Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року Справа № 904/6686/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Картере В.І.розглянувши касаційну скаргуДочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"на рішенняГосподарського Дніпропетровської області від 07.10.2014та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2014у справі№904/6686/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління"доДочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаФілія "Петропавлівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"простягнення 98 855,28 грн.за участю представників сторінвід позивача:не з'явився від відповідача:Галасун Г.І.від третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 98855,28 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 (суддя Євстигнеєва Н.М.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Подобєд І.М., Величко Н.Л., Іванов О.Г.), позовні вимоги задоволено з підстав їх доведеності.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Позивач у своєму відзиві проти вимог касаційної скарги заперечив, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень у даній справі.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Колективним підприємством "Альянс" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) в особі філії "Петропавлівський райавтодор" укладено договір поставки №1263 від 18.06.2010, за умовами якого постачальник зобов'язався продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язався купити (прийняти та оплатити): фарбу для розмітки автомобільних доріг АК-2С, склокульки (товар); одержувачем товару є філія покупця.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 названого договору загальна вартість договору з ПДВ складає 98872 грн.; обсяги закупівлі можуть змінюватись в сторону зменшення в залежності від реального фінансування та потреб покупця.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 вказаного договору оплата за договором здійснюється безготівковим розрахунком; покупець здійснює оплату товару, визначену у заявці у термін не менше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки цієї партії.

Колективне підприємство "Альянс" поставило відповідачу в особі філії "Петропавлівський райавтодор" товар на загальну суму 98855,28 грн., що підтверджується накладною №2804 від 20.08.2010 та довіреністю №59 від 19.08.2010. Вказаний товар прийнятий відповідачем шляхом самовивозу представником його філії "Петропавлівський райавтодор", але не оплачений.

КП "Альянс" 18.11.2011 звернулось до відповідача з претензією №1184/пр. з вимогою в добровільному порядку сплатити заборгованість за укладеними між ними у травні-червні 2010 року договорами поставки, зокрема, за товар отриманий Петропавлівською філією відповідача за рахунком фактурою №2980 від 20.08.2010 у сумі 98855,28 грн.

Листом №01-14/927 від 14.12.2011 відповідач визнав вказану претензію в повному обсязі, надавши графік погашення зазначеної в ній заборгованості рівними частинами протягом січня-грудня 2012 року.

Між КП "Альянс" (первісний кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №20/04-6 від 20.03.2012, за яким КП "Альянс" відступає, а позивач набуває право вимоги, належне КП "Альянс" у відповідності до Договору поставки №1263 від 18.06.2010 (основний договір), укладеного між КП "Альянс" та відповідачем (боржник).

За цим договором новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за основним договором, у тому числі право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному основним договором, а саме - 98855,28 грн. (п. 1.1 договору).

Право вимоги відступається за цим договором за номінальною вартістю, що становить - 98855,28 грн.; новий кредитор сплачує первісному кредитору суму, зазначену в п. 2.1 цього договору, протягом 10 банківських днів з моменту отримання від боржника грошових коштів у повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок первісного кредитора (п.п. 2.1, 2.2 договору про відступлення права вимоги №20/04-6 від 20.03.2012).

Згідно з п. 4.1 вказаного договору первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом чотирнадцяти робочих днів з дня підписання договору.

У подальшому 05.04.2012 сторони уклали додаткову угоду до названого договору про відступлення права вимоги та виклали п.п. 1.1, 4.1 договору в новій редакції, згідно з якою право вимоги до нового кредитора переходить з 01.01.2014 за умови несплати боржником суми боргу первісному кредитору (п. 1.1); первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи (оригінали чи копії, при неможливості надати оригінали), що підтверджують право вимоги до Боржника в термін до 01.01.2014 (п. 4.1).

КП "Альянс" 27.08.2014 надіслало на адреси відповідача та його філії "Петропавлівський райавтодор" повідомлення про відступлення права вимоги.

Звертаючись з позовом у даній справі, ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" заявило вимоги про стягнення з відповідача 98855,28 грн. заборгованості за товар, поставлений на підставі накладної №2804 від 20.08.2010, посилаючись на те, що право вимоги цієї заборгованості передано йому Колективним підприємством "Альянс" на підставі вказаного вище договору про відступлення права вимоги №20/04-6 від 20.03.2012.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з положеннями ст.ст. 510, 512, 513, 514 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор; кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Статтею 527 ЦК України також передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З огляду на викладені законодавчі норми для правильного вирішення господарського спору щодо виконання боржником зобов'язання на користь нового кредитора, вимоги якого ґрунтуються на посиланні на правочин про відступлення права вимоги, суттєвим є встановлення як обсягу зобов'язань боржника перед первісним кредитором, які існували на момент укладення відповідного правочину та передання яких новому кредитору передбачено правочином, так і обставин надання боржнику доказів переходу відповідних прав у зобов'язанні до нового кредитора.

При цьому відповідно до ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно з п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 за №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Однак рішення та постанова судів попередніх інстанцій у даній справі вказаним вимогам не відповідають з огляду на наступне.

Так, задовольняючи заявлені ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" позовні вимоги суди належним чином не з'ясували обставини щодо наявності у відповідача обов'язку виконання своїх зобов'язань з оплати відповідного товару позивачеві з огляду на положення ст. 517 ЦК України.

З встановлених судами обставин вбачається, що договір про відступлення права вимоги №20/04-6 від 20.03.2012, щодо укладення якого повідомлено відповідача, передбачає перехід до позивача права вимоги, належного КП "Альянс" у відповідності до договору поставки №1263 від 18.06.2010. Однак судами під час розгляду справи не досліджувались обставини щодо наявності у позивача документів, які засвідчують права, що передаються, зокрема, передання цих документів в оригіналі чи належним чином засвідченій копії разом з відповідною інформацією КП "Альянс" на виконання вимог ч. 1 ст. 517 ЦК України.

До того ж, встановивши викладені вище обставини, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не з'ясували надання відповідачу доказів переходу до позивача прав у зобов'язанні з оплати товару, поставленого саме за накладною №2804 від 20.08.2010. Зокрема, судами попередніх інстанцій в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень не вказано, на підставі яких доказів вони дійшли висновку про здійснення поставки товару за вказаною накладною саме на підставі договору поставки №1263 від 18.06.2010.

Зважаючи на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 у справі №904/6686/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

В.Картере