ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 908/1196/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 24.04.2015 р.у справі№ 908/1196/15-г господарського суду Запорізької областіза позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (надалі - ПАТ "КБ "Приватбанк")доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольська машинобудівна компанія" (надалі - ТОВ "Мелітопольська машинобудівна компанія")простягнення 127 357,75 грн.за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року ПАТ "КБ "Приватбанк" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Мелітопольська машинобудівна компанія" про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 09.03.2011 р. в сумі 127 357,75 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 60 414,28 грн., заборгованість з процентів - 41 566,80 грн., пеня - 19 395,64 грн., заборгованість з комісії - 5 981,03 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.04.2015 р. (суддя Мойсеєнко Т.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Мелітопольська машинобудівна компанія" на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" 60 414,28 грн. - заборгованість за кредитом, 39 230,77 грн. - проценти за користування кредитом, 5 437,30грн. - комісія за користування кредитом, 17 902,41 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015 р. (головуючий суддя Татенко В.М., судді: Ломовцева Н.В., Радіонова О.О.) рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "КБ "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати прийняті у даній справі рішення та постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач) касаційну скаргу ПАТ "КБ "Приватбанк" прийнято до касаційного провадження, розгляд скарги призначено на 24.11.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 09.03.2011 р. сторони підписали Заяву про відкриття поточного рахунку ТОВ "Мелітопольська машинобудівна компанія" у ПАТ "КБ "Приватбанк", за змістом якої банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується, зокрема, здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнту за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифів банку (надалі - Умови та Тарифи), розміщених в мережі Інтернет на сайті позивача, які разом з даною заявою складають договір банківського обслуговування.

Вказані умови та тарифи були затверджені наказом ПАТ "КБ "Приватбанк" № СП-2011-85 від 28.01.2011 р.

Згідно з п. 3.18.1.3. Умов та Тарифів (у редакції на момент укладення договору) кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, оплати відсотків та винагороди.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що у заяві на приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 09.03.2011 р. клієнт (відповідач) погодився, що відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/погодження за банківським обслуговуванням з клієнтом через веб-сайт банку або інший Інтернет-SMS-ресурс, зазначений банком.

Так, пунктами 3.18.1., 3.18.1.1. Умов та Тарифів визначено, що вид кредиту - "кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнту. Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "кредит") надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту (далі - "ліміт").

Відповідно до п. 3.18.1.5. Умов та Тарифів кредитний ліміт в розумінні даного розділу Умов та правил надання банківських послуг являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку.

Згідно з п. 3.18.1.17. Умов та Тарифів при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, утримувачами яких є сам власник поточного рахунку або будь-які пов'язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3 % від суми перерахувань.

Також, згідно з п. 3.18.4.4. Умов та Тарифів клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності до п. п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існує на кінець банківського дня за попередній місяць, в прядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, яка належить до уплати банку, зі свого поточного рахунку.

Пунктами 3.18.4.1., 3.18.4.1.1. та 3.18.4.1.2. Умов та Тарифів встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Порядок розрахунку процентів:

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну із дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості;

- при необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

Пунктом 3.18.4.9. Умов та Тарифів передбачено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом. День повернення кредиту у часовий інтервал нарахування процентів не включається. Нарахування процентів здійснюється в дату уплати.

У п. 3.18.4.10. Умов та тарифів також закріплено, що зобов'язання виконуються в наступній послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості перш за все направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п.п. 3.18.2.2.16., 3.18.2.3.15., далі для погашення неустойки згідно розділу 5 даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг", далі простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту.

Остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, вказаної у п. 3.18.1.8. При несплаті винагороди, процентів у відповідні їм дати уплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.18.4.1.3. Умов та Тарифів у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно з п. 3.18.4.1.4. Умов та Тарифів під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

У відповідності з п. 3.18.6.1. Умов та Тарифів обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом в банк заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтиску печатки" або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах вказаних у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору банк встановив кредитний ліміт на відкритий відповідачу поточний рахунок № 26005060520368 в розмірі 15 000 грн. з 09.03.2011 р., 30 000 грн. - з 23.03.2011 р., 50 000 грн. - з 23.05.2011 р., 30 000 грн. - з 17.08.2011 р., 25 768,82 грн. - з 12.04.2012 р., 43 500 грн. - з 06.06.2012 р., 50 000 грн. - з 08.10.2012 р., 62 500 грн. - з 04.02.2013 р., що підтверджується відповідною довідкою ПАТ КБ "Приватбанк".

Як вбачається з виписок ПАТ "КБ "Приватбанк" по рахунку клієнта, за період дії договору клієнтом використовувались кредитні кошти в межах кредитного ліміту.

При цьому, ТОВ "Мелітопольська машинобудівна компанія" недобросовісно та неналежним чином виконувало свої зобов'язання щодо повернення використаних кредитних коштів, у зв'язку з чим станом на 27.08.2013 р. у нього виникла заборгованість в розмірі 60 414,28 грн., яка була віднесена банком на прострочення.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно відзначено, що відповідно до строків обнуління кредитного сальдо, які встановлені у пунктах 3.18.4.1., 3.18.4.1.1. та 3.18.4.1.2. Умов та Тарифів, до яких приєднався відповідач, кредитне сальдо, яке утворилось 08.05.2013 р., мало бути обнуліне до 25-го числа місяця, наступного за тим, в якому утворилось кредитне сальдо, тобто до 25.06.2013 р. Оскільки кредит не був обнуліний у цей строк, то відповідно до п. 3.18.4.1.3. Умов та Тарифів, через 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Таким чином, кредит став простроченим з 26.09.2013 р., а не з 27.08.2013 р., як вказувало ПАТ "КБ "Приватбанк".

З матеріалів справи також вбачається та судами правильно зазначено, що наказом банку від 04.06.2014 р. № 6783882 прийнято рішення про збільшення відсоткової ставки за користування кредитним лімітом на розрахунковому рахунку з 01.07.2014 р. у зв'язку з різкою зміною вартості ресурсів на міжбанківському ринку.

Отже, з 01.07.2014 р. почали діяти Умови та Правила надання банківських послуг в новій редакції, згідно з п. 2.1.1.11. якої у разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця, то обнуління повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число поточного місяця. У разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, то обнуління повинно проводитися по кінцю дня в будь-якій з днів по 25-е число наступного місяця. Якщо дебетове сальдо не обнулити згідно умов, описаних вище, то з 26 числа на залишок заборгованості починають нараховуватися відсотки за користування кредитом за ставкою 36 % річних. Згідно з п. 3.2.1.4.1.3. нових Умов при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій підставно звернуто увагу на те, що з розрахунку позовних вимог вбачається здійснення позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, процентами та пенею за весь період дії договору, виходячи з нових умов, незважаючи на те, що нові Умови були введені в дію лише з 01.07.2014 р. і не можуть поширюватися на правовідносини сторін, які виникли раніше.

Так, у п. 3.18.2.3.1. Умов в первісній редакції сторони погодили, що збільшена процентна ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених в даному пункті, а клієнт не погасить існуючу заборгованість в порядку та строки, передбаченими "Умовами та правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених даним пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або шляхом встановлених засобів електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, СМС-повідомлення тощо).

Про зміну процентної ставки банк повідомив клієнта 05.06.2014 р. через електронну систему "Приват24", що підтверджується випискою з "Приват24" по клієнту ТОВ "Мелітопольська машинобудівна компанія" за 05.06.2014 р. Отже, на правовідносини сторін поширюються нові умови та правила надання банківських послуг, які діють з 01.07.2014 р.

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки банку по рахунку клієнта, вбачається, що на залишок кредитного сальдо банком нараховані проценти за користування кредитом за ставкою 24 % за період з 28.05.2013 р. по 27.08.2013 р., які були списані банком за рахунок кредитного ліміту і в даному позові не стягуються.

За період з 28.08.2013 р. по 01.07.2014 р. на суму кредиту, яка була віднесена банком на прострочення, нараховані проценти за користування кредитом за ставкою 48 % річних, а з 02.07.2014 р. по 26.01.2015 р. - за ставкою 56 % річних згідно з новими Умовами, з розрахунку 360 днів у році, в загальній сумі 41 566,80 грн.

Зазначений розрахунок відсотків обґрунтовано був визнаний судами невірним, оскільки кредит став простроченим з 26.09.2013 р., а отже, нарахування процентів за ставкою 48 % річних за період з 28.08.2013 р. по 25.09.2013 р. є неправомірним.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правильним розрахунком відсотків, зробленим місцевим господарським судом та підтвердженим судом апеляційної інстанції, який складає 42 115,46 грн. при цьому, як вірно встановлено судами, 04.02.2014 р. були оплачені проценти в сумі 2 884,69 грн., у зв'язку з чим суди правомірно стягнули 39 230,77 грн.

Крім того, ПАТ "КБ "Приватбанк" було пред'явлено до стягнення комісійну винагороду, нараховану згідно з п. 3.18.4.4. первісних Умов та Тарифів та п. 3.2.1.4.4. нових Умов, за використання кредитного ліміту в період з серпня 2013 року по грудень 2014 року в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в загальній сумі 5 881,03 грн.

Суди підставно звернули увагу на неправильний розрахунок позивачем розміру комісії, оскільки 31.12.2013 р. комісія була нарахована банком в подвійному розмірі (1 087,46 грн. замість 543,73 грн.). За період з серпня 2013 року по грудень 2014 року щомісячна комісія в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту складає 543,73 грн., що за 17 місяців користування кредитним лімітом складає 9 243,41 грн. При цьому, судами правомірно враховано те, що відповідач частково сплатив комісію 04.02.2014 р. в сумі 3 806,11 грн., з огляду на що до стягнення підлягала сума в розмірі 5 437,30 грн.

Також, місцевий та апеляційний господарські суди, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, підставно та обґрунтовано дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 17 902,41 грн.

Окрім того, судами попередніх інстанцій аргументовано не взято до уваги заяву ТОВ "Мелітопольська машинобудівна компанія" про застосування строків позовної давності, оскільки у п. 3.18.5.8. первісних Умов та Тарифів, до яких приєднався відповідач, та п. 3.2.1.5.7. нових Умов погоджено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю у 5 років, а отже, на момент звернення ПАТ "КБ "Приватбанк" до суду з відповідним позовом строки позовної давності до заявлених вимог ще не спливли.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги зроблені судами висновки, рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2015 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015 р. прийняті з правильним застосуванням норм чинного законодавства, ґрунтуються на повному та всебічному з'ясуванні всіх обставин справи, з огляду на що вказані судові акти підлягають залишенню без змін.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу господарського суду Запорізької області та Донецького апеляційного господарського суду на те, що за змістом прийнятих рішення та постанови ними були допущені певні технічні помилки при зазначенні деяких дат, що, при цьому, не впливає на правильність висновків, до яких дійшли суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи заявлені ПАТ "КБ "Приватбанк" позовні вимоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржувані судові акти прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2015 р. у справі № 908/1196/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков