ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 5011-15/10488-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В. Катеринчук Л.Й.,розглянувшикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 липня 2016 року,та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 16 червня 2016 року,за заявою Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна Сергія Вячеславовича (м. Суми)догр. ОСОБА_5 (с. Глибоке, Бориспільський район, Київська область),провизнання правочину недійсним,за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 (м. Київ),у межах справи№ 5011-15/10488-2012,за заявоюПублічного акціонерного товариства "Неос Банк" (м. Київ),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" (м. Київ),про визнання банкрутом,-за участю представників: від Ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В.: Кунцевич С.В. - представник (довіреність від 19.01.2016 року); від ОСОБА_5: ОСОБА_9 - представник (довіреність від 18.08.2016 року); від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль": Приходько Д.В. - представник (довіреність №624/15 від 06.11.2015 року); від ТзОВ "Кредитні ініціативи": Сердюк Б.Л. - представник (довіреність № ДВК - 310 від 31.10.2016 року); представники інших учасників судового провадження не з'явились;в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 року за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" порушено провадження у справі № 5011-15/10488-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" (далі за текстом - ТзОВ "Укрбізнесвіза"), інше.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі № 5011-15/10488-2012 (суддя - Пасько М.В.) відмовлено в задоволенні Заяви ліквідатора боржника про визнання правочину недійсним в межах справи № 5011-15/10488-2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року у справі № 5011-15/10488-2012 (головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Шипко В.В., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі за текстом - ТзОВ "Кредитні ініціативи") залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі № 5011-15/10488-2012 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування спірної ухвали.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ТзОВ "Кредитні ініціативи" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року, а справу № 5011-15/10488-2012 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційна скарга ТзОВ "Кредитні ініціативи" прийнята до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За Розпорядженням №08.03-04/5313 від 01.11.2016 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.11.2016 року, у в'язку з перебуванням судді Удовиченка О.С. на лікарняному, для розгляду справи № 5011-15/10488-2012, було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Поліщук В.Ю. (головуючий), Куровський С.В., Білошкап О.В.

За Розпорядженням №08.03-04/5325 від 02.11.2016 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.11.2016 року, у в'язку з перебуванням судді Куровського С.В. на лікарняному, для розгляду справи № 5011-15/10488-2012, було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Поліщук В.Ю. (головуючий), Білошкап О.В., Катеринчук Л.Й.

31.10.2016 року до господарського суду касаційної інстанції від скаржника надійшли Додаткові пояснення на касаційну скаргу, відповідно яких ТзОВ "Кредитні ініціативи" вказує на помилковість висновку господарських судів першої та апеляційної інстанції про застосування позовної давності до вимог заявлених ліквідатором ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражним керуючим Солдаткіним С.В.

01.11.2016 року до Вищого господарського суду України від представника гр. ОСОБА_5 надійшов Відзив на касаційну скаргу ТзОВ "Кредитні ініціативи", в якому наведені заперечення проти вимог та доводів скаржника, з підстав їх безпідставності та необґрунтованості. По переконанню представника гр. ОСОБА_5, в цьому випадку, наявні підстави для припинення провадження у справі , оскільки спір (стосовно вимог заявлених до гр. ОСОБА_5.) має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

02.11.2016 року ТзОВ "Кредитні ініціативи" звернулось до господарського суду касаційної інстанції з Заявою про уточнення касаційної скарги, відповідно якої скаржник просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі № 5011-15/10488-2012; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ліквідатора "Укрбізнесвіза" Солдаткіна С.В. в повному обсязі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 року відкладено розгляд справи № 5011-15/10488-2012 на 23.11.2016 року.

15.11.2016 року до Вищого господарського суду України від ТзОВ "Кредитні ініціативи" надійшли Заперечення на Відзив представника гр. ОСОБА_5 від 01.11.2016 року, в якому скаржник вказує на те, що спір про витребування майна не є винятком на який не розповсюджуються вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, за висновком скаржника, може бути розглянутий за правилами господарського судочинства. Крім того, по переконанню ТзОВ "Кредитні ініціативи", перебіг позовної давності починається заново відносно кожного нового набувача майна, оскільки тільки з моменту набуття спірного майна новим власником саме до нього, а не до попереднього набувача, може бути пред'явлено позов як до відповідача по справі.

