Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 925/1935/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Полянського А.Г.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідачів: 1. не з'явився

2. не з'явився

3-тьої особи: не з'явився

прокурора: Клюге Л.М. - прокурора відділу ГПУ

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2015

у справі №925/1935/14 Господарського суду Черкаської області

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Дружба"

до 1. Тальнівської районної держаної адміністрації Черкаської області

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області

про стягнення 53 731, 74 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство (надалі СФГ) "Дружба" звернулося до Господарського суду міста Черкаської області з позовом до Тальнівської районної держаної адміністрації Черкаської області (надалі Тальнівська РДА), Фізичної особи-підприємця (надалі ФОП) ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області, про стягнення 53 731,74 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період перебування водного об'єкту в оренді у позивача, останній здійснив ремонт дамби ставка, запустив мальок риби в ставок та протягом 2009-2011років проводив відгодівлю запущеної в ставок риби. Неправомірні дії посадових осіб Тальнівської РДА, які відібрали земельну ділянку у позивача та передали її з порушенням чинного земельного законодавства в користування ФОП ОСОБА_1, не дали змоги позивачеві виловити запущену та відгодовану риби. В результаті вказаних обставин господарству завдано матеріальних збитків.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2014 (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з державного бюджету, уповноваженою особою у спірних відносинах якої виступає Тальнівська районна державна адміністрація через Головне управлення Державної казначейської служби України в Черкаській області на користь селянського (фермерського) господарства "Дружба" 42 031,74 грн. збитків. Присуджено до солідарного стягнення з державного бюджету, уповноваженою особою у спірних відносинах якої виступає Тальнівська районна державна адміністрація та з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь селянського (фермерського) господарства "Дружба 11700,00 грн. збитків та 1827, 00 грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані, зокрема посиланням на ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1173, 1192 Цивільного кодексу України, а також доведеністю позивачем розміру понесених позивачем збитків.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 22, 386, 1173, 1193 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Вимоги касаційної скарги заявник мотивує тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставин щодо наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що зумовлюють такий вид відповідальності як збитки; разом з тим, судами не досліджено обставини щодо обґрунтованості поданого позивачем розрахунку розміру збитків.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

28.04.2006 між СФГ "Дружба" (орендар) та Тальнівською РДА (орендодавець) на підставі розпорядження Тальнівської райдержадміністрації №247 від 25.04.2006, було укладено договір оренди землі №247, за умовами якого СФГ "Дружба" прийняло в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку під водним фондом загальною площею 2,00 га, що знаходиться за межами населеного пункту в адмінмежах Павлівської сільської ради, терміном з 01.04.2006 по 31.03.2007.

15.05.2007 між цими ж сторонами, на підставі розпорядження №223 від 28.04.2007, укладено договір оренди землі №223, згідно якого СФГ "Дружба" прийняло в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку під водним фондом загальною площею 2,00 га, що знаходиться за межами населеного пункту в адмінмежах Кривоколінської сільської ради, терміном з 01.04.2007 по 31.04.2012.

28.07.2011 Тальнівською РДА прийнято розпорядження №488 "Про припинення права користування земельною ділянкою під водним об'єктом шляхом визнання договору оренди землі з СФГ "Дружба" недійсним та визнання таким, що втратило чинність розпорядження №223 від 28.04.2007".

01.08.2011 Тальнівською РДА прийнято розпорядження №530 "Про проведення конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки за межами населеного пункту в адмінмежах Кривоколінської сільської ради".

19.10.2011 вищевказана земельна ділянка згідно розпорядження Тальнівської РДА №654 від 19.10.2011 була передана в оренду ФОП ОСОБА_1

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 у справі №2а/2370/7399/2011 за позовом СФГ "Дружба" до Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, третя особа - ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування розпоряджень визнано протиправними дії Тальнівської районої державної адміністрації Черкаської області та скасовано розпорядження від 28.07.2011 №488, від 01.08.2011 №530 та від 19.10.2011 №654.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 у справі №2а-2370/7399/2011 постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 залишена без змін.

З урахуванням вищезазначених обставин на з посиланням, зокрема, на ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1173, 1192 Цивільного кодексу України, а також на доведеність позивачем розміру понесених позивачем збитків, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову, визнавши при цьому, поданий позивачем розрахунок розміру збитків обґрунтованим.

Проте, судова колегія касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його передчасним, тобто зробленим всупереч положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відшкодування заподіяних збитків.

При цьому, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N284.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності (в даному випадку стосовно Тальнівської РДА, з якою позивачем укладений договір оренди землі)) слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений склад ( розмір) збитків, що підлягають відшкодуванню, а частиною 6 названої статті Кодексу визначено, що Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

Загальні підстави позадоговірної відповідальності (в даному випадку стосовно відповідача СПД ОСОБА_1) за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування вказаної міри відповідальності в порядку названої статті Цивільного кодексу України також необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Приймаючи оскаржені рішення, суди вищенаведеного не врахували, обставини щодо повного складу правопорушення не встановили, разом з тим, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились положення постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N284, якою затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

А відтак, прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 у справі №925/1935/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Полянський А.Г. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.