Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року Справа № 917/2501/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Попенко О.С. - ст. прокурор ГПУ, посв. №029012, позивача: Іващенко О.Г. - дов. від 08.01.15, відповідача: Каспір О.М. - дов. від 05.11.14,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Полтава-банк"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від12.05.15у справі№917/2501/14 Господарського суду Полтавської областіза позовомЛубенського міжрайонного прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Лубенської міської радидоПублічного акціонерного товариства "Полтава-банк"простягнення 499925,92 грн.

Лубенський міжрайонний прокурор Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Лубенської міської ради з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" 499925,92 грн. збитків. В обґрунтування позову, прокурор посилався на те, що відповідач без оформлення права землекористування з 20.05.11 до 25.07.14 використовував земельну ділянку, площею 0,2647 га, у м. Лубни на вул. Я. Мудрого, 20, та не сплачував кошти за її використання. Внаслідок цього, на думку прокуратури, міській раді завдано збитків у заявленій до стягнення сумі. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 93, 116, 124, 125, 152 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.02.15 (суддя: Погрібна С.В.) позов задоволено повністю. Суд виходив з того, що відповідач без оформлення права землекористування використовував спірну земельну ділянку та не сплачував кошти за її використання чим завдав збитків територіальній громаді міста у спірній сумі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.15 (судді: Медуниця О.Є., Ільїн О.В., Россолов В.В), з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду про виправлення описки від 18.05.15, перевірене рішення місцевого господарського суду змінено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 416677,63 грн. збитків. В решті позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції установив наявність усіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача та визнав обґрунтованим стягнення з нього збитків за період 27.11.11 до 25.07.14 у сумі 416677,63 грн., завданих внаслідок використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів. У стягненні 83248,29 грн. збитків за період з 20.05.11 до 27.11.11 суд апеляційної інстанції відмовив за спливом строку позовної давності.

Публічне акціонерне товариство "Полтава-банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти у справі в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 416677,63 грн. збитків та відмовити у позові повністю. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 287, 288 Податкового кодексу України, статті 125 Земельного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України, положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків власниками землі і землекористувачам" №284 від 19.04.93. Він вказує на те, що не використовував спірну земельну ділянку; що позивач не направляв йому проект договору оренди землі. Скаржник наголошує на відсутності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, необхідного для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків та посилається на те, що вживав заходи до укладання договору оренди землі. Банк вважає, що судами невірно установлені обставини справи та оцінені зібрані у справі докази, зокрема, акт комісії з визначення збитків. Крім того, на думку скаржника, суди помилково врахували Порядок визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, затверджений рішенням Лубенської міської ради від 14.02.14, як такий, що не відповідає вимогам законодавства.

Від позивача і прокуратури відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що Публічному акціонерному товариству "Полтава-банк" на праві власності належала нежитлова будівля, загальною площею 709,8 кв.м, розташована у м. Лубни, на вул. Я. Мудрого, 20. (свідоцтво про право власності САС №356132 від 29.03.10). Об'єкт в цілому складається з нежитлової будівлі кафе "Грот", площею 563,6 кв.м, літ "А"; складу, площею 146,2 кв.м, літ "Б"; вбиральні, літ "В"; огорожі №1; зливної ями №2; підпорної стіни №3; замощення "І"; теплотраси; навісів. Суд апеляційної інстанції також установив, що спірний об'єкт знаходиться на земельній ділянці територіальної громади міста Лубни, площею 0,2647 га. Відповідач 16.05.11 звертався до Лубенської міської ради з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки на вул. Я.Мудрого, 20, площею 0,2647 га, для обслуговування кафе строком на 5 років. Рішенням Лубенської міської ради від 20.05.11 було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо укладання договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення на вул. Я. Мудрого, 20, загальною площею 0,2647 га, та передати її відповідачеві в оренду строком на п'ять років, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Пунктом 28 вказаного рішення було зобов'язано відповідача в місячний термін укласти з міською радою договір оренди землі та зареєструвати своє право в установленому законодавством порядку. В процесі розгляду спору суд установив, що 20.11.11 представник відповідача отримав у виконавчому комітеті Лубенської міської ради проекти договору оренди землі; що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою (лист від 30.01.12). Між тим, як установив суд апеляційної інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, відповідачем не було оформлено право користування спірною земельною ділянкою - договір оренди землі з власником укладений не був; плата за користування землею відповідачем не вносилася. В ході розгляду спору апеляційний господарський суд також установив, що 17.09.14 комісією створеною виконавчим комітетом Лубенської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки на вул. Я. Мудрого, 20, у м. Лубни, та складено акт обстеження. У цьому акті відбито, що в період з 09.09.11 до 25.07.14 земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні ПАТ "Полтава-банк"; що на вказаній земельній ділянці знаходилося належне відповідачеві на праві власності майно. Виконавчий комітет Лубенського міської ради направив відповідачеві повідомлення від 16.09.14 про необхідність прибуття на засідання комісії для визначення розміру збитків, завданих використанням земельної ділянки без оформлення договору. Вказане повідомлення, як установив суд, було отримано відповідачем, втім останній на засідання комісії не прибув (своїх представників не направив). Суд апеляційної інстанції установив, що 23.09.14 відбулося засідання комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам. За результатами роботи комісії складено акт від 23.09.14 та установлено, що Публічне акціонерне товариство "Полтава-банк" у період з 20.05.11 до 25.07.14 без оформлення правовстановлюючих документів та внесення плати за користування землею використовував земельну ділянку на вул. Я. Мудрого, 20, в м. Лубни, чим завдав міському бюджету збитків в розмірі 499925,92 грн. Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради №222 від 24.09.14 було затверджено вказаний акт комісії. Установлено судом апеляційної інстанції і те, що Управління з питань комунального майна та земельних відносин (лист від 26.09.14) направило відповідачу акт про визначення збитків власнику землі та вказало про необхідність вирішення питання про добровільне відшкодування завданих збитків. Між тим, вказана вимога відповідачем була залишена без задоволення; збитки у добровільному порядку ним не відшкодовані. Суд апеляційної інстанції в процесі розгляду спору установив наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, що визнав підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Суд також установив, що за договором купівлі-продажу від 25.07.14 ПАТ "Полтава-банк" продав Тесленко В.М. нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області заявлена в інтересах держави в особі Лубенської міської ради про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" 499 925, 92 грн. збитків. Підставою для нарахування збитків стало використання відповідачем земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів і невнесення плати за користування нею. Відповідач звертався до господарського суду із заявою про застосування строків позовної давності до заявлених вимог. Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим стягнення з відповідача 416677,63 грн. збитків за період з 27.11.11 до 25.07.14. Водночас суд відмовив у стягненні 83248,29 грн. збитків за період з 20.05.11 до 27.11.11 за спливом строку позовної давності. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з постановою у справі в частині задоволення позову про стягнення з нього 416677,63 грн. В частині відмови у позові (про стягнення 83248,29 грн. збитків) постанова суду апеляційної інстанції скаржником не оскаржена, а тому переглядається в оскарженій частині. Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад. Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України. За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Водночас, відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі, орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою вказаним Порядком. При вирішенні спорів за позовом органу місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність будівлю чи споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема, у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) враховуються загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України. При цьому, з'ясовуються причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини. Отже, відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: шкоду, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.01.15 у справі №5023/3993/12(5023/9057/11). Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції установив, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належало на праві власності відповідачеві; що рішенням ради від 20.05.11 відповідачеві надавалася в оренду спірна земельна ділянка; що на підставі вказаного рішення направлявся відповідачеві проект договору оренди землі. Тобто, позивач вжив усіх законодавчо передбачених заходів для оформлення договору оренди землі з відповідачем. В свою чергу, як установив суд, відповідач ухилився від укладення такого договору і внесення платежів за землю. Як вже зазначалося, дослідивши докази у справі, суд апеляційної інстанції установив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, як то: факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виявився у тривалому використанні земельної ділянки без договору оренди, що є підставою для нарахування збитків, визначення і відшкодування яких врегульовано вказаним Порядком; причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, оскільки використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати. Відсутності свої вини у спричиненні збитків відповідач не довів. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції установив усі обставини, які входять до предмета доказування при вирішенні даного спору, зокрема, наявність усіх складових цивільного правопорушення, висновок суду про стягнення з відповідача збитків, у перерахованому судом розмірі, визнається правомірним. Довід касаційної скарги про помилкове врахування судом Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, затвердженого рішенням Лубенської міської ради від 14.02.14, не може бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк він був предметом розгляду судом апеляційної інстанції та відхилений ним. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказаний Порядок є нормативним актом органу місцевого самоврядування та відповідно до приписів статті 144 Конституції України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковим до виконання на відповідній території; що він розроблений на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284 та у встановленому законом порядку скасований не був і є чинним. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судом апеляційної інстанції; їм усім надавалася оцінка судом; та вони стосуються переоцінки доказів, що яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги.

В частині відмови у позові про стягнення з відповідача 83248,29 грн. збитків постанова у справі ним не оскаржена, а тому колегією суддів не переглядалася.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.15 у справі №917/2501/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Г. Кравчук

Судді Т. Гоголь

В. Швець