ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року Справа № 904/2640/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Науменко І.М., Вечірко І.О.) у справі№ 904/2640/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комбуд-Еко 77"доКомунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської радипростягнення заборгованості,за участю представниківпозивачане з'явились,відповідачівРоманенко П.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбуд-Еко 77" 3.529,37 грн. пені, 725,49 грн. 3% річних та 10.196,17 грн. інфляційних страт. В частині стягнення 1,89 грн. пені та 4,58 грн. інфляційних страт в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 змінено та викладено в наступній редакції "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбуд-Еко 77", м. Дніпропетровськ пеню в розмірі 2.834,08 грн., інфляційні втрати - 9.761,42 грн. та 3% річних - 725,49 грн., судовий збір - 1.682,78 грн. Видати наказ. В решті позовних вимог відмовити".

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, чим порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 530, 604, 625 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 43, 80 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанцій не було взято до уваги укладеної між сторонами угоди від 14.07.2015 про припинення зобов'язань за договором № 8 від 02.01.2013 (в т.ч. що сплати пені та інших штрафних санкцій). Також скаржник вважає, що судами було невірно визначено період нарахування спірних платежів.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 02.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбуд-Еко 77" (виконавець) та Комунальним підприємством "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради (замовник) укладено Договір № 8 з надання послуг по прибиранню та вивозу сміття, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по наданню транспорту для прибирання та вивозу сміття відповідно до специфікації (п. 1.1 договору).

Загальна сума договору формується на підставі специфікації та актів виконаних робіт за поточний рік, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору оплата за послуги по наданню транспорту для прибирання та вивозу сміття здійснюється після підписання сторонами актів виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується актами виконаних робіт: від 02.12.2013, 04.12.2013, 06.12.2013, 09.12.2013, які підписані сторонами та скріпленими печатками.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 47.998,79 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 у справі №904/6988/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2014, стягнуто з Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбуд-Еко 77" 47.998,79 грн. боргу.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3.531,26 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 10.200,75 грн. інфляційних втрат, 725,49 грн. 3% річних.

Пунктом 4.2 договору визначено, що за порушення строків оплати замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за яких сплачується пеня, від загальної вартості виконаних робіт за даним договором за кожен день прострочки.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за загальний період з 02.12.2013 по 09.06.2014 на суму 3.531,26 грн. за кожним актом окремо.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 725,49грн. за загальний період з 03.12.2013 по 18.12.2014 та інфляційні втрати у розмірі 10.200,75 грн. за загальний період з грудня 2013 року по листопад 2014 року за кожним актом окремо.

Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що факт прострочення оплати послуг на суму 47.998,79 грн. встановлено судовим рішенням у іншій справі, вказані обставини є доведеними, а тому нарахування на вказану суму 3% річних, інфляційний втрат та пені є правомірним.

Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що спірні платежі підлягають нарахуванню з 17.01.2014, тобто з дня, наступного за днем надіслання позивачем відповідачу вимоги від 16.01.2014 про сплату основної заборгованості.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Для правильного вирішення спору в даній справі визначальним є чітке встановлення (на підставі дослідження, аналізу, належної правової оцінки умов договору про порядок оплати послуг) моменту, з якого у відповідача виникає обов'язок оплатити послуги за кожним актом.

Суд першої інстанції цього не зробив, обмежившись дослідженням періодів нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних без прив'язки до наведеного вище.

Апеляційний суд цього недоліку не виправив, але здійснив перерахунок спірних сум, взявши до уваги факт направлення позивачем відповідачу вимоги про сплату боргу від 16.01.2014.

Ця вимога була подана позивачем суду апеляційної інстанції разом із заявою від 12.06.2014 (т. 1 а.с. 96).

Однак колегія суддів відзначає, що, приймаючи від відповідача новий доказ, апеляційний суд не визначив підстав для такої процесуальної дії з урахуванням вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Обставини, на підтвердження яких позивачем була надана апеляційному суду вимога від 16.01.2014, не були визначені позивачем як фактичні підстави позову, не досліджувались судом першої інстанції, а отже їх врахування апеляційним судом було помилковим, зважаючи на процесуальні правила, встановлені п. 5 ч. 2 ст. 54 ст. та 101 ГПК України.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.

Як визначено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі № 904/2640/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова