Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 910/10473/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРІМПАП", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014

зі справи № 910/10473/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРІМПАП" (далі - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРІМПАП") м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІГРАФІЧНА КОМПАНІЯ "ІНТЕРЕКСПРЕСДРУК" (далі - ТОВ "ПОЛІГРАФІЧНА КОМПАНІЯ "ІНТЕРЕКСПРЕСДРУК"), м. Київ,

про стягнення 46 665, 00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Луценко С.О. предст. (дов. від 27.05.2014)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРІМПАП" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "ПОЛІГРАФІЧНА КОМПАНІЯ "ІНТЕРЕКСПРЕСДРУК" 46 665,00 грн. заборгованості (з них: 30 600,00 грн. основного боргу, 1530,00 грн. штрафу, 14535,00 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами), яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару, одержаного за договором поставки від 01.10.2013 № 363 (далі -Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2014 (суддя Головатюк Л.Д.) припинено провадження у справі № 910/10473/14 в частині стягнення з відповідача 3500,00 грн. основного боргу. В іншій частині позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 27 100,00 грн. основного боргу, 1530,00 грн. штрафу, 14 535,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1827,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (судді Калатай Н.Ф.- головуючий, Баранець О.М., Сітайло Л.Г.), рішення місцевого господарського суду у справі № 910/10473/14 змінено. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2014 викладено у іншій редакції: стягнуто з відповідача на користь позивача 27 100,00 грн. основного боргу, 1530,00 грн. штрафу, 1827,00 грн. судового збору. Позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 14 535,00 грн. залишено без розгляду. В решті позову відмовлено.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 509, 525, 526, 611, 612, 626, 712 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) мотивовано неналежним виконанням ТОВ "ПОЛІГРАФІЧНА КОМПАНІЯ "ІНТЕРЕКСПРЕСДРУК" зобов'язання з оплати одержаного за Договором товару.

Постанову апеляційного господарського суду в частині, в якій рішення місцевого господарського суду змінено та залишено позов без розгляду, мотивовано ненаданням позивачем на вимогу суду розрахунку заявленої до стягнення суми відсотків річних з визначенням календарного періоду їх нарахування, що унеможливило здійснення судом розрахунку такої суми та розгляд зазначених вимог по суті. Крім того, апеляційним господарським судом визначено правову природу передбачених Договором відсотків за користування чужими грошовими коштами як пеню.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРІМПАП" просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати у частині визначення правової природи відсотків як пені та залишення позову без розгляду із задоволенням позовної вимоги про стягнення 14535,00 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.10.2013 позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено Договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити товар (поліграфічні матеріали в асортименті) відповідачеві, а відповідач - прийняти даний товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором;

- згідно з пунктом 2.2 Договору загальна кількість товару, що є предметом поставки за Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) по сортах, групах, видах, марках, типах, розмірах, а також повна інформація про ціну за одиницю, загальну вартість, ПДВ зазначена в документах, які визначені у пункті 3.3 Договору;

- у відповідності до пункту 3.3 Договору сторонами погоджено, що разом з товаром позивач направляє відповідачеві оригінали таких документів, що є невід'ємною частиною Договору: рахунок, видаткову накладну, податкову накладну;

- як передбачено пунктом 3.2 Договору, датою поставки товару вважається дана оформлення позивачем відповідної видаткової накладної;

- протягом дії Договору всі поставки будь-якого товару здійснюються позивачем відповідачу тільки на умовах Договору. Товар поставляється позивачем на підставі заявок відповідача, підтвердженням заявок служать виписані позивачем рахунки, які є додатками до Договору і його невід'ємними частинами. Поставка товару здійснюється на умовах, передбачених в рахунку-фактурі (пункт 3.1 Договору);

- на виконання умов Договору позивач за видатковою накладною від 13.02.2014 № 1712 поставив відповідачу товар на суму 41 877,00 грн.;

- відповідно до пункту 4.1 Договору оплата товару здійснюється не пізніше 14 днів з дати поставки;

- у рахунок оплати товару, поставленого за спірною накладною (рахунок від 12.02.2014 № 1563), відповідач перерахував позивачу 14 777,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями;

- станом на дату звернення позивача з позовом до суду (29.05.2014) неоплаченим за спірною накладною залишився товар на суму 27 100,00 грн., а не 30 600,00 грн. як зазначав позивач;

- згідно з пунктом 7.4 Договору у випадку якщо покупець порушив строки оплати більш ніж на 5 банківських днів, він додатково виплачує постачальникові штраф у розмірі 5% від суми заборгованості;

- пунктом 7.2 Договору встановлено, що за порушення відповідачем строків оплати (пункт 4.1 Договору) покупець зобов'язується сплатити постачальнику, згідно зі статтею 692 ЦК України, відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, включаючи день оплати.

Вирішуючи спір, попередні судові інстанції, встановивши факт прострочення виконання зобов'язання ТОВ "ПОЛІГРАФІЧНА КОМПАНІЯ "ІНТЕРЕКСПРЕСДРУК" з оплати одержаного за Договором товару та керуючись статтями 509, 526, 527, 655, 692, 712 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми основного боргу, який існував станом на момент пред'явлення позову до суду, та штрафу. При цьому апеляційний господарський суд цілком правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 3500,00 грн. заборгованості, яка була сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду.

Причиною касаційного розгляду у даній справі є питання правомірності залишення апеляційним господарським судом позову без розгляду в частині стягнення 14535,00 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та визначення їх правової природи як пені.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Зазначеною правовою нормою фактично конкретизовано передбачений статтею 536 ЦК України обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошова сума, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пенею.

Апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що за своєю правовою природою відсотки за користування чужими грошовими коштами, передбачені пунктом 7.2 Договором, охоплюються визначенням пені (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі № 5010/1575/2012-20/83).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду: встановивши, що за своєю правовою природою відсотки за користування чужими грошовими коштами, передбачені пунктом 7.2 Договором, охоплюються визначенням пені, проте позивачем у зверненні з позовом до суду не зазначено календарний період нарахування відсотків; беручи до уваги, що позивачем на вимогу суду (ухвала від 16.09.2014) без поважних причин не надано розрахунку заявленої до стягнення суми відсотків із визначенням календарного періоду, що позбавило суд можливості встановити, чи мав позивач в період, за який він нарахував санкцію, право на її нарахування (чи була наявна заборгованість у конкретний календарний проміжок часу, в якому саме розмірі), та, відповідно, здійснити її перерахунок, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в певний період прострочення, - дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Доводи ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРІМПАП" не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду.

Посилання скаржника на те, що на вимогу апеляційного господарського суду ним надавався відповідний розрахунок відсотків, проте останній не був прийнятий судом з посиланням на те, що "це не такий розрахунок", Вищий господарський суд відхиляє, з огляду на те, що ні протокол судового засідання від 07.10.2014, ані постанова апеляційного господарського суду зі справи не містять посилання на зазначені позивачем обставини. Водночас у матеріалах справи відсутні й зауваження скаржника з приводу допущених у протоколі судового засідання неправильностей або неповноти протоколу (частина п'ята статті 81 ГПК України).

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 зі справи № 910/10473/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРІМПАП" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій