Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року Справа № 910/20967/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Борденюк Є.М. і Грек Б.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016

зі справи № 910/20967/15

за позовом приватного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" (далі - ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ"), м. Київ,

до публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (далі - ПАТ "КИЇВЕНЕРГО"), м. Київ,

про стягнення 60 415,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Гоголь О.Я. предст. (дов. від 14.03.2016)

відповідача - Притула Я.М. предст. (дов. від 29.03.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 60 415, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2015 зі справи № 910/20967/15 (суддя Нечай О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 (судді Дідиченко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 18.03.2014 о 15 год. 04 хв. на перехресті вул. Будівельників - вул. Червоноткацька в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, що належить ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля марки "BMW" реєстраційний номер D023003, що належить Посольству соціалістичної республіки В'єтнам в Україні під керуванням водія ОСОБА_7;

- постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2014 у справі № 755/8724/14-п ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- 16.04.2013 Посольством соціалістичної республіки В'єтнам в Україні як страхувальником та ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" як страховиком укладено договір добровільного комплексного страхування автотранспортних засобів № 02-0176-13-ТЗ, відповідно до якого застраховано транспортний засіб: автомобіль марки "BMW" реєстраційний номер D023003, 2006 року випуску;

- відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 02.04.2014 № С14-161 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "BMW" реєстраційний номер D023003 внаслідок його пошкодження під час ДТП, яка сталась 18.03.2014 о 15 год. 04 хв. на перехресті вул. Будівельників - вул. Червоноткацька в м. Києві станом на 02.04.2014 складає 70 775,70 грн.;

- ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" складено та підписано страховий акт від 24.12.2014 № 2/108, згідно з яким дану подію - ДТП визнано страховим випадком за ризиком - пошкодження та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 109 905,00 грн. Розрахунок страхового відшкодування здійснено позивачем з урахуванням рахунку приватного підприємця ОСОБА_8 від 22.12.2014 № SC0188;

- ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 109 905,00 грн., що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень;

- цивільно - права відповідальність водія автомобіля НОМЕР_2 застрахована згідно з полісом № АІ/6299079 приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", який був діючим станом на час ДТП. Відповідно до вказаного полісу ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн.;

- приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" виплачено на користь ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" матеріальне відшкодування в межах страхової суми, визначеної полісом № АІ/6299079 (50 000,00 грн.) за вирахуванням франшизи, встановленої зазначеним полісом (510,00 грн.), всього - 49 490, 00 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" різниці між фактичним розміром виплаченого позивачем страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування на користь страхувальника та матеріальним відшкодуванням, яке виплачено приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" на користь позивача.

Відповідно до приписів частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з приписами частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як унормовано статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно з приписами статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

До ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ", який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна, переходить право вимоги матеріального відшкодування до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто на момент переходу прав уже наявне порушене право, яке дозволяє особі звертатись безпосередньо до суду за його захистом.

Оскільки розмір шкоди, спричиненої водієм ПАТ "КИЇВЕНЕРГО", перевищив ліміт відповідальності його страховика, визначений полісом № АІ/6299079 (50 000,00 грн.) за вирахуванням франшизи (510,00 грн.), ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" зобов'язане сплатити на користь ПрАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ" різницю між страховим відшкодуванням, яке здійснено позивачем та сумою, яка відшкодована особою, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" для повного відшкодування завданої шкоди.

При цьому, законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 № 910/7163/14.

За наведених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про те, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного комплексного страхування автотранспортних засобів, до позивача перейшло право вимоги у межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток - ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" в частині різниці між страховим відшкодуванням, яке здійснено позивачем та сумою, яка відшкодована особою, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" для повного відшкодування завданої шкоди, є обґрунтованим і законним. У зв'язку з чим, Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування законної постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 910/20967/15, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду у зазначеній справі, відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 зі справи № 910/20967/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Є. Борденюк

Суддя Б. Грек