В засіданнях суду касаційної інстанції, представник ТзОВ "Кредитні ініціативи" повністю підтримав заявлені вимоги, з підстав наведених у касаційній скарзі, з урахуванням Додаткових пояснень на касаційну скаргу від 31.10.2016 року та Заяви про уточнення касаційної скарги від 02.11.2016 року; просив господарський суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі № 5011-15/10488-2012; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ліквідатора "Укрбізнесвіза" Солдаткіна С.В. в повному обсязі.

Представник ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В., в засіданні суду касаційної інстанції 23.11.2016 року повністю підтримав вимоги ТзОВ "Кредитні ініціативи", наведені у касаційній скарзі, з урахуванням Додаткових пояснень на касаційну скаргу від 31.10.2016 року та Заяви про уточнення касаційної скарги від 02.11.2016 року; просив задовольнити касаційну скаргу ТзОВ "Кредитні ініціативи".

Представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", також, підтримав вимоги ТзОВ "Кредитні ініціативи" наведені у касаційній скарзі, Додаткових пояснень на касаційну скаргу від 31.10.2016 року та у Заяві про уточнення касаційної скарги від 02.11.2016 року; просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі № 5011-15/10488-2012; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ліквідатора "Укрбізнесвіза" Солдаткіна С.В. в повному обсязі.

Представник гр. ОСОБА_5 в судових засіданнях Вищого господарського суду України, проти вимог та доводів ТзОВ "Кредитні ініціативи" заперечував, з підстав наведених у Відзиві на касаційну скаргу від 01.11.2016 року; просив господарський суд касаційної інстанції постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі № 5011-15/10488-2012 залишити без змін.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 року, за заявою ПАТ "Банк Кіпру" порушено провадження у справі №5011-15/10488-2012 про банкрутство ТзОВ "Укрбізнесвіза", інше.

Ухвалою підготовчого засідання місцевого господарського суду від 03.10.2012 року визнані безспірними грошові вимоги ПАТ "Банк Кіпру" до ТзОВ "Укрбізнесвіза" у розмірі 6 018 955 грн. 12 коп.; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Косякевича С.О.

Ухвалою попереднього засідання місцевого господарського суду м. Києва від 20.12.2012 року у цій справі затверджено Реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Укрбізнесвіза".

Постановою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року ТзОВ "Укрбізнесвіза" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТзОВ "Укрбізнесвіза" призначено арбітражного керуючого Косякевича С.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2014 року у справі №5011-15/10488-2012 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Солдаткіна С.В.

22.02.2016 року до господарського суду першої інстанції, від ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В., надійшла Заява про визнання правочину недійсним та спростування майнових дій боржника в межах справи № 5011-15/10488-2012 (в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), з вимогами: витребувати від ОСОБА_5 на користь ТзОВ "Укрбізнесвіза":

- квартиру АДРЕСА_1;

- машиномісце НОМЕР_1 в підвалі житлового будинку № АДРЕСА_2;

- визнати за ТзОВ "Укрбізнесвіза" право власності на спірне майно.

Під час розгляду вказаної вище Заяви ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза", місцевим господарським судом було встановлено наступне.

07.08.2008 року між гр. ОСОБА_15 та ТзОВ "Укрбізнесвіза" були укладені Договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та машиномісця НОМЕР_1 в підвалі житлового будинку № АДРЕСА_2; Договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстровані в Реєстрі за № 3666 та № 3672.

07.08.2008 року між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (правонаступником якого є ВАТ "Банк Кіпру", правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк") та ТзОВ "Укрбізнесвіза" був укладений Кредитний договір № 002-91/2008, за умовами якого банк зобов'язався відкрити боржнику кредитну лінію у сумі 5 600 000 грн. 00 коп. (в тому числі для придбання нерухомості в сумі 2 410 000 грн. 00 коп.).

В забезпечення зобов'язань за вказаним вище Кредитним договором від 07.08.2008 року, між банком та ТзОВ "Укрбізнесвіза" укладено Іпотечний договір, відповідно до якого боржник зобов'язався відповідати за задоволення вимог банку майном, що є предметом іпотеки заставною вартістю 174 540 грн. 00 коп. (машиномісце НОМЕР_1 в підвалі житлового будинку № АДРЕСА_2).

Разом з тим, 07.08.2008 року між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (правонаступником якого є ВАТ "Банк Кіпру", правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк") та ТзОВ "Укрбізнесвіза" укладено Іпотечний договір, відповідно до якого товариство зобов'язалось відповідати за задоволення вимог за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 року та Додаткових угод до нього нерухомим майном - квартира АДРЕСА_1, загальною площею 191, 60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат жилою площею 80,40 кв.м., заставною вартістю 5 717 200 грн. 00 коп.

Договори іпотеки від 07.08.2008 року посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстровані в реєстрі за №3675 та №3669.

07.08.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., на підставі ст. 73 Закону України "Про нотаріат", накладено заборону на відчуження вказаного в Іпотечних договорах від 07.08.2008 року нерухомого майна, до припинення або розірвання відповідних Договорів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 року у справі №34/432 (залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2010 року), за позовом ВАТ "Банк Кіпру" до ТзОВ "Укрбізнесвіза" розірвано Кредитний договір № 002-91/2008 від 07.08.2008 року; присуджено до стягнення з боржника на користь банку 5 993 142 грн. 62 коп., за рахунок коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна шляхом проведення публічних торгів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 року у справі № 34/432, у порядку передбаченому статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2010 року у справі № 2-8394/2010, за ТзОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" визнано переважне право купівлі спірного майна; переведено на ТзОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" права та обов'язки покупця квартири № 31, яка розташована у будинку № АДРЕСА_2 та машиномісця НОМЕР_1, що знаходиться у підвалі житлового будинку № АДРЕСА_2, за Договором купівлі-продажу від 07.08.2009 року (укладений між ОСОБА_15 та ТзОВ "Укрбізнесвіза").

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2011 року у справі №2-7039/2011 зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрову С.М. виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про заборону на нерухоме майно, зареєстровані 07.08.2008 року за № 7705621 (на підставі Іпотечного договору № 3669 від 07.08.2008 року) та за № 7705777 (на підстав Іпотечного договору № 3675 від 07.08.2008 року); виключити з Державного реєстру іпотек записи зареєстровані за № 7705708 (на підставі Іпотечного договору № 3669 від 07.08.2008 року) та за № 7705849 (на підставі Іпотечного договору № 3675 від 07.08.2008 року).

ТзОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс", враховуючи наведені вище рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2010 у справі № 2-8394/2010 та від 02.09.2011 у справі № 2-7039/2011, здійснено відчуження спірного майна (за Договорами купівлі-продажу № 6620 та № 6616 від 21.09.2011 року - на користь ТзОВ "Еліт Менеджмент Груп", за Договорами купівлі-продажу № 8176 та № 8173 від 29.12.2011 року - на користь ТзОВ "НВФ "Масальот").

При цьому, місцевим господарським судом було встановлено, що ТзОВ "НВФ "Масальот", на підставі Договору іпотеки від 26.06.2014 року, передало спірне майно в забезпечення зобов'язань гр. ОСОБА_18 перед гр. ОСОБА_6 (іпотекодержатель).

27.04.2015 року між гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_5 укладений Договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець (іпотекодержатель) передав у власність покупцю спірне майно.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30.03.2012 року у справі № 2-9193/11 визнано недійсним Договір оренди майна з правом викупу від 09.08.2007 року (укладений між ТзОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" та ОСОБА_15.).

