Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 908/4106/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ТДВ "Кредо"на постановувід 01.04.2014 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№908/4106/13 господарського суду Запорізької областіза позовомПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування"доТДВ "Страхова компанія "Кредо"простягнення 49 500, 00 грн.за участю представників:

позивача:не з'явився;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.02.2014 (суддя В. Серкіз), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014 (судді О. Агапов, Т. Геза, Н. Мартюхіна) позов задоволено, стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 34, Код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"(04070, м. Київ, вул. Братська, 14, код ЄДРПОУ 20474912) в порядку регресу матеріальні збитки в сумі 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та суму судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами ТДВ "Страхова компанія "Кредо " - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.02.2014 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014, справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.993 ЦК України, ст. 27 ЗУ "Про страхування". Зауважує, що позивачем не доведено наявність у нього право регресу, відтак, позов задоволенню не підлягає.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

10.12.2011р. о 12 год. 50 хв. на а/д Житомир - Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автотранспортних засобів: автомобіля "Opel Astra", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився у володінні та під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля "Mitsubisci Outlander", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_5

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 20.12.2011р. винною особою у ДТП визнано ОСОБА_4 (виїзд на смугу зустрічного руху).

Відповідно до постанови Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області від 19.12.2011р. постановлено, що в порушені кримінальної справи по ст. 286 КК України відносно водія ОСОБА_4 відмовлено, за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Притягнуто до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП.

В результаті пошкодження автомобіля "Mitsubisci Outlander", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, йому було завдано шкоди, характер та обсяг якої підтверджується рахунком № 479 від 19.12.2011р. та звітом № 500 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 26.12.2011р.

30.09.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (Страховик) та ОСОБА_5 (Страхувальник) був укладений Договір страхування наземного транспорту № 3574018/05АВ.

За умовами Договору № 3574018/05АВ від 30.09.2011 р. ОСОБА_5 були застраховані свої майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки "Mitsubisci Outlander", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, від ризиків, зокрема: викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб водієм автомобіля "Opel Astra", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована в ТДВ "СК "Кредо" (відповідач у справі) згідно з Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1096108, страхувальник - ОСОБА_4, тип договору 3-й (далі за текстом - Поліс ОСЦПВ № АА/1096108).

Строк дії Полісу ОСЦПВ № АА/1096108 станом на 10.12.2011р. діючий. Франшиза згідно Полісу становить 500,00 грн. Ліміт за шкоду майна становить 50 000,00 грн.

10.12.2011р. ОСОБА_5 звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Страховим актом № 2011/U/MOD04381/UIA12376 від 27.12.2011р. пошкодження автомобіля "Mitsubisci Outlander", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в ДТП 10.12.2011р. позивачем було визнано страховим випадком.

За заявою ОСОБА_5 на виплату страхового відшкодування на користь заявника було виплачено страхове відшкодування за вирахуванням нульової франшизи в сумі 56 249,37 грн., шляхом перерахування даної суми на поточний рахунок ТОВ "Тріада Авто", що підтверджується платіжним дорученням № 40187 від 29.12.2011р.

Після сплати страхового відшкодування позивач надіслав відповідачу вимогу від 12.07.2012 року про відшкодування шкоди в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Проте, зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення, тому позивач звернувся з позовом до суду.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 р. №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Вартість фактично завданих збитків була повністю підтверджена позивачем. Полісом АА/1096108 передбачена виплата ТДВ "СК"Кредо" франшизи у сумі 500 грн. Отже, розмір страхового відшкодування, яке має сплатити відповідач на користь позивача складає 49 500,00 грн. (50 000,00 грн. (ліміт відповідальності страховика (відповідача) - 500,00 грн. (суму франшизи) = 49 500,00 грн.)

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 16,25,27 ЗУ "Про страхування", ст.ст. 979,990,993,1191 ЦК України, ст. 12 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суди дійшли висновку про те, що так як позивач, як страховик, відповідно до умов договору страхування та на підставі заяви страхувальника перерахував страхове відшкодування, то до нього у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, дійсно є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу, який був застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Внаслідок укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованим ним автомобілем, отже відповідач стає відповідальною особою.

З врахуванням викладеного вище, суди задовольнили позов.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мас до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Ця норма кореспондується з положенням ст. 27 ЗУ "Про страхування".

Пунктом 37.4 ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, за встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, особою, відповідальною за завдані ОСОБА_4 збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме ТДВ "Кредо".

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність позовних вимог та про їх задоволення є обґрунтованими.

Аналогічну правову позицію про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, викладено у постановах Верховного Суду України від 07.11.2011 у справі №48/562, від 30.01.2012 у справі №23/106, від 12.03.2012 у справі №53/128, від 27.03.2012 у справі №58/168, від 28.08.2012 у справі №23/279, від 28.08.2012 у справі №5023/4833/11, від 26.09.2012 у справі №4/17-3520-2011.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судами неправильно застосовано ст.993 ЦК України, ст. 27 ЗУ "Про страхування" як такі, що спростовуються викладеним вище. Безпідставними є доводи скаржника про те, що позивачем не доведено наявність у нього право регресу. Таке право підтверджується укладеними договором страхування від 30.09.2011, Страховим актом № 2011/U/MOD04381/UIA12376 від 27.12.2011р. та платіжним дорученням № 40187 від 29.12.2011р.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення та постанова винесені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням вимог процесуального права. Підстави для їх скасування та направлення справи на новий розгляд відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТДВ "Кредо" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі №908/4106/13 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун