Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 5011-4/8981-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І.- головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставратор-1946"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 25.11.2014 року Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 рокуу справі№ 5011-4/8981-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставратор-1946"до за участюІнституту геологічних наук Національної академії наук України Прокуратури міста Києвапростягнення 1 327 061, 02 грн.за участю представників: прокурора - позивача - відповідача - Збарих С.М., Завалькевич Є.В.,В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Реставратор-1946" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту геологічних наук Національної академії наук України про зобов'язання відповідача виконати договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 20 від 06.12.2011 (далі - Договір), шляхом приймання від позивача виконаних в квітні - травні 2012 року робіт та сплати за них, стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 1 327 061, 02 грн., визнання дій відповідача щодо розірвання Договору в односторонньому порядку та проведення процедури державних закупівель робіт, що передбачені Договором неправомірними та визнання за відповідачем права на виконання Договору із змінами, що були внесені Додатковими угодами №1 від 26.12.2011 та №2 від 04.05.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 року (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач просить їх скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами при розгляді справи встановлено, що 06.12.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 20, згідно з пунктом 1 якого відповідач доручив виконання робіт по об'єкту: реставрація адміністративної будівлі Інституту геологічних наук НАН України (підсилення фундаментів, несучих і огороджувальних конструкцій), по вул. Олеся Гончара, 55-б, м. Київ відповідно до проектно-кошторисної документації вимог державних будівельних норм України, технічних умов та державних стандартів України, для чого відповідач передав позивачеві проектно-кошторисну документацію, надав будівельний майданчик і здійснив авансування робіт відповідно до пункту 4.6 Договору у розмірі 30% річного обсягу робіт в сумі 4 404 168,02 грн.

Також, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 26.12.2011, в якій встановлено строк виконання робіт до 31.03.2012 року (пункт 5.1 Додаткової угоди №1).

Згідно пункту 4.5. Договору вартість виконаних робіт, які щомісяця підлягають оплаті, визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною з урахуванням виконаних обсягів робіт.

У відповідності до пункту 4.6. Договору розрахунки проводяться замовником шляхом:

- авансування в розмірі тридцяти відсотків річного обсягу робіт на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, у порядку, визначеному законодавством України;

- наступні платежі здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт - форми КБ-3, КБ-2в.

Також суди встановили, що виконавши будівельні роботи, позивач направив відповідачу наступні документи:

- лист за вих. № 7 від 03.05.2012, із доданням актів ф. КБ-2В та КБ-3 на суму 26, 116,42 грн.;

- лист за вих. № 8 від 03.05.2012, із доданням актів ф. КБ-2В та КБ-3 на суму 941 773,43 грн.;

- лист за вих. № 11 від 03.05.2012, із доданням оферти Додаткової угоди №2 про подовження терміну виконання робіт;

- Претензію, за вих. № 9 від 11.05.2012, із вимогою прийняти виконані роботи та сплатити за них;

- лист за вих. № 11 від 16.05.2012, із доданням актів ф. КБ-2В та КБ-3 на суму 310 398 грн. виконаних в травні 2012 р. робіт;

- листа, за вих. № 13 від 25.05.2012, із доданням актів ф. КБ-2В та КБ-3 на суму 74 889,60 грн. виконаних, також, в травні 2012 року робіт.

У відповідь на це відповідач надіслав позивачеві лист за вих. № 73-203-1/6 від 08.05.2012, в якому зазначив, що не погоджується з об'ємами виконаних робіт.

Крім того, суди встановили, що відповідач надсилав позивачу претензію №1 від 18.04.2012 № 73-180-1/6 про невиконання умов договору, де зазначив, що позивачем не завершені жодні з трьох основних етапів, передбачених графіком виконання робіт, та на підставі пункту 16.2 Договору та частини 1 статті 216, статей 217, 218 Господарського кодексу України, статей 5-8 Господарського процесуального кодексу України повідомив позивача про розірвання Договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 06.12.2011 № 20.

Позивач не погодився із виставленою претензією та надіслав заперечення на вказаний лист (претензію) про розірвання договору та звернувся до суду з відповідним позовом.

Поряд з цим судами також встановлено, що відповідачем до матеріалів справи був доданий висновок перевірки вартості виконаних обсягів робіт КП "Київекспертиза" від 18.09.2012 № 09/105-466 (том 1, а.с. 180-187), а саме актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за період виконання будівельних робіт з грудня 2011 року по травень 2012 року на суму 5 731,228 тис. грн. За висновком КП "Київекспертиза" завищення вартості виконаних робіт склало 2 618,218 тис. грн.

Суди встановили, що відповідач неодноразово письмово звертався до позивача з пропозиціями комісійного обстеження об'єкту та визначення обсягу фактично виконаних робіт, оскільки відповідачем встановлено, що реальний обсяг виконаних робіт, є меншим, аніж сума коштів, отриманих позивачем у вигляді авансу (4 404 168,02 грн.), про що свідчать листи, наявні в матеріалах справи.

Позивач із висновком, наданим КП "Київекспертиза", не погодився та заявив клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року судом призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення судової експертизи поставлені наступні питання:

- чи відповідають об'єми фактично виконаних робіт об'ємам, визначеним в Акті виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 на суму 26 116,42 грн., які мали б свідчити про виконання додаткових робіт;

- чи відповідають об'єми фактично виконаних робіт об'ємам, визначеним в Акті виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 на суму 941 773,43 грн. виконаних в квітні 2012 р. основних робіт за Договором;

- чи відповідають об'єми фактично виконаних робіт об'ємам, визначеним в Акті виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 на суму 310 398,0 грн. виконаних в травні 2012 pоку;

- чи відповідають об'єми фактично виконаних робіт об'ємам, визначеним в Акті виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 на суму 74 889,60 грн. виконаних, також, в травні 2012 року;

- чи відповідають об'єми фактично виконаних робіт об'ємам, визначеним в Акті виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 на суму 4 404 168,0 грн. виконаних в грудні 2011 року.

За результатами проведеної експертизи експертами КНДІСЕ надано висновок №5881/13-43 від 17.02.2014.

Дослідження проводилось методом зіставлення даних проведеного візуально-інструментального обстеження та даних, що містяться у матеріалах господарської справи №5011-4/8981-2012, з вимогами нормативних документів, чинних на території України в галузі будівництва.

В результаті ненадання позивачем акту приймання виконаних будівельних робіт на суму 26 116,42 грн., актів на приховані роботи, на ті види робіт, які внесені до Актів приймання виконаних будівельних робіт за квітень-травень 2012 року, та інших документів, які підтверджують виконання ТОВ "Реставратор-1946" вказаних робіт, експерти не змогли відповісти на жодне поставлене на вирішення судової будівельно-технічної експертизи питання та не змогли встановити відповідність об'ємів фактично виконаних робіт об'ємам робіт, які внесені до Актів №№ б/н приймання виконаних будівельних робіт за квітень-травень 2012 року.

Так, експертом встановлено, що на час складання висновку, всі види робіт, які вказані в актах (б/н за квітень 2012 року та травень 2012 року) відносяться до прихованих, демонтажних робіт, а також до робіт, факт виконання та об'єми яких можливо було б перевірити безпосередньо під час їх виконання, до того ж об'єми переважної більшості робіт, що внесені до актів мають від'ємне значення. У відповідь на клопотання експертів акти на приховані роботи на ті види робіт, які внесені до актів приймання виконаних будівельних робіт за квітень-травень 2012 року, надані не були.

Згідно частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Так, згідно умов укладеного між сторонами Договору, підрядник на власний ризик забезпечує виконання робіт у відповідності до умов цього договору, а замовник зобов'язаний їх прийняти і оплатити.

Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) - це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат" (форма № КБ-3). Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику.

Чинним законодавством встановлена типова форма акту № КБ-2в.

Як вірно встановлено судами, наявні у матеріалах справи акти прихованих робіт не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки оформлені в порушення вимог норм ДБН А.3.1-5-2009 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва", які прямо зобов'язують будівельно-монтажну (підрядну) організацію в усіх випадках складати акти закриття прихованих робіт (пункт 1.17 ДБН). При цьому, акти складаються комісією у складі представника будівельно-монтажної організації, представника технічного нагляду замовника, представника проектної організації. Втім, як вбачається із актів засвідчення прихованих робіт, останні не підписані усіма членами вказаної комісії.

