ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2015 року Справа № 908/877/15-г
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Державної фінансової інспекції Українина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 (головуючий суддя Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.)у справі№ 908/877/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомДержавне підприємство "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СП Енергосистема",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна фінансова інспекція України,простягнення 3.582.902,15 грн.,за участю представниківпозивачане з'явились,відповідачане з'явились,третьої особине з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 у справі №908/877/15-г позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 3.582.902,15 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, третя особа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 35 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували обставини, встановлені ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 № 2а-19526/10/2670.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.07.2009 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП Енергосистема" (далі - виконавець) було укладено договір № 75/176-09 на надання послуг (далі - договір).
Згідно з п. п. 1.1, 1.2 договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги: "Антикорозійний захист охолоджуючих трубок конденсатів турбіни К-1000-60/1500-2 матеріалами "Пластокор" по всій довжині" енергоблоку № 2.
Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг відповідно до цього договору складає 18.602.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % 3.100.333,33 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2009 у справі №28/327/09-10/383/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Енергосистема" до Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" про спонукання підписати акт здачі-приймання наданих послуг за договором про надання послуг № 75/176-09 від 03.07.2009 було затверджено мирову угоду, за якою сторони домовились, що роботи, передбачені умовами договору №75/176-09 від 03.07.2009, вважаються прийнятими Державним підприємством "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" з моменту затвердження господарським судом даної мирової угоди і підлягають сплаті в порядку, передбаченому п. 2.2 договору № 75/176-09 від 03.07.2009. Зазначена ухвала суду набрала законної сили 21.09.2009.
Надані послуги були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 8535 від 07.10.2009, № 8286 від 05.10.2009 та № 8360 від 06.10.2009 на загальну суму 18.602.000,00 грн.
02.12.2010 на адресу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла вимога Головного контрольно-ревізійного управління України від 01.12.2010 № 32-14/403, яка містить вимоги про усунення порушень, виявлених у період з 04.08.2010 по 20.10.2010 під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в частині фінансово-господарської діяльності Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" за період з 01.04.2008 по 30.06.2010. Вимогою зобов'язано Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у розмірі завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "СП Енергосистема" вартості робіт з реконструкції системи вентиляції цеху металоконструкцій на суму 3.582.902,15 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Енергосистема" зайво сплачену вартість робіт на суму 3.582.902,15 грн.
Як встановлено судами, за результатами ревізії було складено Довідку від 20.10.2010 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в частині фінансово-господарської діяльності Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" за період з 01.04.2008 по 30.06.2010.
Не погодившись з вимогою про усунення порушень № 32-14/403 від 01.12.2010, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання нечинною вказаної вимоги від 01.12.2010 № 32-14/403.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2013 у справі № 2а-19526/10/2670, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
У зв'язку з цим позивач звернувся з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Енергосистема" про стягнення 3.582.902,15 грн. завищення вартості виконаних робіт.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що позивачем оплачено завищену вартість виконаних відповідачем робіт у розмірі 3.582.902,15 грн., що встановлено Контрольно-ревізійним управлінням в Запорізькій області за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в частині фінансово-господарської діяльності Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за період з 01.04.2008 по 30.06.2010, а тому наявні підстави для повернення коштів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з висновком судово-економічної експертизи № 7150/8476/11-45 від 08.11.2011 в адміністративній справі № 2а-19526/10/2670 висновки акта ревізії щодо завищення вартості виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Енергосистема" на суму 3.582.902,15 грн. за договором про надання послуг при виконанні робіт з Антикорозійного захисту охолоджуючих трубок конденсатора турбіни К - 1000 - 60/1500 - 2 матеріалами "Пластокор" енергоблоку № 2 ВП "Запорізька АЕС", нормативно та документально не підтверджуються.
Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанцій, що у позові належить відмовити, однак не з наведених ним підстав, а з огляду на таке.
Як встановлено судами, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2013 у справі № 2а-19526/10/2670, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014, в задоволенні позовних вимог про визнання нечинною вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України від 01.12.2010 № 32-14/403 відмовлено в повному обсязі.
Зазначеними судовими рішеннями підтверджені як об'єктивність факту завищення вартості виконаних робіт, так і правомірність висновків щодо юридичних наслідків такого завищення, в т. ч. щодо необхідності стягнення відповідної суми з виконавця робіт.
Апеляційний суд цього не врахував, натомість помилково вдавшись до повторного аналізу повноважень контролюючого органу та висновку судово-економічної експертизи, що вже були предметом дослідження в адміністративній справі.
Відтак, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що викладені в акті ревізії обставини щодо завищення вартості виконаних робіт ТОВ "СП "Енергосистема" на суму 3.582.902,15 грн. не підтверджуються матеріалами справи.
Разом з тим колегія суддів відзначає, що згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.12.2010 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" отримало вимогу Головного контрольно-ревізійного управління України від 01.12.2010 № 32-14/403.
Отже, за правилами ч. 1 ст. 261 ЦК України для позивача почався перебіг позовної давності.
Разом з тим загальний трирічний строк для звернення з таким позовом до суду сплив 02.12.2013.
Однак згідно з відміткою поштового відділення на конверті (т. с. 1, а. с. 133) з даним позовом позивач звернувся лише 06.02.2015.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням поданої відповідачем до місцевого суду заяви про застосування позовної давності колегія суддів вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав, передбачених саме ч. 4 ст. 267 ЦК України.
При цьому колегія суддів відзначає, що оскарження позивачем вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України від 01.12.2010 № 32-14/403 в порядку адміністративного судочинства згідно з положеннями ст.ст. 263, 264 ЦК України не зупиняє та не перериває перебігу строку позовної давності.
А тому висновок місцевого суду про те, що перебіг позовної давності у даному випадку розпочався лише 07.10.2014, тобто після прийняття остаточного рішення в адміністративній справі № 2а-19526/10/2670, є помилковим.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що в резолютивній частині постанови апеляційного суду викладене правильне рішення про відмову в позові, колегія суддів вважає за належне залишити таке рішення без змін, але з підстав, викладених в постанові суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі № 908/877/15-г - без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікової