ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 909/1100/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4напостанову від 17.05.2016 Львівського апеляційного господарського судуу справі№909/1100/15 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКрасницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області Фізичних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Приватного підприємства "Карпати"провизнання незаконним та скасування рішення №37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_7 (дов. від 12.10.15)

Від відповідача - не з'явились

У зв'язку з перебуванням суддів Корсака В.А. та Данилової М.В. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Бакуліна С.В., Яценко О.В. (протоколи автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 р., 22.11.2016 р.).

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся з позовом до Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 № 37/2.2015.

Рішенням від 16.12.2015 господарського суду Івано-Франківської області (головуючий суддя Шіляк М.А., судді Фанда О.М. та Гриняк Б.П.) позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015, а також з 19.04.2015 визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006, укладений Красницькою сільською радою та ОСОБА_5 Додатковим рішення від 09.02.2016 господарського суду Івано-Франківської області стягнуто з позивача в доход Державного бюджету України 1 218, 00грн судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не давав згоди на вилучення земельної ділянки з користування, та на час прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування відсутні судові рішення, які б зобов'язували позивача внести зміни в договір оренди земельної ділянки. При цьому місцевий господарський суд, вийшовши за межі позовних вимог, в порядку п. 1 ст. 83 ГПК України, з посиланням на п. 5 ст. 203 ЦК України визнав недійсним з 19.04.2015 договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006, зазначивши, що з моменту закінчення строку оренди майнових паїв (лісопильний цех) неможливе настання правових наслідків у вигляді обслуговування орендарем (позивачем) названого об'єкту нерухомості.

Постановою від 17.05.2016 колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду у складі головуючого: Юрченка Я.О., Зварич О.В., Хабіб М.І. рішення господарського суду Івано-Франківської області рішення господарського суду Івано-Франківської області в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 скасовано, в решті судове рішення залишено без змін. Також, скасовано додаткове рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2016про стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України 1 218, 00грн судового збору. Постанову Львівського апеляційного господарського суду обгрунтовано посиланням на ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору), а також те, що місцевим господарським судом на вказано, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. При цьому суд, проаналізувавши договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006, укладений Красницькою сільською радою та ОСОБА_5, зареєстрований у Верховинському відділі РФДЗК, дійшов висновку, що такий відповідає чинному на момент його укладення законодавству, оскільки сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, відсутні порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі".

Громадянин ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.04.2005 громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено з ОСОБА_5 договори на передачу в постійне користування паю (лісопильного цеху) терміном на 10 років.

30.01.2006 між та Красницькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області, як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_5, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендарю надано у строкове платне користування земельну ділянка загальною площею 0,4598 га для обслуговування будівлі, будівель, споруд та інших об'єктів інфраструктури, які на ній знаходяться.

Договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 укладено на 25 років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 8 договору). Договір зареєстровано в Верховинському відділі РФДЗК, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04063000001 від 27.02.2006.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09.09.2015 по справі № 340/486/15-ц (номер провадження № 2/340/250/15) задоволено позов та визнано за громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 право спільної часткової власності в рівних частках на будівлю лісопильного цеху загальною площею 345,4 м. кв., яка знаходиться в АДРЕСА_1 Рішення набрало законної сили 22.09.2015, про що є відмітка на копії рішення. Як вбачається з рішення назване майно було виділено в рахунок паю громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_4 при розпаюванні майна селянської спілки.

Частиною 3 статті 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

19.04.2015 договори про передачу паю в користування позивачу закінчилися. Умовами цих договорів було передбачено переважне право позивача на продовження договорів або викуп майна. Однак, таке право не було реалізоване і фактично, договори оренди паїв закінчились з 19.04.2015.

Рішенням 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 № 37/2.2015 враховуючи зміну обставин, при яких надавалася земельна ділянка в користування ОСОБА_5, а саме, закінчення договорів оренди на користування майновими паями, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на правах власності, вилучено з користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0.30 га та переведено її у землі запасу сільської ради; надано дозвіл ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку площею 0,30 га для обслуговування майнового паю - нежитлової будівлі лісопильного цеху, що знаходиться в АДРЕСА_1 із земель комунальної власності сільської ради; зобов'язано підприємця ОСОБА_5 внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 та виготовити правоустановчі документи на користування земельною ділянкою площею 0,1598га (пункти 1-3 рішення).

Вказані вище обставини стали підставою для звернення ФОП ОСОБА_5 з позовом у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Господарські суди при задоволенні позову виходили з того, що оскаржуваним рішенням зобов'язано позивача внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 30.01.2015, а відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. На час прийняття спірного рішення жодних судових рішень, які зобов'язували б позивача внести зміни в договір оренди земельної ділянки не існувало.

Крім того, суд першої інстанції скористувався своїм правом, передбаченим пунктом 1 статті 83 ГПК України, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

При цьому суд послався на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема відповідно до п. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

19.04.2015 договори про передачу паю (лісопильного цеху) в користування закінчилися. За договором оренди від 30.01.2006 земельна ділянка надавалась позивачу для обслуговування будівлі. З моменту закінчення строку оренди майнових паїв (лісопильного цеху) неможливе настання правових наслідків у вигляді обслуговування орендарем (позивачем) названого об'єкту нерухомості, отже з цього моменту підлягає визнанню недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин справи, обгрунтовано вийшов за межі позовних вимог, але зазначає, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не дали оцінки договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 щодо відповідності цього договору положенням Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" (в ред. станом на момент укладення договору оренди землі), а саме ст.15 відповідно до якої:

Істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Крім того, судами не дано оцінки наявному в матеріалах справи Державному Акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 29.01.2001, виданому приватному підприємству "Карпати" та не з'ясували чи входить до складу земельної ділянки ПП "Карпати" земельна ділянка, на якій знаходиться пай (лісопильний цех) та відповідно правовий статус цієї землі.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову від 17.05.2016 Львівського апеляційного господарського суду

у справі №909/1100/15 господарського суду Івано-Франківської області та рішення від 16.12.2015 господарського суду Івано-Франківської області скасувати; справу №909/1100/15 направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

С. Бакуліна

О. Яценко