Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.06.2015 року у справі №927/1382/13
Постанова ВГСУ від 18.05.2016 року у справі №927/1382/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 927/1382/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачаОСОБА_4 (голова СФГ "Урожай")прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. №000606)третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р.у справі № 927/1382/13 господарського суду Чернігівської областіза позовомПрокурора Корюківського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Чернігівській областідо Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Урожай"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Державна інспекція сільського господарства в Чернігівській області; 2. Корюківська районна державна адміністрація Чернігівської областіпростягнення 50 413, 63 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В:

Прокурор Корюківського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Чернігівській області звернувся до господарського суду Чернігівської області з позов до Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Урожай" про стягнення 50413,63 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує посилаючись, зокрема, на те, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку (землі сільськогосподарського призначення) загальною площею 68,2551 га на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області без правовстановлюючих документів, внаслідок чого державі заподіяно шкоду у розмірі 50413,63 грн.

Також, як зазначив прокурор, факт самовільного зайняття Сільськогосподарським (фермерським) господарством "Урожай" земельної ділянки, підтверджується матеріалами перевірки, проведеної головним спеціалістом оперативного контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області Журавльовим В.М.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.10.2013 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну інспекцію сільського господарства в Чернігівській області.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.11.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Корюківську районну державну адміністрацію Чернігівської області.

Рішенням господарського суду Чернігівської від 13.11.2014 р. у даній справі (суддя Бобров Ю.М.), позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Урожай" в дохід державного бюджету 50413,63 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки; стягнуто з Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Урожай" до державного бюджету 1827,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р. (колегія суддів: головуючий Федорчук Р.В., судді Лобань О.І., Майданевич А.Г.), рішення господарського суду Чернігівської від 13.11.2014 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора Корюківського району Чернігівської області про стягнення з сільськогосподарського (фермерського) господарства "Урожай" шкоди, завданої державі самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 50413,63 грн. відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р. скасувати, а рішення господарського суду Чернігівської від 13.11.2014 р. залишити в силі, посилаючись на неповне та неналежне встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та невідповідність висновків суду цим обставинам, що стало підставою порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття судом оскаржуваного судового акту.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 125, 126 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2015 р. касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.06.2015 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.06.2015 р. касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва відкладено на 24.06.2015 р.

Від Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Урожай" до Вищого господарського суду України надійшли додаткові документи, які відповідач просить врахувати при вирішенні даного спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 24.06.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 25.06.2013 р. по 26.06.2013 р. головним спеціалістом відділу оперативного контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області Журавльовим В.М. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства СФГ "Урожай", за результатами якої складено акт перевірки від 26.06.2013 р.

У акті перевірки від 26.06.2013 р. зазначено, що СФГ "Урожай" використовує самовільно, без оформлення правовстановлюючих документів, земельну ділянку площею 68,2551 га під посіви гречихи (37 га) та запаханими під пар (31,2551 га) в урочищі "Ріг" Олександрівської сільської ради.

Інспектором Журавльовим В.М., також, було складено акт обстеження земельної ділянки від 26.06.2013 р. №5 та винесено припис від 27.06.2013 р. №000371 про усунення у 30-дений термін СФГ "Урожай" порушень земельного законодавства.

27.06.2013 р. було складено протокол про адміністративне правопорушення №000304 та винесено постанову від 27.06.2013 р. №000304 про накладення адміністративного стягнення на голову СФГ "Урожай" ОСОБА_4 у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Вказаний штраф у розмірі 340, 00 грн. відповідачем було сплачено, що підтверджується копією квитанції №к17/Р/88.

Крім того, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р., інспектором було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (за межами населеного пункту), розмір якої складає 50413,63 грн.

При проведенні повторної перевірки було встановлено, що відповідачем порушень вимог земельного законодавства усунуто не було.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі є вимога Прокурора Корюківського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Чернігівській області про стягнення з Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Урожай" збитків у розмірі 50413, 63 грн., заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Так, задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 124, ст. 125-126 Земельного кодексу України, дійшов висновку про те, що відсутність у відповідача правовстановлюючих документів є ознакою самовільного зайняття ним спірної земельної ділянки та підставою для стягнення шкоди у розмірі 50413, 63 грн.

Натомість, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами не доведено факт самовільного зайняття частини земельної ділянки площею 31, 2551 га, яка перебувала під паром і безпідставно врахована як самовільно зайнята при розрахунку розміру шкоди.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що наявність у відповідача права на отримання земельної ділянки у користування, вжиття ним заходів до оформлення такого права у встановленому законодавством порядку і неодержання відповідачем правовстановлюючих документів через обставини, що не залежали від його волі не можу вважатися самовільним зайняттям земельної ділянки.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного суду, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними, непереконливими та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи в їх сукупності.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а)вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б)тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г)погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ)приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д)неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1193 р. №284 встановлено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Відповідно до п. 3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 14, від 17 жовтня 2012 року N 10, від 16 січня 2013 року N 3, від 29 травня 2013 року N 8, від 17 грудня 2013 року N 13) вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитки, вини.

Так, суд першої інстанції виходив з того, що вина Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Урожай" підтверджується в сукупності всіма доказами, що свідчать про протиправну поведінку, яка полягає у використанні спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а тому необхідною умовою є стягнення шкоди у розмірі 50413,63 грн.

Суд апеляційної інстанції, натомість, дійшов висновку, що наявними в матеріалах доказами факт самовільного зайняття земельної ділянки Сільськогосподарським (фермерським) господарством "Урожай" не доведено, а тому розмір визначеної шкоди, який було нараховано є неправомірним.

Проте колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Розмір шкоди, про стягнення якої заявлено у позові, розраховано на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963.

Відповідно до п. 7 вказаної Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок,проводиться на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок.

Так, в матеріалах справи наявний розрахунок розміру шкоди, заподіяної Сільськогосподарським (фермерським) господарством "Урожай" внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 68, 2551 га.

Вказаний розрахунок розміру шкоди проведено на підставі актів перевірки та обстеження земельних ділянок, здійснених головним спеціалістом відділу оперативного контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства у Чернігівській області Журавльовим В.М.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарське (фермерське) господарство "Урожай" використовує лише частину земельної ділянки, а саме: 37 га - під посівами гречки та 31,2251 га - знаходиться під паром.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено той факт, що розрахунок розміру шкоди, який було здійснено інспектором Державної інспекції сільського господарства у Чернігівській області Журавльовим В.М. є неправомірно обчисленим, адже нарахований виходячи із загальної площі земельної ділянки.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано питання фактичного самовільного використання земельної ділянки Сільськогосподарським (фермерським) господарством "Урожай".

А, також, не надано правової оцінки діям відповідача щодо вчинення заходів, спрямованих на оформлення договору оренди землі та заходів спрямованих на уникнення збитків.

В свою чергу, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що Сільськогосподарське (фермерське) господарство "Урожай" за час користування спірною земельною ділянкою сплачувало фіксований сільськогосподарський податок та плату за оренду землі.

Враховуючи викладене, неправильно застосувавши норми матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити усі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р. у справі № 927/1382/13 та рішення господарського суду Чернігівської області від 13.11.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова