Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 910/23190/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачаТитаренко О.Є., представник,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.04.2015у справі№ 910/23190/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"доКомунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (з урахуванням заяви від 11.12.2014 про зменшення розміру позовних вимог) 2070561,97 грн основного боргу, 97559,06 грн інфляційної складової боргу та 240345,45 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 (судді Отрош І.М. - головуючий, Картавцева Ю.В., Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 (судді: Скрипка І.М. - головуючий, Самсін Р.І., Гончаров С.А.), позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" суму основного боргу в розмірі 2070561,97 грн, 3% річних в розмірі 240345,45 грн, інфляційні втрати в розмірі 97559,06 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 48169,33 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і направити справу на новий розгляд. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на незастосування судами вимог ст.ст.1082, 1084 ЦК України стосовно прав фактора, ст.ст.11, 509, 512, 514, 516, 518, 627 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України щодо виникнення, виконання зобов'язань на підставі договору та їх переходу при зміні кредитора. Також скаржник вважає, що судами порушено ст.ст.42, 43, 47, 38, 43 ГПК України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 01.10.2003 між Закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча Компанія "Укр-Кан Пауер", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Екостандарт", (постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (споживач) укладено договір №420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується відповідно до умов договору виробити та поставити споживачу теплову енергію у гарячій воді, надалі - теплову енергію, для потреб опалення, гарячого водопостачання та вентиляції, а споживач зобов'язується відповідно до умов, викладених у договорі, одержати поставлену постачальником теплову енергію та оплатити її.

Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається в обсягах, зазначених у додатку №1 до договору, згідно із договором.

Постачання теплової енергії постачальником та одержання її споживачем здійснюється на межі балансової належності споживача, яка визначається згідно із додатком №3 до договору (п.2.2 договору).

Згідно з п.2.3 договору теплова енергія у відповідності до умов договору постачається: для потреб опалення - на протязі опалювального сезону, початок та закінчення якого відбувається не пізніше за строки, встановлені відповідними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації; для потреб гарячого водопостачання - на протязі всього строку дії договору.

Кількість одержаної споживачем та спожитої ним теплової енергії визначається згідно із додатком №2 до договору (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 сторони погодили, що оплата поставленої теплової енергії здійснюється споживачем за тарифами, в порядку та на умовах, які визначені додатком №2 до договору, враховуючи зміни та доповнення до договору, внесені додатковими угодами до договору, що укладені сторонами у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.4.2 договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1 до договору. Щомісячно оформляти для споживача табуляграму, що містить дані про кількість фактично спожитої теплової енергії, визначеної в гігакалоріях, та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць), платіжну вимогу-доручення, яка оформлюється постачальником згідно із додатком №2 до договору, податкові накладні в порядку, встановленому законодавством України, та акт звірки розрахунків по договору, корегування кількості спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку, або будинків (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника).

Згідно з п.4.3.2 договору споживач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість одержаної теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2 до договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє на протязі одного року з дня набрання чинності (п.п.7.1, 7.2).

За умовами п.7.3 Договору договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо жодною із сторін не буде письмово (рекомендованим листом) заявлене протилежне не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору.

Згідно з п.1 додатку №2 до договору оплата поставленої теплової енергії здійснюється споживачем згідно із тарифами, встановленими для постачальника чинним законодавством України.

Відповідно до п.6 додатку №2 до договору споживач самостійно знімає показники будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до 25 числа поточного місяця та подає не пізніше 28 числа поточного місяця письмовий звіт про фактично поставлену теплову енергію.

Згідно з п.7 додатку №2 до договору сторони погодили, що споживач щомісяця з 8 по 12 число поточного місяця зобов'язаний самостійно отримати в департаменті енергозбуту постачальника, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Червоногвардійський, буд. 2, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, що включає загальну вартість теплової енергії, яка має бути поставлена споживачу на протязі всього поточного місяця, в тому числі вартість теплової енергії, що вже поставлена в поточному місяці, та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично оплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму за попередній період, оформлену постачальником згідно з п.4.2.2 договору; два примірники акту звіряння взаєморозрахунків по договору, один із яких споживач має оформити (підписати) та повернути постачальнику на протязі двох днів з моменту одержання зазначених актів.

Відповідно до п.8 додатку №2 до договору споживач зобов'язаний до 25 числа поточного місяця, згідно оформленої постачальником платіжної вимоги-доручення, сплатити грошовими коштами на поточний рахунок постачальника вартість теплової енергії, яка має бути поставлена споживачеві на протязі всього поточного місяця, в тому числі, вартість теплової енергії, що вже поставлена в поточному місяці; в першочерговому порядку - суму заборгованості за теплову енергію, поставлену споживачеві раніше (в попередніх розрахункових періодах) та не оплачену ним у встановлений договором строк.