Водночас, надані відповідачем на прохання експертів акти на приховані роботи стосуються виключно виконання пальового поля і складені виключно у відповідності до фактично виконаних робіт, що підтверджується підписом представника технічного нагляду на них, у той час як в актах приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 за квітень-травень 2012 року на суму 1 327 061,02 грн., стягнення за якими є предметом позову, крім виконання пальового поля містяться й інші роботи. Крім того, всі ці акти підтверджують виконання прихованих робіт в період січень-березень 2012 року. Актів на приховані роботи на ті види робіт, які внесені до актів КБ-2в та КБ-3 за квітень-травень 2012 року, позивачем до експертної установи та до суду надано не було.

Отже колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій в тому, що позивачем не доведено суду факту виконання робіт в обсягах, зазначених у актах приймання виконаних будівельних робіт, а відтак позивачем не доведено обставин правомірності вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати договір шляхом приймання від позивача виконаних в квітні-травні 2012 року робіт та стягнення 1 324 061,02 грн. коштів у порядку оплати за виконані згідно Договору роботи в квітні-травні 2012 року.

Також, матеріалами справи підтверджується, що листом від 03.05.2012 №11 позивач надіслав на адресу відповідача оферту додаткової угоди про продовження строку виконання робіт.

Листом від 08.05.2012 №73-203-1/6 відповідач повідомив про відсутність намірів акцептувати оферту додаткової угоди № 2 до договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 20 від 06.12.2011.

Листом від 27.05.2012 №73-234-1/6 відповідач повідомив позивача про те, що додаткова угода № 2 підписана Митропольським О.Ю. помилково, відтак у зв'язку із відсутністю вільного волевиявлення щодо підписання додаткової угоди № 2, явної невідповідності вчиненого підпису його внутрішній волі, вказана додаткова угода № 2 є нікчемною, про що також було також зазначено у листі від 08.05.2012 №73-203-1/6.

Отже, зважаючи на відсутність вільного волевиявлення сторін щодо укладення додаткової угоди № 2, вказана угода правомірно визнана судами неукладеною.

У відповідності до пункту 16.2. Договору за наявності у роботі істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків зі сторони підрядника замовник має право розірвати договір з обов'язковим відшкодуванням збитків підрядником.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. Договірні відносини, які регулюються Договором № 20 від 06.12.2011, допускають можливість одностороннього розірвання договору. В даному випадку, повноваження сторони на одностороннє розірвання договору встановлено безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Згідно з частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи висновок КП "Київекспертиза" про встановлення завищення об'ємів робіт, висновок про акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Інститут геологічних наук Національної академії наук України за період з 01.01.2003 по 31.12.2011 та завершений звітний період 2012 року, проведеної Держфінінспекцією, що проводились під час виконання вказаних робіт, на підставі вищевикладеного, керуючись частиною 1 статті 216, статтями 217, 218 Господарського кодексу України, статтями 5 - 8 Господарського процесуального кодексу України, умовами Договору, відповідач правомірно скористався наданим йому відповідно до Договору правом розірвати договір та повідомив про це позивача у Претензії № 1 (вих. № 73-180-1/6 від 18.04.2012).

Водночас, вимога позивача про визнання дій відповідача щодо розірвання Договору в односторонньому порядку та проведення процедури державних закупівель робіт, що передбачені Договором про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 20 від 06.12.2011 законно визнана судами неправомірною і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає способам захисту прав, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого господарського суду України також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимога позивача про визнання за відповідачем права на виконання Договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 20 від 06.12.2011 із змінами, що були внесені Додатковими угодами №1 від 26.12.2011 та № 2 від 04.05.2012, також не підлягає задоволенню.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

Таким чином, висновки господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з недоведеністю позивачем відповідно до ст. 33, 34 ГПК України тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, є законними і обгрунтованими і підстав для скасування постановлених у справі рішення та постанови не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

Д.С.Кривда