Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 912/111/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуПанчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року у справі господарського суду№ 912/111/14 Кіровоградської областіза позовомТОВ "Агрофірма "Панчеве"до Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності, зобов'язання вчинити певні дії у судовому засіданні взяли участь представники:

Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області: Кулик А.М. (довіреність б/н від 19.11.2014 року),ТОВ "Агрофірма "Панчеве":не з'явилися, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль":не з'явилися.В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2014 року порушено провадження у справі №912/111/14 за позовом ТОВ "Агрофірма "Панчеве" (далі - позивача) до Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (далі - відповідача) про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області №191 від 30.09.2013 року "Про відміну рішення виконавчого комітету від 22.07.1997 року №46 "Про встановлення права власності на приміщення та об'єкти, розташовані в с. Панчеве та які закріплені за агрофірмою "Панчеве""; визнання за ТОВ "Агрофірма "Панчеве" права власності на будівлі та споруди, а саме: агрохімцентр (1983 р.), адміністративне приміщення (1985 р.), майстерню (1975 р., тракторна бригада №1), огорожі майстерні (920 м, тракторна бригада №1), свинарник (1987 р.), свинарник (1991 р.), склад концентрованих кормів (центральний тік) та корівники (1974 р.) - 2 шт., які розташовані в с. Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області; зобов'язання Панчівської сільської ради в особі її виконавчих органів присвоїти адресу будівлям та спорудам, що належать ТОВ "Агрофірма "Панчеве", а саме: агрохімцентр (1983 р.), адміністративне приміщення (1985 р.), майстерню (1975 р., тракторна бригада №1), огорожі майстерні (920 м, тракторна бригада №1), свинарник (1987 р.), свинарник (1991 р.), склад концентрованих кормів (центральний тік) та корівники (1974 р.) - 2 шт., які розташовані в с. Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - третя особа на стороні позивача) (том 1, а.с. 1).

Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Поліщук Г.Б., судді: Колодій С.Б., Шевчук О.Б.) провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області №191 від 30.09.2013 року та зобов'язання Панчівської сільської ради в особі її виконавчих органів присвоїти адресу будівлям та спорудам припинено, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 1, а.с. 238 - 241). Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог про визнання права власності суд виходив з недоведення позивачем належними доказами обставин правонаступництва спірного майна від КСП "Панчівське" внаслідок численних реорганізацій юридичної особи боржника.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 19.06.2014 року та прийняти нове, яким визнати за ТОВ "Агрофірма "Панчеве" право власності на будівлі та споруди, а саме: агрохімцентр (1983 р.), адміністративне приміщення (1985 р.), майстерню (1975 р., тракторну бригаду №1), огорожі майстерні (920 м), свинарник (1987 р.), свинарник (1991 р.), склад концентрованих кормів (центральний тік) та корівники (1974 р.) - 2 шт., які розташовані в с. Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області, а також зобов'язати Панчівську сільську раду в особі її виконавчих органів присвоїти адресу будівлям та спорудам, що належать ТОВ "Агрофірма "Панчеве", а саме: агрохімцентр (1983 р.), адміністративне приміщення (1985 р.), майстерню (1975 р., тракторна бригада №1), огорожі майстерні (920 м, тракторна бригада №1), свинарник (1987 р.), свинарник (1991 р.), склад концентрованих кормів (центральний тік) та корівники (1974 р.) - 2 шт., які розташовані в с. Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області, судові витрати у справі покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповнотою дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М., судді: Величко Н.Л., Іванов О.Г.) апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2014 року у справі скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Агрофірма "Панчеве" до Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області задоволено частково, визнано право власності ТОВ "Агрофірма "Панчеве" на двоповерхову будівлю - адміністративне приміщення літ. "А" з підвалом (рік збудування 1986), з площею приміщень по І поверху 307,8 м кв., площею приміщень по ІІ поверху, 313,3 м кв., площею приміщень підвалу 302,5 м кв., а всього загальною площею 923,6 м кв., розташовану за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Панчеве, вул. Жовтнева, 1, провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Панчеве" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області №191 від 30.09.2013 року та про зобов'язання Панчівської сільської ради в особі її виконавчих органів присвоїти адресу будівлям та спорудам припинено, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, стягнено з відповідача на користь позивача судові витрати у справі на суму 3 784, 44 грн. (том 3, а.с. 3 - 11).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 26.01.2015 року, а рішення суду першої інстанції від 19.06.2014 року залишити без змін, судові витрати у справі покласти на позивача, аргументуючи порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 16, 386, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 42, 33, 34, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника відповідача Кулик А.М., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 41 Конституцією України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 386 ЦК України, якою визначено засади захисту права власності, передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено одним із способів захисту цивільних прав звернення особи до суду про визнання права власності на спірне майно.

Частинами 4, 5 статті 22 ГПК України позивачу надано право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог; до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. А відповідачу надано право визнати позов повністю або частково, а також до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.04.2000 року, внаслідок реорганізації, КСП "Панчеве" передало ТОВ "Агрофірма "Панчеве" ряд об'єктів нерухомості та споруд, які не були зареєстровані в органах БТІ, щодо яких не видавалось Свідоцтво про право власності та які є предметом спору в даній справі.

Судами встановлено обставини порушення справи №10/63 про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Панчеве", визнання його банкрутом постановою господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2003 року та перебування в стадії ліквідаційної процедури на даний час. Ліквідатором ТОВ "Агрофірма "Панчеве" 29.06.2010 року призначено арбітражного керуючого Христенка В.В.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.01.2014 року позивач в особі ліквідатора Христенка В.В. звернувся до господарського суду зі заявою, яка містила три позовні вимоги: 1). - визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Панчівської сільської Ради №191 від 30.09.2013 року; 2). - визнати за ним право власності на такі будівлі та споруди: агрохімцентр (1983 р.), адміністративне приміщення (1985 р.), майстерню (1975 р. тракторна бригада №1), огорожі майстерні (920 м, тракторна бригада №1), свинарник (1987 р.), свинарник (1991 р.), склад концентрованих кормів (центральний тік), корівники (1974 р.) - 2 шт., які розташовані в с. Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області; 3). - зобов'язати Панчівську сільську раду в особі її виконавчих органів присвоїти адресу зазначеним будівлям, які розташовані в селі Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області.

Розглянувши зазначені вимоги, місцевий суд припинив провадження в частині першої вимоги, оскільки рішення Панчівської сільської ради №191 від 30.09.2013 року вже було скасовано Рішенням 23 сесії шостого скликання Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (том 1, а.с. 81). Також, судом першої інстанції припинено провадження в частині позовних вимог про зобов'язання Панчівської сільської ради в особі її виконавчих органів присвоїти адресу зазначеним спірним будівлям, які розташовані в селі Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області, з огляду на вирішення такого спору судом в адміністративному порядку згідно Постанови Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 06.02.2012 року у справі №2-а-3/1115/2012 р. (том 1, а.с. 49 - 51). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на спірні будівлі та споруди, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення позивачем обставин передачі йому від правопопередників спірного майна, оскільки згідно акта-приймання передачі від 05.04.2000 року майно, яке передавалось від ліквідованого КСП "Панчеве", не було визначено індивідуально, а в даних розширеного балансу станом на 01.04.2000 року відсутній перелік майна, як такий (том 1, а.с. 96 - 123).

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, не погодився з оцінкою доказів у справі, здійсненою місцевим господарським судом при розгляді позовних вимог в частині відмови у визнанні за позивачем права власності на спірні будівлі та споруди, скасував частково оскаржуване рішення від 19.06.2014 року та прийняв в цій частині власне рішення, яким визнав за позивачем право власності на двоповерхову будівлю - адміністративне приміщення літ. "А" з підвалом (рік збудування 1986), з площею приміщень по І поверху 307,8 м кв., площею приміщень по ІІ поверху, 313,3 м кв., площею приміщень підвалу 302,5 м кв., а всього загальною площею 923,6 м кв., розташовану за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Панчеве, вул. Жовтнева, 1. У визнанні права власності на решту будівель і споруд апеляційним судом відмовлено, виходячи з недоведення позивачем індивідуальних ознак будівель та споруд щодо яких було заявлено вимогу про визнання права власності.

При цьому, апеляційним судом було прийнято до уваги дані з незасвідченої належним чином фотокопії інвентарної справи на будівлю в с. Панчеве, вул. Жовтнева, 1, як ідентифікаційні ознаки спірного адміністративного приміщення та за відсутності відповідної заяви позивача про визначення судом ідентифікаційних ознак зазначеного спірного приміщення, як доповнення позовних вимог (том 1, а.с. 153-163).

Також, апеляційним судом було відхилено подані відповідачем докази про його дольову участь в будівництві спірного адміністративного приміщення шляхом перерахування коштів у 1986 році (платіжне доручення №10 від 11.04.1986 року), письмові пояснення посадових осіб колгоспу імені Куйбишева, які працювали в колгоспі у період будівництва та здачі в експлуатацію спірної адміністративної будівлі: кадровика Пономаренко В.Ф., землевпорядника Мицул Л.В., бухгалтера Браги С.С., які підтверджували ведення спільного будівництва адміністративного приміщення для потреб Панчівської сільської ради та контори колгоспу імені Куйбишева (том 1, а.с. 34, том 2, а.с. 253-255).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про порушення апеляційним судом вимог статей 34, 43, 83 ГПК України на предмет їх належності та всебічності аналізу обставин справи, виходу за межі позовних вимог, заявлених у позовній заяві в частині ідентифікації спірного адміністративного приміщення.

Також, судами не було досліджено складу майна цілісного майнового комплексу боржника, який передавався позивачем в оренду в ході ліквідаційної процедури третій особі ПП "Агрофірма "Панчеве" згідно договору оренди 07.03.2003 року, зокрема, чи передавалася в цілому спірна адміністративна будівля орендарю чи тільки контора колишнього колгоспу (том 2, а.с. 129-142), на яких підставах частина спірної адміністративної будівлі перебуває в користуванні (володінні) Панчівської сільської ради, яка оспорює право власності за позивача на частину зазначеної будівлі, доводячи набуття права власності на частину адміністративної будівлі внаслідок ведення спільного будівництва у 1985 - 1986 роках.

Відмова суду апеляційної інстанції у визнанні за позивачем права власності на інші будівлі та споруди: агрохімцентр (1983 р.), майстерню (1975 р. тракторна бригада №1), огорожі майстерні (920 м, тракторна бригада №1), свинарник (1987 р.), свинарник (1991 р.), склад концентрованих кормів (центральний тік), корівники (1974р.) з підстав ненадання позивачем їх ідентифікаційних ознак є неправомірною, оскільки відповідно до статей 43, 65, 41 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; в процесі підготовки справи до розгляду суд вправі призначити судово-будівельну експертизу для визначення з її допомогою індивідуальних ознак спірних будівель та споруд, їх загального стану, як об'єктів нерухомості.

Також, суд вправі зобов'язати органи державного архіву Новомиргородського району, держказначейства надати копії архівних документів на предмет ведення спільного будівництва адміністративної будівлі Панчівською сільською радою та правопопередником позивача - колгоспом імені Куйбишева у 1985 - 1986 роках, витребувати та оглянути в судовому засіданні дані про те, кому надавався дозвіл на будівництво щодо спірної адміністративної будівлі з районної архітектури, як вона здавалась в експлуатацію, дані інвентаризації щодо спірного майна з Бюро технічної інвентаризації по усіх об'єктах.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначене, постанову апеляційного суду в частині визнання права власності на спірне адміністративне приміщення та в частині відмови у визнанні права власності на інші будівлі та споруди слід скасувати, направивши справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Рішення господарського суду Кіровоградської області 19.06.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року в частині припинення провадження у справі за вимогами про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області №191 від 30.09.2013 року та про зобов'язання Панчівської сільської ради в особі її виконавчих органів присвоїти адресу будівлям та спорудам слід залишити в силі, як такі, що прийняті з дотриманням норм процесуального права.

Судам належить дослідити правовий статус ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як дійсного кредитора на час розгляду спору та заставодержателя (пріоритетного чи незареєстрованого) на предмет незадоволення його вимог за кредитним договором та перебування в реєстрі обтяжень нерухомого майна застави спірного адміністративного приміщення (його частини), згідно статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 року та з огляду на укладення договору застави 10.10.1997 року (том 1, а.с. 180 - 183).

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2014 року у справі №912/111/14 скасувати в частині розгляду позовних вимог про визнання права власності на будівлі та споруди: агрохімцентр (1983 р.), адміністративне приміщення (1985 р.), майстерню (1975 р. тракторна бригада №1), огорожі майстерні (920 м, тракторна бригада №1), свинарник (1987 р.), свинарник (1991 р.), склад концентрованих кормів (центральний тік), корівники (1974 р.) - 2 шт., які розташовані в с. Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області.

Справу №912/111/14 в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

В решті Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2014 року у справі №912/111/14 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський