Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 914/167/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.05.2015у справі№ 914/167/15 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Жовкватеплоенерго"простягнення 1 362 806, 66 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаСмакота Н.І.- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В :

В січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 1 362 806 грн. 66 коп., з яких: 873 171 грн. 57 коп. основного боргу, 247 174 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 184 729,78 грн. пені, 57 730 грн. 89 коп. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.03.2015 (суддя Морозюк А.Я.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 (головуючий Плотніцький Б.Д., судді: Михалюк О.В., Гантюк Г.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 873 171 грн. 57 коп. - основного боргу, 247 174 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 57 730 грн. 89 коп. - 3 % річних, 92 364 грн. 89 коп. - пені, а також 27 256 грн. 13 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Не погоджуючись частково з рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені у розмірі 92 364, 89 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму коштів, в іншій частині - залишити без змін.

Комунальне підприємство "Жовкватеплоенерго" не надіслало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем; позивачем) та Комунальним підприємством "Жовкватеплоенерго" (покупцем; відповідачем) укладено договір № 13/3614-БО-21, за умовами якого, продавець зобов'язується поставити покупцеві в період з 01.02.2013 по 31.12.2013 імпортний природний газ в обсязі до 1 109, 6 тис. куб. м., а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі. Газ, що постачається, за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 6.1.2. договору, покупець зобов'язаний підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки.

Судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що на виконання умов зазначеного договору, протягом 2013 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 3 618 998 грн. 81 коп., що підтверджується відповідними двосторонніми актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с.26-31).

Пунктами 4.1., 6.1.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу. Покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати поставлений газ.

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач неповністю та несвоєчасно розрахувався за отриманий природний газ, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого природного газу та передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

За розрахунками судів, у позивача виникло право на стягнення основного боргу у розмірі 873 171 грн. 57 коп., на нарахування та стягнення з відповідача 247 174 грн. 41 коп. інфляційних втрат та 57 730 грн. 89 коп. 3 % річних.

Судові рішення в зазначеній частині не оскаржуються.

Підставою для стягнення пені став висновок судів попередніх інстанцій про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, що відповідно до пункту 7.3. договору є підставою для нарахування пені. За розрахунками судів, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 184 729, 78 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) на 50 % (а.с.48-49).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 92 364, 89 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, що прострочив грошове зобов'язання, виходячи з того, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що, зокрема, зумовлено, неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію та наявністю дебіторської заборгованості перед відповідачем за надані послуги з теплопостачання, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на виробництво, нерівномірним нарахуванням платежів в міжопалювальний період.

В своїх письмових поясненнях відповідач зазначив, що підприємством вчиняються всі можливі заходи для погашення існуючої заборгованості, зокрема, на адресу позивача було направлено лист з проханням зарахувати наявну переплату станом на 01.05.2015 в сумі 491 660, 38 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору № 13/3614-БО-21 від 04.03.2013.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про зменшення розміру пені достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Зважаючи на обставини справи, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, використовуючи надане суду право пунктом третім статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України. Суд касаційної інстанцій вважає, що таке зменшення, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником по оплаті отриманого природного газу та відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяної шкоди, викликаних простроченням виконання, а також нарахування, крім пені також й інфляційних втрат, трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. Отже, в даному випадку, місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки (пені).

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі та підстав для зменшення пені, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 914/167/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова