Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року № 910/18561/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: Зозуля Т.М. Чалий О.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адмінстрації)на рішення та постановугосподарського суду м.Києва від 31 жовтня 2013 р. Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 р. у справі№ 910/18561/13за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Н-М"доДепартаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про визнання права та визнання відсутності права ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання за ним права на звільнення від сплати пайового внеску забудовника у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва при реконструкції незавершеного будівництвом об'єкту експериментально- виробничого комбінату під оптово-торговельну базу з митним складом, супермаркет "Plaza-pacific" та швейний цех на вул. Сиваській,1-А у Дніпровському районі м.Києва, а також визнання відсутності права Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на укладення з ним договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва.

Рішенням господарського суду м.Києва від 31.10.2013 р. (суддя Блажівська О.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 р. (головуючий - Куксов В.В., судді - Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.), позов задоволено частково.

Визнано право ТОВ "Н-М" на звільнення від сплати пайової участі забудовника у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва при реконструкції незавершеного будівництвом об'єкту експериментально- виробничого комбінату під оптово-торговельну базу з митним складом, супермаркет "Plaza-pacific" та швейний цех на вул. Сиваській,1-А у Дніпровському районі м.Києва.

В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, рішенням виконавчого комітету Київської ради народних депутатів від 19.05.1989 року № 460 "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів" Київському експериментально-виробничому комбінату була відведена земельна ділянка по вул. Сиваській у м. Києві для будівництва експериментально-виробничого комбінату та республіканської оптово-торгівельної бази "Укрспортінвентар" Держкомспорту УРСР.

Згодом наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 29.08.2000 року № 590 "Про затвердження нової початкової вартості ОНБ - Київського експериментально-виробничого комбінату по вул. Сиваській" було вирішено здійснити продаж об'єкту незавершеного будівництва - Київського експериментально-виробничого комбінату по вул. Сиваській шляхом проведення аукціону.

Відповідно до п. 3 наказу, продаж об'єкта незавершеного будівництва вирішено провести без збереження його первісного призначення.

07.11.2000 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ "Н-М" укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва № 719.

Згідно з п.1.1 договору продавець (регіональне відділення) продав, а покупець (позивач) купив об'єкт незавершеного будівництва - Київський експериментально-виробничий комбінат, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сиваська, і зобов'язується сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору, об'єкт продано без збереження його первісного призначення з правом перепрофілювання.

Згідно із п. 1.3 договору, право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі цього об'єкта.

Відповідно до п. 3.1 договору, передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами у п'ятиденний строк після сплати повної ціни продажу об'єкту незавершеного будівництва.

Згідно із п. 5.4 договору, покупець зобов'язався протягом п'яти років з дати підписання договору закінчити будівництво об'єкта.

08.12.2000 року позивачу був переданий об'єкт незавершеного будівництва - Київський експериментально-виробничий комбінат, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сиваська, що підтверджується актом приймання-передачі № 777.

08.12.2000 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву позивачу було видано свідоцтво про власність за реєстраційним № 659, яке підтверджує право власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва - Київський експериментально-виробничий комбінат, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сиваська.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", у разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обгрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

Строки завершення позивачем будівництва об'єкту незавершеного будівництва продовжувалися кілька раз за процедурою, встановленою абз. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".

Востаннє договором № 719/4 від 24.02.2011 року на виконання рішення Київської міської ради від 28.10.2010 року № 182/4994 "Про надання згоди на продовження регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва - Київського експериментально-виробничого комбінату на вулиці Сиваській, 1-а у Дніпровському районі м. Києва" до договору були внесені зміни, які передбачали завершення будівництва в строк до 31 травня 2012 року з правом перепрофілювання.

01.07.2008 року позивачем було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 0510-Дн/Р, якому передувало розроблення та погодження в установленому порядку проекту реконструкції незавершеного будівництвом об'єкту експериментально-виробничого комбінату під оптово-торговельну базу з митним складом, супермаркет "Plaza-Pacific" та швейний цех на вул. Сиваській, 1-А у Дніпровському районі м. Києва.

Листом № 133 від 16.09.2011 року позивач звернувся до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві з заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифікату, надавши акт готовності об'єкта до експлуатації від 16.09.2011 року.

Сертифікатом серії КВ № 16411044292 від 20.09.2011 року, виданим інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Відповідно до висновків, викладених в акті підсумкової перевірки виконання умов договору № 13 від 13.09.2012 року, регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву вважає, що позивач виконав умови договору у повному обсязі та зняло договір з контролю.

Листом № 181 від 18.11.2011 року позивач звернувся до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - відповідач) про надання позивачу довідки про відсутність обов'язку сплати пайової участі (внесків) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі за текстом - пайовий внесок) на підставі ст. 29 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" та розділом 1 Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, який затверджений додатком № 16 до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 р. № 573/5385.

