами встановлено, що п. 1 розділу V колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" на 2013-2015 роки, визначено оплату праці в Товаристві здійснювати згідно Закону України "Про оплату праці", а також з Положенням "Про оплату праці персоналу ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" (додаток № 4).

Відповідно до п. 1.2 Положення "Про оплату праці персоналу ТОВ "ПФК "Металург Запоріжжя" (додаток №4 до колективного договору), умови цього положення поширюються на всіх працівників клубу, виконуючих трудову діяльність на підставі трудових договорів (контрактів). Положення визначає систему оплати праці в Товаристві, її структуру, строки і періодичність виплати заробітної плати.

Розділом 3 положення визначена структура заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, інших виплат, що належать до фонду оплати праці.

Перелік, яким встановлюються умови виплати додаткової заробітної плати, доплат і надбавок до посадових окладів, передбачений п. 3.2 положення. Так, підставою для нарахування й виплати доплат і надбавок є наказ Президента Клубу, в якому вказується перелік працівників Товариства з визначенням сум та відповідних нарахувань.

Судами встановлено, що посадовий оклад (основна заробітна плата) ОСОБА_4 складала 1240,00 грн., а доплати і надбавки (додаткова заробітна плата) мали бути сплаченими за умови якісних показників роботи команди футболістів та наявності відповідного наказу Президента Клубу.

Проте в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що ОСОБА_4 у період дії контракту № 07 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата з урахуванням визначеної у додатку № 1 до контракту № 07 щомісячної персональної надбавки у розмірі 1320000,00 грн., та докази того, що ним сплачувались передбачені законодавством України податки та інші платежі з вказаної суми заробітної плати (доходу).

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що додаток № 1 до контракту № 07 від 01.06.2015 не може бути прийнято до уваги як доказ в підтвердження розміру заробітної плати ОСОБА_4, а також не може бути доказом в підтвердження підстав для визначення та розрахунку суми грошових вимог вказаного кредитора до боржника.

ОСОБА_5 звернувся з заявою про визнання грошових вимог у сумі 1286607,94 грн. (з урахуванням заяви про зменшення кредиторських вимог), яка складається з суми заборгованості по виплаті заробітної плати за контрактом - 9533,38 грн., персональної надбавки - 750000,00 грн., середнього заробітку при звільненні - 151800,00 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - 379500,00 грн.

В обґрунтування розміру грошових вимог до боржника ОСОБА_5 посилається на умови контракту № 17, укладеного 16.07.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" (клуб) та ОСОБА_5 (головний тренер) та додатку № 1 від 16.07.2015 р. до контракту № 17 від 16.07.2015 р.

Відповідно до п. 1.1 контракту № 17 ОСОБА_5 приймається на роботу на посаду головного тренера головної команди клубу на строк дії цього контракту. Згідно з цим контрактом головний тренер бере на себе обов'язки використовувати свою професійну майстерність в інтересах клубу з метою досягнення запланованих клубом спортивних результатів. Територіально безпосереднім місцем роботи (виконання своїх обов'язків) головного тренера, як і всіх інших працівників клубу, діяльність яких пов'язана з роботою футбольних команд клубу, є місце знаходження команд клубу, яке визначається керівництвом клубу на кожний період.

Пунктом 4.1 контракту встановлено, що за сумлінне виконання своїх обов'язків, передбачених цим контрактом, головному тренеру щомісячно виплачується заробітна плата згідно зі штатним розкладом та колективним договором клубу у розмірі 1800 грн.

Пунктом 4.2 контракту передбачено, що клуб може виплачувати головному тренеру за результатами його професійної діяльності різноманітні доплати, надбавки, додаткові виплати та інші винагороди.

Відповідно до п. 6.1 контракту він діє з моменту його підписання до 31.05.2016.

Згідно з п. 6.2 контракту зміни умов даного контракту можливі за взаємною згодою сторін у будь-який час.

Зміни і доповнення до контракту, укладені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін є невід'ємною частиною цього контракту (п. 6.3 контракту).

Пунктом 6.4 контракту передбачено, що зміни контракту в односторонньому порядку не допускаються, крім випадків, передбачених даним контрактом і чинним законодавством України.

Пунктом 8.2 контракту встановлено, що цей контракт укладений українською мовою і підписаний у трьох примірниках, що мають однакову юридичну чинність, по одному для кожної із сторін і для реєстрації в ПЛ або ПФЛ.

В пункті 1 додатку № 1 від 16.07.2015 р. до контракту № 17 сторони домовилися, що тренеру виплачується щомісячна персональна надбавка в розмірі 150000,00 гри.

Пунктом 3 додатку передбачено умови, на яких клуб зобов'язувався виплатити тренеру додаткову премію, а саме: у випадку якщо за результатами сезону 2015/2016 р.р. команда клубу займає місце не нижче 6-го в турнірній таблиці - у розмірі 200000,00 грн.; за 5-те місце в турнірній таблиці - у розмірі 500000,00 грн.; за 4-те місце в турнірній таблиці - у розмірі 600000,00 грн.; за 3-те місце в турнірній таблиці - у розмірі 800000,00 грн.; за 2-ге місце в турнірній таблиці - у розмірі 1000000,00 грн.; за 1-е місце в турнірній таблиці - у розмірі 1500000,00 грн.; якщо за результатами кубку України сезону 2015/2016 команда клубу займає місце у полу фіналі - у розмірі 250000,00 грн.

Згідно з п. 6 додатку № 1 до контракту № 17 цей додаток № 1 є складовою та невід'ємною частиною контракту № 17 між сторонами та підписано в 3 (трьох) екземплярах: по одному для кожної із сторін та для реєстрації в ОПФКУ "Прем'єр-Ліга України".

Оскільки додаток №1 до контракту №17 не зареєстрований у ОПФКУ "Премєр-Ліга України", суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність реєстрації додатку №1 до контракту №17 від 16.07.2015 р. підтверджує факт не набрання ним чинності.

Крім того зазначили, що підтвердженням факту не набрання чинності додатком є відсутність ознак його фактичного виконання. Доказів виплати згідно додатку представник скаржників суду не надав.

14.12.2015 р. ОСОБА_5 було звільнено за скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказом № 09/14-12-ЛС від 14.12.2015 р.

За таких обставин, посилання ОСОБА_5 на необхідність виплати йому додаткової щомісячної персональної надбавки у розмірі 150000 грн., а також середнього заробітку згідно розрахунку, що ґрунтується на такій надбавці, а не на основній зарплаті, суди попередніх інстанцій визнали незаконним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Частина друга статті 3 КЗпП України передбачає можливість установлення особливостей праці, тобто особливостей правового регулювання певних трудових відносин, надаючи окремим підприємствам, установам, організаціям право регулювати трудові відносини їхніми статутами, положеннями.

Надавши це право КЗпП України, у статті 9 закріплює норму, відповідно до якої умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Аналогічні гарантії передбачені у ст. 22 Закону України "Про оплату праці".

Питання про наслідки відступу від положень трудового законодавства при укладенні договорів про працю вичерпно вирішено у ст. 9 КЗпП України, яка імперативно кваліфікує такі умови недійсними без необхідності визнання їх такими в судовому порядку.

Разом з тим у частині першій ст. 91 КЗпП України встановлюється право підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів встановлювати додаткові, порівняно з законодавством, трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Згідно з нормами статей 5, 15 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на національному рівні, галузевих (міжгалузевих), територіальних угод, колективних та трудових договорів.

Конкретні розміри оплати праці (в тому числі надбавок, премій, винагород) встановлюються в колективному договорі, а у разі його відсутності - роботодавцем за погодженням з уповноваженим на це органом.

При цьому, за положенням частин другої, третьої статті 2 Закону України "Про оплату праці" винагорода за працю понад установлені норми, зокрема доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати тощо, є додатковою заробітною платою і, як і інші компенсаційні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, аналіз норми статті 9 КЗпП України разом з нормами статті 91, 44 цього Кодексу та іншими положеннями законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлення підприємством, установою, організацією в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів у трудових договорах чи інших угодах додаткових, порівняно із законодавством, трудових чи соціально-побутових пільг для працівників, тобто які покращують їх становище, не може бути приводом для визнання таких умов недійсними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-530цс15.

Однак, при розгляді заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кредиторськими вимогами до боржника судами попередніх інстанцій не були враховані особливості вказаних трудових спорів та зазначені норми матеріального права з урахуванням обставин справи.

Крім того, відповідно до п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п. 6.1 та 6.3 Контрактів №7, №17, вони набирають чинності з моменту підписання, а зміни та доповнення до цих контрактів, укладені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін, є невід'ємною частиною цих контрактів.

Згідно з п. 11 додатку № 1 до контракту № 7 та п. 6 додатку № 1 до контракту №17, ці додатки № 1 є складовою та невід'ємною частиною контрактів № 07 та № 17 між сторонами та підписано в 3 (трьох) екземплярах: по одному для кожної із сторін та для реєстрації в Прем'єр-лізі України.

Окрім того, відносини у професійному футболі регламентуються регламентними документами ФІФА, УЕФА, Федерації футболу України та Прем'єр-ліги України, які є внутрішніми (локальними) актами цих організацій та не повинні протирічити діючому законодавству України.

Однак, судами попередніх інстанцій не було перевірено дотримання сторонами вимог регламенту Федерації футболу України під час підписання контрактів щодо необхідності реєстрації трудового контракту та додатків до нього як обов'язкових передумов для набрання ними чинності.

Крім того, зазначивши, що щомісячна персональна надбавка, визначена додатками № 1, мала бути сплачена за умови якісних показників роботи команди футболістів та наявності відповідного наказу Президента Клубу, суди посилались лише на колективний договір ТОВ "ПФК "Металуг-Запоріжжя", без врахування положень Закону України "Про оплату праці" щодо визначень основної та додаткової заробітної плати, а також винагород, інших заохочувальних виплат.

Висновки судів попередніх інстанцій про ненадання кредиторами доказів того, що їм у період дії трудового контракту нараховувалася та сплачувалась заробітна плата з урахуванням щомісячної персональної надбавки, та докази того, що ними сплачувались передбачені законодавством податки та інші платежі, зроблені без з'ясування всіх обставин справи, зокрема доводів кредиторів про ненадання саме боржником на звернення кредиторів довідок про заборгованість та розмір заробітної плати, що підтверджується перепискою між сторонами, що були надані в доповненні до заяви кредиторів.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що оскаржувані постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2016 та ухвала господарського суду Запорізької області від 13.06.2016 в частині відхилення кредиторських вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, визначити наявність підстав нарахування додаткової надбавки та преміальних відповідно до умов трудового законодавства, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2016 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.06.2016 по справі №908/487/16 в частині відхилення кредиторських вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати.

Справу № 908/487/16 в частині кредиторських вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.