Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 922/3496/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача - Куницький В.В.,відповідача- не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014у справі№922/3496/14 за позовомПАТ "НАК "Нафтогаз України"доПервомайського КП "Тепломережі"про стягнення 179185,48 грн. пені, інфляційних втрат та 3% річнихвстановив:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2014 (суддя Шатерніков М.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.), позов задоволено частково - на підставі ст.ст.549,625,629 ЦК України та ст.ст.193,218,230 ГК України стягнуто з Первомайського КП "Тепломережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 11215,83 грн. пені, 43284,69 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 23742,47 грн. В частині позовних вимог про стягнення 100942,49 грн. пені відмовлено з мотивів зменшення на підставі п.3 ст.83 ГПК України заявленої до стягнення суми пені на 90%.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 100942,49 грн. пені, прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.549,551,625 ЦК України, ст.ст.218,219,233 ГК України та ст.ст.4,42,43,83,84,101 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій не врахували майнові інтереси обох сторін, а саме тяжкий фінансовий стан позивача, збиток якого в 2013р. становив 12,5 млрд.грн., та який спричинений в тому числі неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань. Заявник вказує на недоведеність виняткового характеру випадку для надмірного зменшення розміру пені аж на 90%.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині відмови у стягненні 100942,49 грн. пені) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 100942,49 грн. пені з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Харківської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення в частині задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваних штрафних санкцій на 90%, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Відповідачем не було здійснено своєчасного остаточного розрахунку, а саме до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, за поставлений природний газ у січні-квітні 2013 року, жовтні-грудні 2013 року, тобто допущено прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого у 2013 року природного газу за договором про закупівлю природного газу №13/2682-БО-32 від 11.01.2013.

Проте, у відповідності до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Зазначене підтверджується довідкою Головного управління регіональної статистики від 24.07.2014 №23-07/1596-15 (том 1 а.с.174), відповідно до якої останнього визначено як нефінансову корпорацію.

Судом першої інстанції враховано, що Первомайське КП "Тепломережі" є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів та не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Першочерговим завданням та ціллю діяльності якого є надання населенню послуг з теплопостачання.

В той же час, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що знаходження відповідача у тяжкому фінансовому стані викликане, зокрема, неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Так, відповідно до довідки про фінансовий стан ПКП "Тепломережі" (том 1 а.с.169) від 18.09.2014 №1480 станом на 01.09.2014р. підприємство має збитки у сумі 15317,3тис.грн. Крім того, збитки утворились внаслідок несвоєчасного відшкодування державою різниці в тарифі у сумі 5155,99тис.грн. та несвоєчасного перегляду тарифів за теплову енергію усіх категорій споживачів. Підприємство має заборгованість споживачів за теплову енергію, у т.ч.:населення - 7948,8тис.грн., державний бюджет - 70,8тис.грн., місцевий бюджет - 303,9тис.грн., госпрозрахунок - 252,3тис.грн.

Відтак, газ, який постачається за укладеним між сторонами договором, використовується відповідачем переважно для потреб населення та бюджетних організацій, які несвоєчасно вносять оплату за спожитий природний газ. Збитковість господарської діяльності відповідача також пов'язана з наявністю бюджетної заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію перед відповідачем, що унеможливлює своєчасну оплату останнім поставленого позивачем природного газу.

Відхиляючи твердження позивача щодо неврахування його матеріального становища як обов'язкової підстави для зменшення розміру неустойки, апеляційний суд зазначив, що позивач займає монопольне становище з постачання природного газу і у відповідності до мети діяльності компанії забезпечує ефективне функціонування та розвиток нафтогазового комплексу, більш повне задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах, а тому укладає договори купівлі-продажу газу з безліччю контрагентів. Крім того, пред'явлені до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних нарахувань мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунків з боку відповідача.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів в частині надмірного зменшення розміру стягуваної пені до 11215,83 грн., з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст.1115,1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83, ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Як роз'яснено в п.3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Проте, відповідач належним чином не обґрунтував, яким чином сам по собі його статус комунального підприємства місцевого значення (неприбуткової організації) може свідчити про скрутне фінансове становище боржника.

Судами також не встановлено виняткової сукупності обставин, які б свідчили про настільки тяжкий фінансово-економічний стан відповідача, який би вимагав зменшення розміру стягуваної неустойки аж на 90%, оскільки таке зменшення штрафних санкцій є надмірним та жодним чином не стимулює боржника до подальших своєчасних розрахунків за спожитий газ.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до ст.617 ЦК України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст.617 ЦК України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (фізичними особами - споживачами послуг з теплопостачання) чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Зокрема, це стосується посилань судів в обґрунтування підстав зменшення розміру неустойки на значну суму дебіторської заборгованості відповідача, підтверджену довідкою Первомайського КП "Тепломережі" станом на 01.09.2014р., зокрема, в частині заборгованості населення та бюджетних організацій перед підприємством за послуги теплопостачання.

Більше того, слід зазначити, що відповідно до ст.42 та абзацу 5 ст.44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

З огляду на це, колегія не виключає наявність підстав вважати, що наведені боржником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від боржника обставин.

Касаційна інстанція також вважає, що суди не врахували матеріальні інтереси позивача, фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави, зокрема, те, що позивач, будучи підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, внаслідок інфляційних процесів зазнає значних збитків з огляду на несвоєчасні розрахунки відповідача за імпортований природний газ, спожитий згідно умов укладеного між сторонами договору та який повинен оплачуватися позивачем коштами в іноземній валюті.

Зважаючи на це, колегія погоджується з твердженням заявника про недоведеність виняткового характеру випадку для надмірного зменшення розміру стягуваної пені аж на 90%, а також про неврахування судами майнових інтересів обох сторін та тяжкого фінансового становища позивача, збиток якого згідно звіту про фінансові результати за 2013р. становив 12,5 млрд.грн., та яке (фінансове становище) спричинене в тому числі неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Касаційна інстанція вважає недопустимим зменшення розміру пені на 90%, оскільки це суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, встановленим п.6 ст.3 та ч.3 ст.509 ЦК України. Таке зменшення є неспіврозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Колегія також враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, пов'язаних зі зменшенням розміру неустойки (постанови ВГСУ від 29.05.2014 у справі №921/186/13-г, від 08.05.2014 у справі №921/185/13-г).

Відтак, суди передчасно дійшли висновку про наявність підстав для надмірного зменшення розміру стягуваної пені (на 90%).

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо винятковості випадків для зменшення розміру неустойки, підлягаючої до стягнення, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для часткового скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.43,83,101,105 ГПК України), які унеможливили достеменне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені судами попередніх інстанцій, колегія вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування рішення та постанови в частині відмови у задоволенні позовних вимог з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі №922/3496/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 100942,49 грн. пені з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий, суддяВ.Овечкін Судді:Є.Чернов В.Цвігун