Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 911/1637/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства КП "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ"на рішеннявід 04.08.2015господарського суду Київської області та на постанову від 16.09.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/1637/15 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "БГ Банк"доПриватного акціонерного товариства КП "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ"простягнення заборгованостіВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаГузієнко Я.М. (дов. від 20.03.2015 № 26);відповідачаПилипчук Г.В. (дов. від 21.05.2015 " 31-09/15-1);Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 20.11.2015 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Шевчук С.Р.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" (надалі - ПАТ "БГ Банк") звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства КП "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ" (надалі - ПрАТ КП "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ", відповідач) про стягнення 58818,63 грн., з яких 49165,63 грн. заборгованість по оплаті комісії (винагороди) за надання гарантії, 2866,68 грн. інфляційні втрати, 299,08 грн. 3 % річних, 1487,25 грн. пеня та 5000,00 грн. штраф.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.08.2015 у справі № 911/1637/15 (суддя Подоляк Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 (колегія суддів: Синиця О.Ф. - головуючий, судді - Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.), позов задоволено частково; стягнуто з ПрАТ КП "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ" на користь ПАТ "БГ Банк" 49165,63 грн. заборгованості по оплаті комісії (винагороди) за надання гарантії, 2866,68 грн. інфляційних втрат, 299,08 грн. 3 % річних, 371,81 грн. пені, 1250,00 грн. штрафу; стягнуто з ПрАТ КП "Укренергомонтаж" в доход Державного бюджету України 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ПрАТ КП "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 та рішення господарського суду Київської області від 04.08.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. ст. 6, 610, 612, 627, 526, 538 Цивільного кодексу України, положення ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з урахуванням яких судами не надано належної правової оцінки умовам укладеного між сторонами договору та відсутності обмежень щодо виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з веденням тимчасової адміністрації адміністрації у банкку, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач - ПАТ "БГ Банк" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 30.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк Перший" (правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк") (Гарант) та ПрАТ КП "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ" (Принципал) укладений Договір № LG-91/13 про надання гарантії, за умовами якого Принципал доручає Гаранту надати безвідкличну банківську гарантію в українських гривнях (980) строком дії до 31.12.2014, щодо сплати на користь ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Бенефіціар), грошової суми у розмірі 16254940,20 грн. (розмір гарантії), у випадку невиконання Принципалом своїх зобов'язань за Договором № 333/01-07 від 18.12.2007 по виконанню та здачі в установлений строк закінчених робіт - об'єкту будівництва, а Принципал щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним (включно) та протягом 2 банківських днів з дати припинення дії гарантії сплачує гаранту комісію за надання гарантії в розмірі 1,2 % річних від розміру гарантії (далі - винагорода), що розраховується від фактичної суми гарантії з урахуванням всіх змін, що внесені протягом строку дії гарантії. Винагорода нараховується з розрахунку календарної кількості днів в місяці та році. Винагорода нараховується Гарантом та сплачується Принципалом в національній валюті України в строки та в порядку, передбачені даним договором (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

В силу приписів пункту 6.3. Договору Принципал зобов'язався сплатити Гаранту винагороду за надання гарантії та винагороду за внесення погоджених змін до умов гарантії в розмірах, порядку та на умовах, передбачених цим договором; Принципал зобов'язаний при укладенні цього Договору та протягом всього строку його дії: самостійно, до 28 числа місяця, наступного за звітним, надавати гаранту баланс та форму 2 на кожну квартальну дату; Принципал зобов'язаний не рідше одного разу на місяць надавати гаранту інформацію щодо стану рахунків за усіма договорами, майнові права за якими передані у заставу гаранту.

У зв'язку з порушення Принципалом (відповідачем) умов Договору про надання гарантії щодо сплати комісії (винагороди) за надання гарантії за період з жовтня по грудень 2014 року, а також не надання Гаранту (позивачу) балансу та форми 2 на кожну квартальну дату, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 19.02.2015 за вих. № 15-399 з вимогою сплатити комісію та нараховані на неї інфляційні, 3 % річних, пеню та штраф за порушення договірних зобов'язань. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті винагороди за надання гарантії у сумі 49165,63 грн., інфляційних втрат у розмірі 2866,68 грн., 3 % річних у сумі 299,08 грн., пені у розмірі 1487,25 грн. та 5000 грн. штрафу.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за умовами Договору № LG-91/13 про надання гарантії від 30.12.2013 та в силу приписів ст. ст. 11, 526, 560, 567 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 200 Господарського кодексу України, гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (позивачеві) на умовах визначених договором, у зв'язку з чим правомірною та обгрунтовоною є вимога про стягнення заборгованості по сплаті комісії за надання гарантії у сумі 49165,63 грн.

Враховуючи факт прострочення відповідачем сплати комісіної винагороди, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування позивачем за період з 06.11.2014 по 19.02.2015 інфляційних та 3 % річних, нарахування яких здійнено відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому задоволено до стягнення інфляційних втрат у розмірі 2866,68 грн. та 3% річних у розмірі 299,08 грн.

Також, судом встановлено, що нарахування пені у розмірі 1487,25 грн. та 5000,00 грн. штрафу здійснено відповідно до підпункту 6.3.9. пункту 6.3. та пункту 7.3. Договору про надання гарантії, ст. 230, частини 4 ст. 231, частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Водночас, судом враховано клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та з урахуванням приписів ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, виходячи із загальних засад цивільного судочинства - справедливості, добросовісності, розумності та збалансованості інтересів сторін, незначного прострочення зі сторонони відповідача, а також недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача штрафних санкцій, та у зв'язку з цим зменшено штрафні санкції на 75 % та задоволено до стягнення з відповідача 371,81 грн. пені та 1250,00 грн. штрафу.

При цьому судами відхилено посилання відповідача на пункт 8.4. Договору про надання гарантії, за умовами якого відповідач доручив банку (позивачу) самостійно проводити операції по списанню меморіальним ордером з його рахунку належних до сплати сум грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань по гарантії, у тому числі і по сплаті винагороди гаранту за надання гарантії та обслуговування гарантії, виходячи з того, що з 27.11.2014 на підставі Постанови Правління Національного банку України № 745 ПАТ "БГ Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, і з 28.11.2014 в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, якою розпочато процедуру виведення ПАТ "БГ Банк" з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому здійснення будь-яких операцій, у тому числі і договірне списання коштів з рахунку відповідача, не могло бути реалізовано, оскільки виконання зазначеної операції обмежувалося положеннями пункту 1 частини 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, положеннями Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22 та умовами договору, передбачено право позивача, а не обов'язок на договірне списання коштів з рахунку платника, що свідчить про відсутніть обов'язку банку щодо договірного списання грошових коштів по Договору про надання гарантії.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, оскільки згідно з пунктом 20.1 ст. 20 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством. При цьому, здійснення ПАТ "БГ Банк" операцій з коштами на рахунку клієнта обмежене у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації та під час ліквідаційної процедури в силу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, Вищий господарський суд України із висновками господарських судів попередніх інстанцій погоджується, оскільки вони відповідають чинному законодавству і матеріалам справи.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Крім цього, всі доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

За встановленого, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів у даній справі відсутні, а тому касаційна скарга ПрАТ КП "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ" залишається без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства КП "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 та рішення господарського суду Київської області від 04.08.2015 у справі № 911/1637/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук