Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 13/496 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.розглянув касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 25.05.2015р.у справі№13/496 господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києвідо Публічного акціонерного товариства "МОСТОБУД"простягнення 491043000 грн. за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: Салашна Л.М., дов. №297/21-15 від 06.04.2015р.

прокуратури: Савицька О.В.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "МОСТОБУД" про стягнення з останнього 491043000 грн. шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2015р. (суддя Балац С.В.) у справі №13/496, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Баранця О.М., суддів: Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі оскаржувані судові акти.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, прокурора, суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.10.2011 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Копаницею О.Б. за участю помічника прокурора Голосіївського району Біленької Ю.О. у присутності начальника мотозагону-2 Публічного акціонерного товариства "МОСТОБУД" Лавроненка М.В. та заступника начальника мотозагону-2 Публічного акціонерного товариства "МОСТОБУД" Бабенка С.І. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства шляхом обстеження земельної ділянки на вулиці Промислова, 4 у м. Києві.

За результатами перевірки був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.10.2011 р. №05/1142а, в якому, як встановили суди попередніх інстанцій, зазначено, що засмічено земельну ділянку, розташовану по вулиці Промислова, 4 у м. Києві загальною площею 3,5 га твердими будівельними та побутовими відходами різного морфологічного складу об'ємом 60000 метрів кубічних, що є порушенням вимог ст.ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", ст. 96 Земельного кодексу України та вимог ст.ст. 40, 55, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", про що у присутності представників Публічного акціонерного товариства "МОСТОБУД" було складено акт обстеження засміченої ділянки від 25.11.2011р. В ході перевірки також зафіксовано місця спалювання твердих побутових відходів та розлив нафтопродуктів. При цьому, зазначено, що користувачем земельної ділянки на праві оренди являється Публічне акціонерне товариство "МОСТОБУД".

За результатами проведення перевірки, на підставі акту перевірки від 28.10.2011р. №05/1142а та акту обстеження земельної ділянки від 25.11.2011 р. інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Державної екологічної інспекції в м. Києві Копаницею О.Б здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства, який становить 491043000 грн., що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Статтею 40 даного законодавчого акту передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Згідно з приписами ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Положеннями ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. У відповідності до ч.1 ст. 69 цього ж Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За приписами частин 1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 28.01.2015р. у справі №5023/3993/12(5023/9057/11).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, складений з посиланням на Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (надалі в тексті постанови - Методика), яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. №171 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. №149).

Відповідно до положень пункту 1.2 Методики, у ній встановлено порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (п.1.3 Методики).

Згідно п.2 Методики відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

У п.3.3 Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення (п.3.4 Методики).

Відповідно до п.3.5 Методики при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (м3), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (п.3.5.1 Методики).

Судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в акті перевірки від 28.10.2011р. №05/1142а зазначено про засмічення земельної ділянки, розташованої на вулиці Промислова, 4 у м. Києві загальною площею 3,5 га твердими будівельними та побутовими відходами різного морфологічного складу об'ємом 60000 метрів кубічних, однак вимірювання товщини шару відходів, у відповідності до п. 3.5.1 Методики не проведено. Крім того, судами встановлено, що в акті проведеної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.10.2011р. та акті обстеження засміченої ділянки від 25.11.2011р. відсутня інформація про спосіб визначення площі засміченої ділянки, на підставі якого було розраховано розмір шкоди. Відтак, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій стосовно наявності порушень наведених вимог законодавства уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на які відповідно до п.3.3 Методики як вже зазначалось вище покладено обов'язок встановлення фактів забруднення (засмічення) земельних ділянок. Натомість, протилежні доводи заявника касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції, оскільки спростовуються зазначеними вище здійсненими судами першої та апеляційної інстанцій висновками.

Не знаходять свого підтвердження і доводи Заступника прокурора міста Києва викладені у касаційній скарзі, стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як обґрунтовано зазначено апеляційним господарським судом, постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-17939/11/2670 від 07.06.2012р. провадження у справі в частині визнання протиправними та скасування Акту перевірки № 05/1142а від 28.10.2011р. та розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства, було закрите. В подальшому, постановою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2014р. у справі №К/9991/44345/12 зазначену постанову Київського апеляційного адміністративного суду в цій частині залишено без змін. Тобто, адміністративними судами не досліджувалось питання обґрунтованості та правильності здійснення розрахунку завданої відповідачем шкоди, у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що в межах розгляду адміністративної справи взагалі не досліджувався акт обстеження засмічення земельної ділянки від 25.11.2011р. та правомірність його складання на підставі якого здійснено розрахунок розміру шкоди в сумі 491043000 грн., що є предметом стягнення у даній справі.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що решта доводів, викладених у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин та не впливають на правильність здійснених судами висновків у цій справі, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. у справі №13/496 залишити без змін.

Головуючий суддя: С.В. Владимиренко

Судді: Н.Г. Дунаєвська

Н.І. Мележик