Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 910/20575/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого (доповідача),

Грека Б.М.,

Кривди Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Ремерцентр"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 03.02.2015 року Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 рокуу справі№910/20575/14за позовомПриватного підприємства "Ремерцентр"до:Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державної казначейської служби України,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівБіляєвська міська рада Біляєвського району Одеської областіпрозобов'язання вчинити дії та стягнення грошових коштів

за участю представників:

позивача - Кукуєти Л.І.,

відповідачів -

третьої особи -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Приватне підприємство "Ремерцентр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державної казначейської служби України та, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.11.2014 p., просив:

- зобов'язати Державну казначейську службу України перерахувати грошові кошти у розмірі 57 798 350,13 грн. на рахунок Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;

- зобов'язати Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України перерахувати грошові кошти в розмірі 57 798 350,13 грн. на рахунок Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації для оплати виконаних робіт по об'єкту "Реконструкція системи водовідведення та очистка господарсько-побутових стоків в м. Біляївка Одеської області";

- стягнути з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Ремерцентр" суму вартості виконаних підрядних робіт у розмірі 31 499 481,12 грн.;

- стягнути з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Ремерцентр" інфляційні у сумі 6 085 801,71 грн.;

- стягнути з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Ремерцентр" суму 3% річних за порушення умов договору у розмірі 2 705 503,38 грн.;

- стягнути з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Ремерцентр" збитки у розмірі 17 434 483,92 грн. та 73 080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року (Головуючий суддя Котков О.В., судді: Спичак О.М., Цюкало Ю.В.) визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №48/ВПВ від 27 грудня 2011 року, укладений між Біляєвською міською радою та Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації, в позові відмовлено повністю, стягнуто з Приватного підприємства "Ремерцентр" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року рішення суду залишене без змін.

В касаційній скарзі позивач просить зазначені судові рішення у даній справі скасувати, посилаючись на неправильне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.11.2011 року між ПП "Ремерцентр" (Учасник) та Біляєвською міською радою (Замовник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 101.

Згідно п. 1.1. Договору учасник зобов'язується у листопаді 2011 року-грудні 2013 року виконати генпідрядні роботи на об'єкті "Реконструкція системи водовідведення та очистка господарсько-побутових стоків в м. Біляївка Одеської області", а Замовник - прийняти і оплатити виконані роботи за цінами, на умовах та у порядку, встановленому Договором про закупівлю робіт за державні кошти.

27.12.2011 року між Замовником, як Первісним кредитором, та Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації, як Новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги №48/ВПВ.

У відповідності до п. 1.1. Договору відступлення Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги та функції Замовника і головного розпорядника коштів, що належить Первісному кредитору, і стає замовником за Договором про закупівлю робіт за державні кошти № 101 від 16.11.2011 року (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором і Приватним підприємством "Ремерцентр".

Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач посилається на те, що Учасник виконав обумовлені за Договором роботи, однак Замовник прийняті роботи не оплатив, внаслідок чого у Нового кредитора за Договором відступлення, утворилась заборгованість перед позивачем, розмір якої становить 31 499 481,12 грн. вартості виконаних та неоплачених робіт.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації 6085801,71 грн. втрат від інфляції та 2705503,38 грн. 3% річних нарахованих у зв'язку з несплатою за будівельні роботи по Договору, а також 17434483,92 грн. збитків, стягнутих з позивача на підставі рішення Господарського суду Одеської області по справі№916/2649/13.

Приймаючи оскаржувані судові рішення у даній справі господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідачів та нарахованими до стягнення збитками. Тому суди вважали, що і стягнення з позивача пені за прострочення платежу у розмірі - 2 382 255,84 грн., штрафу у розмірі 10% від несплаченої суми - 3 149 948,11 грн., 3% річних від простроченої суми - 1 587 056,05 грн. та збитків у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) за порушення умов договору на виконання підрядних робіт від 21.11.2011 року № СВ-Б/2111 у розмірі 10 315 223,92 грн. згідно рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2013р. у справі № 916/2649/13 є відповідальністю позивача за неналежне виконання власного грошового зобов'язання перед Приватним підприємством "Строй-Систем" щодо несплати робіт по зазначеному договору підряду, а відтак не є, в розумінні ст.ст. 22, 614 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, завданими йому збитками.

Окрім того, суди дійшли висновку про існування боргу за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 101 від 16.11.2011 року з несплати виконаних Учасником робіт в розмірі 31499481,12 грн. з урахуванням 6085801,71 грн. втрат від інфляції та 2705503,38 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором щодо оплати робіт.

Однак, вважали, що, оскільки пунктом 20.2. Договору про закупівлю робіт передбачено, що жодна сторона /Замовник чи Учасник/ не має права передавати свої права за Договором третім особам без письмової згоди інших сторін, а доказів надання Учасником Замовнику письмової згоди на передання своїх права за Договором Новому кредитору до суду не надано, то і договір відступлення не є, з огляду на підстави заявленого позову, належною підставою виникнення у позивача права на стягнення з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації коштів та про зобов'язання Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Державної казначейської служби України вчинити дії з їх перерахування Департаменту.

З огляду на те, що Замовником порушено вимоги встановлені ст. 516 Цивільного кодексу України щодо дотримання передбаченого Договором порядку заміни кредитора у відповідному зобов'язанні, суди, керуючись правом наданим їм відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, визнали недійсним Договір відступлення, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Проте з вказаним висновком господарського суду, який підтримала апеляційна інстанція, погодитись не можна враховуючи наступне.

Відповідно до вимог п.п. 1, 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій в даній справі за своїм змістом цим вимогам, а також вимогам статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України не відповідають.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було визначено головним розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВК 2751450 "Реконструкція та будівництво систем централізованого водовідведення".

Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не дали належної правової оцінки тим обставинам, що матеріали справи містять наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №206 від 23.09.2011 року "Про затвердження переліку об'єктів з реконструкції та будівництва систем централізованого водовідведення" на виконання Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реконструкції та будівництва систем централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №782 (а.с.21-23 т.2).

Наказом Мінрегіону "Про внесення змін до переліків об'єктів з реконструкції та будівництва систем централізованого водовідведення" від 26.12.2011 року №379 було внесено зміни до Переліку об'єктів з реконструкції та будівництва систем централізованого водовідведення, що фінансуються за рахунок коштів бюджетних призначень за програмою 2751450 "Реконструкція та будівництво систем централізованого водовідведення", затвердженого наказом Мінрегіону від 23.09.2011 року №206 (зі змінами) (а.с.24-29 т.2).

Згідно п.З ч.5 ст. 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, серед іншого, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Суди також не звернули увагу на той факт, що матеріали справи містять Договір №1-11/135-11 від 24.10.2011 року, укладений між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації про делегування функцій замовника з реконструкції та будівництва систем централізованого водовідведення, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, передбачених програмою 2751450 "Реконструкція та будівництво систем централізованого водовідведення" (а.с.30-33 т.2).

Пунктом 1.1 Договору зокрема передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів делегує, а розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня бере на себе функції замовника щодо закупівель товарів, робіт та послуг, укладання відповідних договорів та контролю за їх виконанням з будівництва об'єктів централізованого водовідведення за рахунок бюджетних коштів.

Крім того, даним пунктом Договору передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів на умовах, визначених цим Договором, надає розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня бюджетні кошти (безповоротний трансфер) на реконструкцію та будівництво об'єктів централізованого водовідведення, передбачених додатком до наказу Мінрегіону України від 23.09.2011 року №206.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення у справі господарські суди не врахували ті обставини, що вищезазначеними нормативними актами саме на Головне управління розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації покладено функції замовника та розпорядника бюджетних коштів при виконанні робіт з реконструкції та будівництва систем централізованого водовідведення і зокрема на території м.Біляївка Одеської області, міською радою якої і був укладений договір №48/ВПВ про відступлення права вимоги від 27.12.2011 року з Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації.

При цьому пунктом 1.1 договору визначено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги та функції замовника і головного розпорядника коштів, що належать первісному кредитору і стає замовником за договором про закупівлю робіт за державні кошти №101 від 16.11.2011 року, укладеним між первісним кредитором і ПП "Ремерцентр".

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відмовляючи в позові, виходили з того, що доказів надання Учасником Замовнику письмової згоди на передання своїх прав за Договором Новому кредитору згідно вимог п.20.2 до суду не надано, з огляду на те, що матеріали справи містять додаткову угоду №3 від 27.12.2011 року та додаткову угоду №4 від 26.12.2012 року до Договору №101 про закупівлю робіт за державні кошти від 16.11.2011 року, укладених між позивачем та Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації, Акт звірки взаємних розрахунків від 01.08.2012 року між тими ж сторонами, що за своєю правовою природою є згодою на передання прав за Договором Новому кредитору - Головному управлінню розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації.

За вказаних обставин суд вважає, що рішення господарського суду та постанова апеляційної інстанції як прийняті з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 43, 83 Господарського процесуального кодексу України не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, зібраним у справі доказам дати правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ремерцентр" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

Д.С.Кривда