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2012 року у справі № 22-ц/2690/7623/12 скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2010 року у справі № 2-8394/2010 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТзОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" про визнання переважного права купівлі квартири № 31, яка розташована у будинку № АДРЕСА_2 та машиномісця НОМЕР_1, що знаходиться у підвалі житлового будинку № АДРЕСА_2 та переведення на ТзОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" права та обов'язку покупця спірного майна, за Договором купівлі-продажу від 07.08.2009 року (укладений між ОСОБА_15 та ТзОВ "Укрбізнесвіза").

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25.04.2012 у справі № 22-2690/924/12 скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2011 у справі № 2-7039/2011 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТзОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про заборону на нерухоме майно, зареєстровані 07.08.2008 року за № 7705621 (на підставі Іпотечного договору № 3669 від 07.08.2008 року) та за № 7705777 (на підстав Іпотечного договору № 3675 від 07.08.2008 року) та виключення з Державного реєстру іпотек записи зареєстровані за № 7705708 (на підставі Іпотечного договору № 3669 від 07.08.2008 року) та за № 7705849 (на підставі Іпотечного договору № 3675 від 07.08.2008 року).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі № 5011-15/10488-2012 відмовлено в задоволенні Заяви ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. про визнання правочинів недійсними та спростування майнових дій, в порядку ст.20 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року у справі № 5011-15/10488-2012 апеляційну скаргу ТзОВ "Кредитні ініціативи" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі № 5011-15/10488-2012 залишено без змін.

Приймаючи оскаржені судові акти, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. стосуються витребування від гр. ОСОБА_5 на користь боржника спірного майна та визнання за боржником права власності на спірне майно, а відтак не підпадають під застосування ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заява ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. направлена на захист права власності ТзОВ "Укрбізнесвіза" на спірне майно, вибуло з власності боржника поза його волею. Враховуючи встановлені обставини справи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право власності ТзОВ "Укрбізнесвіза" на квартиру № 31 та машиномісце НОМЕР_1, які розташовані у будинку № АДРЕСА_2, є порушеним. Проте, господарськими судами, за Заявою гр. ОСОБА_5, до спірних правовідносин застосовано позовну давність, в порядку ст. 261 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ТзОВ "Кредитні ініціативи" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить (з урахуванням Заяви про уточнення касаційної скарги від 02.11.2016 року) скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі № 5011-15/10488-2012; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ліквідатора "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. в повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 257, 261, 264 ЦК України. По переконанню скаржника, з урахуванням Додаткових пояснень до касаційної скарги від 31.10.2016 року, висновок господарських судів попередніх інстанцій про застосування позовної давності в цьому випадку є помилковим.

Задовольняючи частково касаційну скаргу ТзОВ "Кредитні ініціативи", колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності зі ст. 41 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

- боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

- боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на те, що, під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо.

Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то таке може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог.

В цьому випадку, в порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в межах справи про банкрутство) ліквідатором ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражним керуючим Солдаткіним С.В. заявлені вимоги про витребування від гр. ОСОБА_5 на користь ТзОВ "Укрбізнесвіза" квартири № 31, що розташована у будинку № АДРЕСА_2 та машиномісця НОМЕР_1, яке знаходиться у підвалі житлового будинку № АДРЕСА_2, а також про визнання за ТзОВ "Укрбізнесвіза" права власності на спірне майно.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заявлені ліквідатором ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражним керуючим Солдаткіним С.В. позовні вимоги не підпадають під регулювання приписів ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, без наведення відповідних правових підстав та посилання на норми матеріального та процесуального права, розглянули по суті заявлені ліквідатором ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражним керуючим Солдаткіним С.В. вимоги, як такі, що направлені на захист права власності ТзОВ "Укрбізнесвіза" на спірне майно. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що спірне майно вибуло з власності боржника у цій справі поза його волею, а відтак, за висновками господарських судів, право власності ТзОВ "Укрбізнесвіза" на спірне майно є порушеним. Поряд з цим, враховуючи заяву гр. ОСОБА_5, господарські суди попередніх інстанцій, в порядку ст.261 ЦК України, застосували до спірних правовідносин строк позовної давності, з моменту набрання законної сили рішенням Апеляційного суму міста Києва від 24.05.2012 року у справі №22-ц/2690/7623/12.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).

У п.п. 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року вказано, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої ст. 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зауважити на тому, що заявник, за таким позовом, має належними та допустимими доказами, довести знаходження спірного майна саме у особи до якої заявлені відповідні вимоги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України є віндикаційним позовом. Проте однією з особливостей віндикаційного позову є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. Що стосується позову про визнання права власності, то такий спосіб захисту права є одним із різновидів негаторного позову, де заявник володіє майном, але обмежений в праві користування та (або) розпорядження ним у зв'язку з тим, що інша особа оспорює це право.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши, що гр. ОСОБА_5 (за Договором купівлі-продажу 27.04.2015 року) набула у власність спірне майно, не врахували того, що за Заявою ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. спірним майном є квартира № 31, що розташована у будинку № АДРЕСА_2 та машиномісце НОМЕР_1, яке знаходиться у підвалі житлового будинку № АДРЕСА_2. Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанції, на підставі матеріалів справи та пояснень учасників судового процесу, не дослідили та не встановили, чи все спірне майно (на момент звернення ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза") знаходилось у користуванні гр. ОСОБА_5 та за якими правочинами, а також, не дослідили яке саме майно було передано ТзОВ "НВФ "Масальот", на підставі Договору іпотеки від 26.06.2014 року, гр. ОСОБА_6 (іпотекодержатель) в забезпечення зобов'язань гр. ОСОБА_18

Таким чином, враховуючи наведене вище, господарські суди попередніх інстанцій не встановили правомірність та обґрунтованість заявлених ліквідатором ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражним керуючим Солдаткіним С.В. вимог саме до гр. ОСОБА_5, а також не надали правової оцінки заявленим вимогам.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції, окрім наведеного вище, вважає необхідним вказати на наступне.

За приписами ст. 41 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з п.п. 2), 7) ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Таким чином, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, наведені норми процесуального Закону, а також приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають підвідомчість, підсудність справ за вимогами саме до боржника, відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство.

Проте, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, в межах справи про банкрутство ТзОВ "Укрбізнесвіза", розглянули вимоги ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. до гр. ОСОБА_5 про витребування спірного майна та визнання права власності на це майно за боржником. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки заявленим ліквідатором вимогам, з урахуванням приписів процесуальних законів, що визначають підсудність та підвідомчість справ господарським судам, з урахуванням суб'єктного складу учасників правовідносин. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним вказати на те, що, під час розгляду Заяви ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В., господарськими судами як першої так і апеляційної інстанцій не було надано належної правової оцінки доводам представника гр. ОСОБА_5 (наведені у Запереченнях від 31.04.2016 року) про те, що заявлені вимоги мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких підстав, постанова Київського апеляційного господарського суду від 20 липня 2016 року та ухвала Господарського суду міста Києва від 16 червня 2016 року у справі № 5011-15/10488-2012 мають бути скасовані, а справа - направлена на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи, господарському суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи з урахуванням матеріалів та обставин справи № 5011-15/10488-2012 (зокрема, щодо складу майна, яке було набуто відповідачем), надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права. Більш того, місцевому господарському суду належить встановити (визначити) підстави та предмет позову, суб'єктний склад спірних правовідносин та можливість вирішення такого спору у межах справи про банкрутство, відповідно до приписів ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (з урахуванням Заяви про уточнення вимог касаційної скарги) задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 липня 2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 червня 2016 року справі № 5011-15/10488-2012 скасувати.

3. Справу № 5011-15/10488-2012 (в частині розгляду Заяви ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. про визнання правочину недійсним та спростування майнових дій боржника) передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді: О.В. Білошкап Л.Й. Катеринчук