За умовами п.9.1 додатку №2 до договору в разі здійснення споживачем розрахунків за поставлену теплову енергію грошовими коштами з транзитного рахунку КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації, всі сплати споживача, здійснені ним з зазначеного транзитного рахунку, сторони вважають сплатами за теплову енергію, оплата вартості якої була прострочена якнайдовше.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно зі ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються, зокрема, Законом України "Про теплопостачання", за змістом ст.1 якого споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановили суди попередніх інстанцій, за період з 01.12.2010 по 01.07.2012 енергопостачальною компанією (Публічним акціонерним товариством "Екострандарт") було поставлено споживачу (Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс") теплову енергію на загальну суму 8437048,33 грн на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором №420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003. Факт, обсяги, вартість наданих послуг та факт здійснення відповідачем часткової оплати підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, зведених відомостей розщеплення сплат за підігрів води та за опалення за період з грудня 2010 року по червень 2012 року КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" КМДА, актів передачі товарної продукції за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію від Публічного акціонерного товариства "Екострандарт" за період з грудня 2010 року по червень 2012 року за договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003.

При цьому на підставі матеріалів справи, зокрема, банківських виписок, платіжних доручень, реєстрів погашення кредиторської заборгованості підприємств Дніпровського району міста Києва за теплову енергію по пільгах ЧАЕС за рахунок субвенції, реєстрів погашення кредиторської заборгованості підприємств Дніпровського району міста Києва за теплову енергію по пільгах населенню за період з грудня 2010 року по червень 2012 року та реєстрів перерахувань пільг по теплопостачанню за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, суди встановили, що відповідач в порушення умов укладеного договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.12.2010 по 01.07.2012, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 2070561,97 грн, що не спростовано відповідачем. Так, відповідачем не надано суду доказів оплати спожитої в період з 01.12.2010 по 01.07.2012 теплової енергії на вказану суму.

Як вбачається з прийнятих у справі рішень, між позивачем та відповідачем відсутній спір з приводу кількості поставленої теплової енергії за спірний період та, по суті, спір виник у зв'язку з порядком зарахування грошових коштів, які надходили від відповідача за договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003.

28.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Екостандарт" та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк", а 04.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" та позивачем були укладені договори факторингу № 28/09/12 та № 04/10/12 відповідно, згідно з якими позивачу було передано право вимоги, серед іншого, за зобов'язаннями, що виникли за договором №420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 (основний договір) на суму 3616174,72 грн, згідно додатків №3 до зазначених договорів факторингу.

У відповідності до п.1.1. договорів факторингу право вимоги, що перейшло до позивача, означає всі права вимоги позивача до боржників (одним з яких є відповідач) за основним договором (перелік договорів, до якого віднесено і договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 № 420328) на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сплати клієнту за основним договором, що підтверджуються розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором.

Згідно з п.2.4 договорів датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту прийому-передачі.

На виконання умов договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012 клієнт передав фактору засвідчені клієнтом копії договорів згідно переліку, визначеному у додатку №3 до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012, в тому числі копію Договору № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 що підтверджується актом прийому-передачі документів від 28.09.2012, підписаним уповноваженими представниками та скріплений печатками Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" та Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк".

На виконання умов договору факторингу № 04/10/10 від 04.10.2012 клієнт передав фактору (позивачу) засвідчені клієнтом копії договору факторингу №28/09/12 від 28.09.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Екостандарт" та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк", та копії договорів з споживачами згідно переліку визначеному у додатку №3 до договору факторингу №28/09/12 від 28.09.2012, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 04.10.2012, підписаним уповноваженими представниками та скріпленого печатками Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" та ТОВ "Центр інфотехнологій".

Відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч.1 ст.1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, наслідком можливого неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, є ризик для нового кредитора настання несприятливих для нього наслідків, зокрема, у разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові, таке виконання буде вважатись належним виконанням (ч.2 ст.516 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з реєстром рекомендованих листів від 22.10.2012 Публічним акціонерним товариством "Екострандарт" на адресу відповідача було направлено повідомлення №10-10-12/420328 від 10.10.2012 про відступлення на користь позивача права вимоги щодо заборгованості відповідача за договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003.

Отже, господарськими судами у справі встановлено, що зібрані у справі докази підтверджують право вимоги позивача на зазначену суму боргу, що утворилася внаслідок несплати відповідачем поставленої за договором №420328 від 01.10.2003 теплової енергії в період з 01.12.2010 по 01.07.2012.

Відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги висновок проведеної у справі судово-економічної експертизи №5557/14-45 від 30.09.2014, в якому не підтверджені визначені позивачем суми боргу за період з 01.12.2010 по 30.07.2012.

Колегія відхиляє доводи касаційної скарги в цій частині, як безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта, як один із видів доказів, для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Метою судової експертизи згідно з ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України є роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Отже, висновок експертизи має бути спроможним надати інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументом у процесі встановлення об'єктивної істини і не може бути замінений іншими засобами доказування. Відповідно ж до приписів ст.32 ГПК України висновок судових експертів відноситься до засобів доказування нарівні із іншими доказами у справі та не має будь-яких переваг або навпаки - його значення або вагомість у справі не може бути занижено поряд з іншими доказами у справі.

Висновок судово-економічної експертизи №5557/14-45 від 30.09.2014 місцевим господарським судом оцінено в сукупності з іншими доказами з наданням правової оцінки. Так, суд зазначив, що висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 5557/14-45 від 30.09.2014 не узгоджується з фактичними доказами, наявними у справі, які підтверджують факт існування заборгованості Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" перед ТОВ "Центр інфотехнологій" за договором №420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 за період з 01.12.2010 по 01.07.2012 в розмірі 2070561,97 грн, а саме: копіями облікових карток за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, зведених відомостей розщеплення сплат за підігрів води та за опалення за період з грудня 2010 року по червень 2012 року КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" КМДА, актів передачі товарної продукції за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію від Публічного акціонерного товариства "Екострандарт" за період з грудня 2010 року по червень 2012 року за договором №420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003, банківськими виписками, платіжними дорученнями, реєстрами погашення кредиторської заборгованості підприємств Дніпровського району міста Києва за теплову енергію по пільгах ЧАЕС за рахунок субвенції та реєстрами погашення кредиторської заборгованості підприємств Дніпровського району міста Києва за теплову енергію по пільгах населенню за період з грудня 2010 року по червень 2012року та реєстрами перерахувань пільг по теплопостачанню за період з грудня 2010 року по червень 2012 року.

При цьому суди прийняли до уваги, що cальдо у бухгалтерському обліку є залишком по бухгалтерському рахунку, різниця між сумою записів по дебету і кредиту рахунків. Дебетове сальдо (дебет більше кредиту) показує стан даного виду господарських коштів на певну дату і відображається в активі балансу. Кредитове сальдо (кредит більше дебету) показує стан джерел господарських коштів і відображається в пасиві. Якщо рахунок не має залишку (сальдо дорівнює нулю), то такий рахунок називається закритим.

Сальдо - не є юридичною категорією та, по суті, визначає певний обсяг невиконаного грошового зобов'язання станом на певний період.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сальдо (заборгованість відповідача за отриману від Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" теплову енергію) в сумі 3568838,12 грн станом на 01.12.2010 є заборгованістю Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" перед ТОВ "Центр інфотехнологій" за договором №420328, яка встановлена Господарським судом міста Києва у справах №1/20, №1/171, №37/158 та постановами Київського апеляційного господарського суду у справах № 35/91-42/351 та № 17/49.

Як було зазначено вище, пунктом 9.1 додатку №2 до договору №420328 від 01.10.2003 сторони погодили, що в разі здійснення споживачем розрахунків за поставлену теплову енергію грошовими коштами з транзитного рахунку КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації, всі сплати споживача, здійснені ним з зазначеного транзитного рахунку, сторони вважають сплатами за теплову енергію, оплата вартості якої була прострочена якнайдовше.

Відповідно до п.9.2 додатку №2 до договору № 420328 від 01.10.2003 в разі неналежного оформлення споживачем графи платіжного доручення "призначення платежу", за виключенням випадків передбачених п.9.1 додатку №2 до договору, сторони вважають, що згідно із даним платіжним дорученням на підставі договору оплачується теплова енергія, оплата вартості якої була прострочена споживачем найдовше.

Таким чином, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано прийняв до уваги доводи позивача про те, що ним були здійснені зарахування частини оплат, проведених відповідачем у період з 01.12.2010 по 01.07.2012, як оплата вартості теплової енергії, яка була прострочена якнайдовше, тобто, в рахунок погашення заборгованості, яка виникла станом на 01.12.2010 та розмір якої встановлений рішеннями суду у справах №1/20, №1/171, №37/158, №35/91-42/351 та №17/49.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо результатів проведеної судово-економічної експертизи. При цьому суд касаційної інстанції повноваженнями щодо переоцінки висновку експерта не наділений.

Що стосується заявлених на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, місцевий господарський суд, здійснивши арифметичну перевірку правильності розрахунку, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 240345,45 грн та інфляційних втрат в розмірі 97559,06 грн.

Викладені в касаційній скарзі доводи про те, що суди невірно оцінили докази по справі та не надали їм належної правової оцінки, не приймаються до уваги, оскільки стосуються переоцінки доказів. Втім, відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями дослідження та переоцінки доказів.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі №910/23190/13 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда