Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 910/15557/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.12.2014у справі№ 910/15557/14 Господарського суду міста Києваза позовомВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"провідшкодування шкоди в порядку регресу 25121,39грн. за участю представників: позивачаШпура Ю.В., дов. від 04.03.2014відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" звернулось до господарського суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди з в порядку регресу в сумі 25121,39грн. з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на підставі статті 27 Закону України "Про страхування", статті 1187, 1191 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, виконуючи зобов'язання по договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного з страхувальником, позивач в результаті настання страхового випадку здійснив виплату страхового відшкодування, з огляду на що набув право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання не з'явився, справа розглядалась за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 (суддя Бондаренко Г.П.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 (судді: Є.Ю. Шаптала - головуючий, С.А.Гончаров, Р.І.Самсін) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обгрунтоване, надані до апеляційної скарги додаткові докази не взято до уваги.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, не залучено до участі у справі фізичну особу, чиїх прав та обов'язків стосується прийняте рішення, порушені статті 5, 7, 8, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", статті 34 Господарського процесуального кодексу України, пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", пункту 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092; апеляційною інстанцією не досліджено, що застрахована позивачем потерпіла особа, Гузєєв Д.В. вже отримала страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням його автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відтак, у позивача відсутнє право вимоги до винної особи; суди безпідставно прийняли до уваги Дослідження матеріального збитку завданого власнику автомобіля Део Ланос № ВМ 5620АЕ-14.02/1, складеного головним спеціалістом ТОВ "Гарант-АСІСТАНС" Р.Є.Бордзіловським, яке за своєю формою та змістом не відповідає вимогам Звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав; усно в судовому засіданні вказав на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2012 Гузєєвим Дмитром Вікторовичем, як страхувальником та позивачем, як страховиком укладено договір добровільного страхування транспортного засобу за програмою "СТАНДАРТ" 100-37 УБ № 810667, предметом якого є страхування транспортного засобу "Деу Ланос", державний реєстраційний № ВМ 5620 АЕ.

Зі змісту довідки № 9136689 ВДАІ Сумського РВ УМВС України в Сумській області, копія якої наявна в матеріалах справи, вбачається, що 28.12.2012 о 07 год. 30 хв. на дорозі Р-44 Суми-Путивль-Глухів 24 км. 500 м. відбулося зіткнення автомобілів за участю транспортного засобу марки "Опель Астра" державний реєстраційний № СВ 1930 АК під керуванням водія Школоберда Євгена Юрійовича та транспортного засобу марки "Деу Ланос", державний реєстраційний номер № ВМ 5620 АЕ під керуванням водія Гузєєва Дмитра Вікторовича, внаслідок чого останній отримав механічні пошкодження.

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27.02.2013 по справі № 739/284/13-п №3/739/136/13 Школоберда Євгена Юрійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопрушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 340 грн.

Гузєєв Д.В. 29.12.2012 звернувся до позивача із заявою про страхову виплату № 45 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору добровільного страхування є страховим випадком.

Позивачем, на підставі заяви страхувальника від 29.12.2012, страхового акта № СТО-13-94/1 від 19.03.2013, виплачено страхове відшкодування у розмірі 25631,39 грн. страхувальнику, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 31318 від 01.06.2013, №34034 від 17.06.2013, №37733 від 02.07.2013 та відомостями № 108 від 01.06.2013, №124 від 17.06.2013, №135 від 02.07.2013.

Згідно з Дослідженням № ВМ 5620АЕ-14.02/1 автомобіля "Део Ланос" державний реєстраційний номер ВМ 5620 АЕ, складеного 14.02.2014 головним спеціалістом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-АСІСТАНС" Бордзіловським Р.Є., матеріальний збиток, завданий власникові даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, визначений на підставі Протоколу огляду автомобіля і калькуляції відновлювального ремонту складає 37013, 25 грн.

Цивільно-правову відповідальність власника Школоберди Євгена Юрійовича (страхувальника) транспортного засобу марки "Опель Астра" державний реєстраційний номер СВ 1930 АК застраховано відповідачем за полісом № АВ/9848053.

Оскільки полісом № АВ/9848053 передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, що складає 50000 грн., розмір франшизи за полісом - 500грн., до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах суми 25121,39 грн. (25613,39- 500 = 25121,39).

Враховуючи викладене, Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" звернулось до господарського суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 25631,39 грн. з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", відповідального за шкоду, заподіяною застрахованою винною особою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що відповідач доказів сплати страхового відшкодування станом на момент розгляду справи не надав, викладеного в позові не спростував, відтак відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Деу Ланос" державний реєстраційний номер ВМ 5620 АЕ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу за програмою "СТАНДАРТ" від 07.06.2012 100-37 УБ №810667 перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, не взяв до уваги доводи та додані додаткові докази відповідача, вказавши, що останній не надав їх до суду першої інстанції, будучи повідомленим про судове засідання належним чином.

Судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. За загальними правилами, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки.

Водночас статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка застосовується на загальних підставах зі застосуванням принципу вини сторін.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Також згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Місцевим господарським судом належно встановлено наявність підстав для відповідальності особи, застрахованої у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки: протиправність поведінки, розмір збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками; власник джерела підвищеної небезпеки не спростував свою вину у дорожньо-транспортній пригоді.

Визначення судом розміру збитків, належних до стягнення, виходячи з заяви страхувальника про страхову виплату від 29.12.2012, страхового акта №СТО-13-94/1 від 19.03.2013 та розрахунку страхового відшкодування від 19.03.2013, відповідає приписами статті 22 Цивільного кодексу України, за якою до реальних збитків відносяться як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, так і витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Разом з цим, подаючи до апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, відповідач навів доводи та докази щодо відсутності у позивача права вимоги у спірних правовідносинах, позаяк належна до виплати сума була виплачена відповідачем потерпілій особі, Гузєєву Д.В. згідно платіжного доручення № 3943 від 23.07.2013 у розмірі 20552,38 грн., обгрунтовуючи поважність причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції, відповідач вказав, що докази виплати страхового відшкодування за заявою Гузєєва Д.В. містилися в страховій справі, яка була втрачена і потрібен був час на її поновлення.

Відхиляючи вказані доводи відповідача, суд апеляційної інстанції обмежився констатацією факту належного повідомлення відповідача судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи, не розглянувши при цьому вимоги апеляційної скарги.

Відтак, апеляційний господарський суд залишив поза увагою наведені вище доводи та докази відповідача, не перевірив відповідність підстав набуття спірних коштів страхувальником позивача, Гузєєвим Д.В. згідно платіжних доручень відповідача( № 3943 від 23.07.2013 у розмірі 20552,38 грн.) та позивача (№ 31318 від 01.06.2013, №34034 від 17.06.2013 та №37733 від 02.07.2013 у сумі 25631,39 грн.) підставам, обумовленим договором від 07.02.2012 добровільного страхування транспортного засобу за програмою "СТАНДАРТ" 100-37 УБ № 810667.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності відповідно до підстав поданого позову; не дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого його висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не є законними та обґрунтованими.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 у справі № 910/15557/14 Господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач