Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 911/2261/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг- Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області - Обслуговуючого кооперативу "Моє ЖИТЛО"на постановувід 03.12.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/2261/14господарського суду Київської областіза позовомЗаступника прокурора Київської областідо1. Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР"; 3. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ДРІМ ХАУС"проскасування рішень сільської ради, визнання недійсними договорів та зобов'язання повернути ділянкув судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від скаржника-2:Томчук М.О. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України) 1. Бакум С.Ю. (довіреність № 12 від 05.01.2015) 2. не з'явились 3. Шкляр Є.В. - голова кооперативу Гайдученко О.М. - голова кооперативу; Гайдученко В.Л. (довіреність від 23.03.2015); Пономарьов М.М. (довіреність від 27.02.2015)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Скутельник П.Ф.) від 28.07.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Тищенко О.В., Іоннікова І.А.) від 03.12.2014, у справі № 914/2261/14 позовні вимоги Заступника прокурора Київської області задоволено в повному обсязі; скасовано, як незаконні, рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області: від 18.08.2006 за №82.16-5-У, від 16.12.2008 за №475.3-25-У та від 04.02.2010 за №908-33-У; визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 12.03.2010, укладений між Щасливською сільською радою Бориспільського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР", зареєстрований в Книзі реєстрації за №041093800085 від 28.05.2010; визнано недійсним з моменту укладення договір суборенди земельної ділянки від 27.12.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ДРІМ ХАУС", зареєстрований в управлінні Держкомзему у Бориспільському районі за №322088004001776 від 06.03.2012; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР" повернути до земель запасу Щасливської сільської ради земельну ділянку, площею 0,9966 га (кадастровий номер: 3220888000:03:001:0017), вартістю 887 063,00 грн; стягнуто з Щасливської сільської ради Бориспільського району в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 21 395,26 грн.

В касаційній скарзі відповідач 1 просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.19, 20, 21, 55, 151 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), ст.4 Лісового кодексу України, ст.ст.1, 16, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

В касаційній скарзі Обслуговуючий кооператив "МОЄ ЖИТЛО" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та передати справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що рішення у справі стосуються прав та обов'язків скаржника, який не був залучений до участі у справі.

Відзиву на касаційну скаргу сторони не надіслали.

Відповідач 2 не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційних скаргах представників скаржників, які підтримали викладені в них доводи, заперечення на касаційні скарги прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Обслуговуючого кооперативу "МОЄ ЖИТЛО" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави до Щасливської сільської ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР" та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ДРІМ ХАУС" про скасування рішень Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18.08.2006 за №82.16-5-У, від 16.12.2008 за №475.3-25-У, від 04.02.2010 за №908-33-У, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 12.03.2010, суборенди земельної ділянки від 27.12.2011 та зобов'язання відповідача 2 повернути земельну ділянку до земель запасу Щасливської сільської ради.

Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, а тому спірні рішення, якими цю земельну ділянку відведено та надано у користування відповідачу 2 із зміною цільового призначення на землі житлової та громадської забудови, суперечать положенням ст.117 Конституції України, ст.ст.122, 123 ЗК України, імперативним вимогам розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р "Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками"; враховуючи, що спірні рішення є незаконними, наявні правові підстави для визнання недійсними спірних договорів оренди та суборенди (ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ст.216, ст.321 ЦК України) та зобов'язання орендаря, відповідача 2, повернути спірну земельну ділянку до земель запасу відповідача 1. У заяві зазначено, що прокурор є позивачем, оскільки ним подано позов по факту завдання шкоди державі у сфері розпорядження та контролю за використанням та охороною земельних ресурсів, проте у Державної інспекції сільського господарства України та її територіальних органів відсутні повноваження щодо звернення до суду з господарським позовом.

Судами встановлено таке.

Прокуратурою Київської області проведено перевірку законності використання земельних ділянок на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, за наслідками якої органами прокуратури встановлено наступне.

Рішенням Щасливської сільської ради Київської області від 18.08.2006 за №82.16-5-У Товариству з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею біля 1,0 га, лісів для будівництва багатоповерхових будинків по вул. П.Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради Бориспільського району.

Рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 16.12.2008 за №475.3-25-У (рішення про внесення змін від 04.02.2010 за №908-33-У) Товариству з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР" відведено в користування земельну ділянку, площею 0,9966 га, для будівництва багатоповерхових будинків по вул. П.Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради Бориспільського району.

12.03.2010, на підставі вказаного рішення, між Щасливською сільською радою (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР" (Орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3220888000:03:001:0017, площею 0,9966 га, забудованих земель для будівництва багатоповерхових багатоквартирних будинків за рахунок земель державної власності по вул. П.Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради, строком на 15 років.

28.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР" та орендодавцем підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди від 12.03.2010.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ДРІМ ХАУС" 27.12.2011 укладено договір суборенди частини земельної ділянки (кадастровий номер 3220888000:03:001:0017), площею 0,1502, для будівництва багатоповерхового будинку по вул. П.Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради, строком на 13 років.

Відповідно до довідки форми 6-зем (яка міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР" та копія якої знаходиться в матеріалах справи), вищевказана земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, а саме "інші лісові землі".

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суди виходили із їх законності та обґрунтованості, мотивуючи свою позицію тим, що:

- прокурором доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів те, що станом на момент прийняття Щасливською сільською радою спірних рішень, діяли положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 за №610-р, дія якого поширюється на ДП "Бориспільське лісове господарство", оскільки відповідно до ст.28 Лісового кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства здійснює покладені на нього повноваження самостійно і через його територіальні органи та орган виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим;

- приймаючи оспорювані рішення Щасливською сільською радою порушено вимоги законодавства при зміні цільового призначення земельної ділянки, а саме порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок, оскільки відповідно до ст.20 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства (ч.3 ст.20 ЗК України). Державне підприємство "Бориспільське лісове господарство" та орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища висновків на зміну цільового призначення вищевказаної лісової ділянки не надавали, що підтверджується листом Київського обласного та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства від 17.03.2014 за № 04-31/470, копія якого знаходиться в матеріалах справи;

- оскільки рішення Щасливської сільської ради від 18.08.2006 за №82.16-5-У, від 16.12.2008 за №475.3-25-У, від 04.02.2010 за №908-33-У незаконні, є всі правові підстави для визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 12.03.2010, укладеного між Щасливською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР", та суборенди земельної ділянки від 27.12.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ДРІМ ХАУС", в судовому порядку;

- відповідач-1 не мав права та повноважень на прийняття оскаржуваних рішень та на час укладення спірного договору оренди не мав права та повноважень на укладення останнього з відповідачем 2, внаслідок чого оспорюванні рішення сільської ради є незаконними і підлягають скасуванню та даний договір є таким, який порушує публічний порядок через те, що спрямований на протиправне заволодіння державною власністю, в зв'язку з чим в силу вимог ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, є недійсним;

- враховуючи недійсність договору оренди земельної ділянки від 12.03.2010, то, відповідно, і договір суборенди від 27.12.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР" та Обслуговуючим кооперативом "ЖБК "ДРІМ ХАУС", в силу вищезазначених вимог закону, також є недійсним;

- оспорюванні рішення сільської ради та договори в силу вимог ст.ст.21, 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок через те, що спрямовані на протиправне вилучення з користування держави земельної ділянки, в зв'язку з чим позовні вимоги прокурора є обґрунтованими і доведеними.

Проте погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Дійшовши висновку, що спірні рішення є незаконними, а договори оренди та суборенди порушують публічний порядок через те, що спрямовані на протиправне вилучення з користування держави земельної ділянки, суди не дали оцінки суті і змісту позовних вимог, обставинам, на яких вони ґрунтуються, доказам, які наведені на їх підтвердження, та положенням законодавства, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Також не надано оцінки суті порушеного права держави та можливості його захисту в обраний позивачем спосіб.

Згідно ч.3 ст.78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст.80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зобов'язали відповідача 2 повернути земельну ділянку відповідачу 1 (до земель запасу комунальної власності), при тому, що захищати інтереси держави, яка набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 ЦК України), способом передачі предмету спору органу місцевого самоврядування, через які діють територіальні громади у цивільних відносинах (ст.172 ЦК України), і якому (органу місцевого самоврядування) пред'явлено позовні вимоги, суперечить засадам захисту прав і інтересів судом (Глава 3 ЦК України, ст.1 ГПК України).

Погоджуючись з нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог та зазначаючи про протиправне вилучення з користування держави земельної ділянки, суди не конкретизували юридичного факту з якого вбачається протиправне припинення саме права держави користуватися спірною земельною ділянкою та в чиїй особі.

В порушення ст.43 ГПК України судами взагалі не встановлено у чиїй власності (державній чи комунальній) перебувала спірна земельна ділянка на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, не надано оцінки матеріалам справи, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка передана в оренду органом місцевого врядування за рахунок земель державної власності ( т.1 а.с.24, 34, 37), що, у разі доведеності належності спірної земельної ділянки саме до державної власності, є перевищенням радою наданої законом компетенції (ч.ч.1,4 ст.4 Закону України "Про оренду землі").

Неповноту встановлення обставин справи засвідчує також ненадання будь-якої оцінки доданим до позовної заяви матеріалам справи щодо припинення органом місцевого самоврядування права постійного користування спірною земельною ділянкою Бориспільському держлісгоспу Державного лісогосподарського об'єднання "Київліс", і, відповідно, не наведено ані правових висновків щодо повноважень відповідача 1 розпоряджатися землями державної власності (т.1 а.с.18, 19, 20), ані юридичних наслідків такого розпорядження.

Посилаючись в судових актах на довідку форми 6-зем, на яку посилається і прокурор у позовній заяві, суди не звернули уваги на відсутність останньої в матеріалах справи, що свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, зокрема, в частині визначення категорії земель.

Касаційна інстанція також звертає увагу на те, що до переліку правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, входять правочини, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави. Такими, зокрема, є правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України).

Проте, з позовної заяви не вбачається, що позивач просив визнати спірні договори недійсними з підстав, зазначених у статті 228 ЦК України, за критерієм порушення публічного порядку та зазначав про їх нікчемність, що свідчить про вихід суду за межі позовних вимог.

Щодо набуття прокурором статусу позивача відповідно до ч.1 ст.29 ГПК України, то таке право набувається прокурором у разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або у разі відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду. Зазначаючи, що у Державної інспекції сільського господарства України та її територіальних органів відсутні повноваження щодо звернення до суду з господарським позовом відповідно до ст.ст.6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", прокурор не зважив на те, що він звернувся із позовом не щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів, який здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення (ст.9 наведеного Закону), а з метою захисту та відновлення інтересів держави у позовному провадженні по факту неправомірного розпорядження земельною ділянкою лісового фонду, а тому мав визначити орган, який здійснює права власника цієї земельної ділянки від імені Українського народу, та осіб, з користування яких ця земельна ділянка неправомірно вибула.

Розглянувши справу, визнавши недійсним договір оренди землі, укладений відповідачами та зобов'язавши відповідача 2 повернути відповідачу 1 земельну ділянку, яка є об'єктом оренди, суди вирішили питання про права і обов'язки Обслуговуючого кооперативу "МОЄ ЖИТЛО", який є суборендарем частини спірної земельної ділянки і який не був залучений до участі у справі, що, в силу положень п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

За таких обставин ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа направлення на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1, п.3 ч.2 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Моє Житло" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 та рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2014 у справі №911/2261/14 - скасувати.

Справу № 911/2261/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Глос