Листом відповідача № 099-18/7284-11 від 14.12.2011 року позивача повідомлено про відсутність відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підстав для звільнення його від сплати пайового внеску та запропоновано підписати договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Задовольняючи позов в частині визнання за позивачем права на звільнення від сплати пайового внеску забудовника у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва, господарський суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" цей Закон визначає особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, включаючи законсервовані об'єкти, а також за ініціативою органів, уповноважених управляти відповідним державним майном, об'єктів незавершеного будівництва, що утримуються на балансах підприємств, які не підлягають приватизації (далі - об'єкти незавершеного будівництва).

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (в редакції, що діяла на момент укладення договору та момент завершення будівництва об'єкта) місцевим органам виконавчої влади забороняється вимагати від покупців, з якими укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, виконання умов, не передбачених цим договором, у тому числі щодо будь-яких грошових стягнень або пайової участі в розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012 - 2014 роки", який набрав чинності 18.02.2012 року, ст. 29 Закону виключена.

Тобто, на момент укладення договору та на момент завершення позивачем будівництва об'єкта, положення ст. 29 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" були чинними.

Згідно із п. 5 ст. 22 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

На момент укладення договору, питання сплати забудовниками пайового внеску вирішувалося відповідно до Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва з урахуванням оцінки соціально-економічного значення інвестиційних проектів для міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 30.09.1999 року № 49/551 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (далі за текстом - Нормативи).

Згідно із абз. 5 п.1.1 Нормативів, враховуючи рекомендації Міністерства економіки України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України щодо визначення розміру пайової участі (внесків) інвесторів у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів (від 28.12.98 N 64-53/1025 та N 8/6-353), звільняються від сплати пайової участі (внеску) інвестори (забудовники), які здійснюють, серед іншого, добудову об'єктів незавершеного будівництва, які були придбані в процесі приватизації.

На момент завершення позивачем будівництва питання сплати пайового внеску вирішувалося відповідно до Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, який затверджений Додатком № 16 до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 р. № 573/5385 (далі за текстом - Порядок), який діє і на момент вирішення спору.

Згідно із розділом 1 Порядку, пайову участь не сплачують забудовники (інвестори), які здійснюють добудову об'єктів незавершеного будівництва, що були придбані в процесі приватизації.

Позивач придбав об'єкт незавершеного будівництва в процесі приватизації, а тому правовідносини щодо добудови об'єкта незавершеного будівництва регулюються Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва"

12.03.2011 року набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Частина 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає перелік об'єктів, при спорудженні яких замовники не залучаються до сплати пайової участі. Побудований позивачем об'єкт не можна віднести до жодного об'єкту, переліченого в ч. 4 ст. 40 "Про регулювання містобудівної діяльності".

Але доводи відповідача про те, що згідно ч. 2 розділу V Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності закони та нормативні-правові акти, прийняті до набрання чинності цим закону, діють у частині, що йому не суперечать, судом не взяті до уваги, оскільки питання сплати позивачем пайового внеску повинно вирішуватися саме на підставі ст. 29 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", адже відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує відповідальність або скасовує цивільну відповідальність особи.

Тобто, положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" регулюють правовідносини, які виникли після набрання чинності цим законом.

Частина 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не може застосовуватися при вирішенні питання сплати позивачем пайового внеску, оскільки правовідносини щодо добудови позивачем об'єкту незавершеного будівництва виникли до прийняття та набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому завершення позивачем будівництва регулюється Законом та умовами укладеного договору.

Єдиною умовою звільнення від сплати пайового внеску Закон передбачав сам факт укладення договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва.

Враховуючи викладене, суди прийшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для сплати позивачем пайового внеску забудовника у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва.

Але разом з тим при розгляді справи суд не звернули уваги на те, чи відповідає предмет позову встановленим законом або договором способам захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї ж статті, а також ч.2 ст. 20 ГК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Визнаючи за позивачем право на звільнення від сплати пайового внеску забудовника у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва суд не встановив яке особисте немайнове або майнове право чи інтерес позивача порушено відповідачем та чи підлягає воно захисту у спосіб, визначений позивачем, адже по суті його позовні вимоги спрямовані на встановлення факту, що має юридичне значення, а не поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватися лише у разі вирішення спору про право цивільне.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам України не підвідомчі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

При цьому у задоволенні позовної вимоги про визнання відсутності права у Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на укладення з ТОВ "Н-М" договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва при реконструкції незавершеного будівництвом об'єкту експериментально-виробничого комбінату під оптово-торговельну базу з митним складом, супермаркет "Plaza-Pacific" та швейний цех на вул. Сиваській, 1-А у Дніпровському районі м. Києва, судом було правильно відмовлено у зв'язку з тим, що така вимога не відповідає способу захисту в розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позову необхідно скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід визначити правову природу спірних правовідносин та відповідність заявлених позивачем вимог встановленим законом способам захисту і в залежності від встановленого, постановити законне та обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

Рішення господарського суду М. Києва від 31 жовтня 2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року у справі за №910/18561/13 в частині задоволення позовних вимог скасувати і в цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В решті судові рішення залишити без змін.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко