Постанова ВГСУ від 24.04.2014 року у справі №910/12471/13

Друк

Пошук

222

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.04.2014 року у справі №910/12471/13

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 910/12471/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Лазаренко Ю.Г. - дов. від 17.03.14, відповідача: Перелигіна О.А. - дов. від 09.07.13, касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського судувід22.01.14у справі№910/12471/13 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доКомунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва"простягнення 1194137,40 грн.Розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України від 14.04.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В., - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

У судовому засіданні 17.04.14 оголошувалася перерва до 24.04.14.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" 1102444,53 грн. боргу, 29280,92 грн. пені, 55122,23 грн. штрафу, 1433,53 грн. інфляційних втрат та 5856,18 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг за період з 01.11.12 до 31.03.13 за договором на послуги водопостачання та водовідведення №03991/1-5-09 від 11.12.96.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.13 (суддя Головіна К.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 258440,55 грн. боргу, 7426,28 грн. пені, 12922,03 грн. штрафу, 312,62 грн. інфляційних втрат, та 2016,99 грн. - 3 % річних. В решті позову відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за холодну воду за спірним договором у сумі 258440,55 грн. Суд визнав безпідставною вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за воду, що використовується на підігрів, оскільки вартість останньої оплачується балансоутримувачем теплових пунктів, з яких здійснюється постачання гарячої води. Водночас, як установив суд, умовами договору №03991/1-5-09 від 11.12.96 не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер. Крім того, суд дійшов висновку про безпідставність і необґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача боргу за скид стічних вод, що утворились від гарячого водопостачання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.14 (судді: Станік С.Р., Пономаренко Є.Ю., Шевченко Є.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 913018,93 грн. боргу, та задовольнити у цій частині позов. Обґрунтовуючи свої вимоги, товариство наголошує на порушенні судами приписів статті 627 Цивільного кодексу України, статті 275 Господарського кодексу України, статей 1, 19 Закону України "Про теплопостачання", статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статей 21, 22, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08, Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.02 №37, статей 4, 42, 43, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на те, що позивач нараховує за спожиту питну воду і прийняті стоки в межах спірного договору, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати за всю спожиту питну воду. Він наголошує на несплаті відповідачем у повному обсязі вартості наданих послуг з водопостачання і водовідведення за спірним договором.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.12.96 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") - постачальником та Державним комунальним підприємством "Господар" - абонентом (правонаступником якого є відповідач) був укладений договір №03991/1-5-09 на послуги водопостачання та водовідведення. За умовами цього договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент, в свою чергу, здійснювати своєчасну оплату послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.94, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.94 за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.02, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.02 за №403/6691. Відповідно до пункту 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. Згідно з пунктом 2.2.2 договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом шляхом розщеплення платежів населення Головним інформаційно-обчислювальним центром та безпосередньо абонентом за послуги отримані для господарських потреб. Відповідно до пункту 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання з оплати за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника (пункт 4.6 договору). Господарськими судами установлено, що за спірним договором відповідачу були присвоєні такі коди абонента: 2-241; 2-1209; 2-1210; 4-66; 4-1623; 4-1624, за якими обліковується питна (холодна) вода. Водночас, відповідачу були присвоєні також інші коди: 2-40241, 2-50241, 4-40066, за якими здійснюється облік питної води, що йде на підігрів. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що за період з 01.11.12 до 31.03.13 за договором №03991/1-5-09 від 11.12.96 позивачем було надано відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення, за які відповідач розрахувався частково. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" 1102444,53 грн. боргу, 29280,92 грн. пені, 55122,23 грн. штрафу, 1433,53 грн. інфляційних втрат та 5856,18 грн. - 3% річних. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Судами установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позовна вимога ґрунтується на договорі №03991/1-5-09 від 11.12.96. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з приписами статті 16 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Разом з цим, відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі, щодо водопостачання, здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно з пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65 (які були чинні на момент укладення договору), абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Відповідно до пункту 12.17 вказаних Правил розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом. За пунктом 4.1 названих Правил абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Разом з тим, з 18.10.08 діють Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08. Відповідно до пункту 3.13 Правил №190 від 27.06.08 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. Як вже зазначалося, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за воду за договором №03991/1-5-09 від 11.12.96. При цьому, як установили суди та убачається з матеріалів справи, позивачем до загальної суми заборгованості включено, як вартість питної води, що використовувалась відповідачем для потреб холодного водопостачання, так і вартість виготовлення гарячої води та її стоки. Втім, як установили господарські суди, договір №03991/1-5-09 від 11.12.96, котрий визначений підставою позову, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води; не містять матеріали справи і інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами. Водночас, судами було враховано, що в розрахунок суми заборгованості позивачем включено, в тому числі, і вартість постачання води, яка йде на підігрів на теплові пункти (котельні), що не належать відповідачеві, а тому відсутні підстави для стягнення боргу за таку воду. Крім того, послуга із постачання питної води, яка йде на підігрів, включає в себе також і послугу з приймання стічних вод без розмежування сум за такі послуги, що унеможливлює здійснення перерахунку відповідно до закону і договору. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк не спростовують встановленого судами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.