Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 907/415/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивача відповідача прокуратурине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) ОСОБА_4 (дов. від 20.06.2014 р.) Томчук М.О. (дов. від 01.08.2012 р. №000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015у справі № 907/415/14 господарського суду Закарпатської областіза позовомПрокурора Тячівського району в інтересах держави в особі Буштинської селищної радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_6простягнення 16 199 грн. 43 коп. збитків за користування земельною ділянкою загальною площею 0,1415 га, яка розташована в АДРЕСА_1 для обслуговування будівель торгівлі (позовні вимоги викладено у відповідності до заяви прокурора, поданої в порядку вимог ст. 22 ГПК України щодо їх збільшення).

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Тячівського району в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 16 199, 43 грн. збитків (з врахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог) за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою загальною площею 0,1415 га, розташованою в АДРЕСА_1, для обслуговування будівель торгівлі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на приписи статей 124 - 126 Земельного кодексу України, Постанову Кабінету Міністрів України № 284 від 19.05.1993 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", а також на акт Комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації, та з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та розвитку селища Буштино від 19.02.2014 р., яким було затверджено визначений розмір збитків, що були завдані Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 Буштинській селищній раді.

Після нового розгляду справи, рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.02.2015 р. у даній справі (суддя Карпинець В.І.), позов задоволено частково: стягнуто на користь Буштинської селищної ради 3 322,26 грн. завданих збитків. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 р. у даній справі (колегія у складі суддів: головуючий суддя Якімець Г.Г., суддя Бойко С.М., суддя Бонк Т.Б.), рішення господарського суду Закарпатської області від 26.02.2015 р. в частині відмови у стягненні 12 877,17 грн. збитків скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнуто на користь Буштинської селищної ради 12 877,17 грн. збитків. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 р., а рішення господарського суду Закарпатської області від 26.02.2015 р. залишити в силі, мотивуючи свої вимоги і доводи тим, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на касаційну скаргу Прокурор Тячівського району надає додаткові пояснення по справі та просить залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 р. касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.07.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 22.07.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням 17 сесії 6 скликання Буштинської селищної ради №675 від 23.08.2012 р. затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 в АДРЕСА_1, площею 0,1415 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Пунктами 2, 3 вказаного рішення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 надано в оренду вищевказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,1415 га строком на 5 років, встановлено орендну плату у відповідності до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у смт. Буштино, затвердженої рішенням сесії Буштинської селищної ради від 23.08.2011 № 324. Частиною 15 підпункту 5.1 пункту 5 цього Положення передбачено, що орендна плата для земель, що використовуються для закладів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, літніх майданчиків та ринків, туристичних агентств та фірм встановлена в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 135 472, 10 грн.

Пунктом 4 рішення Буштинської селищної ради від 23.08.2012 р. № 675, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 зобов'язано у двохмісячний термін укласти договір оренди земельної ділянки з Буштинською селищною радою та зареєструвати відповідно до чинного законодавства.

Разом з тим, докази укладення між Буштинською селищною радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 договору оренди земельної ділянки, а також сплати останнім орендної плати за користування земельної ділянки, в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, з листа Буштинської селищної ради за вих. №275/02-26 від 05.11.2013 р. вбачається, що селищною радою вживались заходи, спрямовані на уникнення збитків, зокрема, шляхом спонукання відповідача до укладення договору оренди земельної ділянки та звернення до реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції в Закарпатській області з заявою про державну реєстрацію права на нерухоме майно.

Дане звернення відповідачем було проігноровано.

Як вбачається з матеріалів справи, контроль за виконанням рішення Буштинської селищної ради від 23.08.2012 р. №675 (п. 6 рішення), покладено на постійно діючу комісію з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації та з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та розвитку селища.

19.02.2014 р. Комісією з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації та з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та розвитку селища Буштино складено акт, яким встановлено факт використання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 земельної ділянки в АДРЕСА_1, площею 0,1415 га для комерційного використання. Так, зокрема, встановлено, що на вказаній земельній ділянці розміщене нерухоме майно - будівля заготівельного пункту, яка належить Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 04.03.2003 р.

При цьому, відповідно до вказаного акту встановлено, що право користування (оренди) вказаної земельної ділянки не зареєстровано, в результаті чого Буштинська селищна рада станом на 19.02.2014 р. недоотримала коштів на суму 5 361, 64 грн.

Судами встановлено, що розрахунок збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки в АДРЕСА_1, площею 0,1415 га Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 без правовстановлюючих документів, здійснений Буштинською селищною радою згідно з Положенням про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у смт. Буштино, затвердженим рішенням сесії Буштинської селищної ради від 23.08.2011 р. № 324.

Також, Комісією з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації та з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та розвитку селища Буштино було складено акт від 29.01.2015 р., згідно якого збитки за користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1, площею 0,1415 га за період з 23.08.2012 р. по 19.02.2014 р. становлять 16 199,43 грн., відповідно до детального розрахунку збитків (Додаток №1 до акту комісії від 29.01.2015 р.).

На підставі викладеного, прокурор Тячівського району звернувся до суду в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 збитків у розмірі 16 199,43 грн.

Так, місцевий господарський суд приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що прокурором та позивачем доведено заподіяння збитків Буштинській селищній раді лише у розмірі 3 322, 26 грн. внаслідок користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період з 05.11.2013 р., тобто з моменту вимоги позивача (лист Буштинської селищної ради за вих. № 275/02-26 від 05.11.2013 р.) по 19.02.2014 р.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що підстави для стягнення збитків за користування відповідачем земельною ділянкою у період з 23.08.2012 р. (дата винесення Буштинською селищною радою рішення №675 "Про надання ФОП ОСОБА_6 в оренду земельної ділянки") по 04.11.2013 р. відсутні, у зв'язку з відсутністю вини відповідача у їх заподіянні.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, з яким суд касаційної інстанції погоджується.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги Прокурора Тячівського району в повному обсязі виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтями 125, 126 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на загальні положення статей 22, 1116 Цивільного кодексу України,для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У відповідності до ст.ст. 152, 156 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків. Землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

З змістом ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1 Порядку передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно до п. 4 Порядку розміри збитків визначаються у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Таким чином, предметом правового регулювання норм статей 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як було зазначено судами попередніх інстанцій, актом комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації та з питань агропромислового встановлено факт використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 земельної ділянки в АДРЕСА_1, площею 0,1415 га для комерційного використання.

При цьому, відповідно до вказаного акту, право користування (оренди) вказаної земельної ділянки не зареєстровано, в результаті чого Буштинська селищна рада станом на 19.02.2014 р. недоотримала коштів на суму 5 361,64 грн.

Крім того, відповідно до детального розрахунку збитків, заподіяних відповідачем Буштинській селищній раді за користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1, їх розмір становить 16 199,43 грн., у зв'язку з чим, під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурором Тячівського району було збільшено розмір позовних вимог.

Натомість, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що приймаючи рішення у даній справі, місцевим господарським судом не було взято до уваги акт комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації та з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та розвитку селища Буштино від 29.01.2015 р., згідно якого збитки за користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1, площею 0,1415 га за період з 23.08.2012 р. по 19.02.2014 р. становлять 161 99,43 грн., відповідно до детального розрахунку збитків (Додаток №1 до акту комісії від 29.01.2015 р.).

Також, місцевий господарський суд не звернув увагу на той факт, що відповідач не звертався до селищної ради з метою оформлення користування земельною ділянкою, при цьому не сплачував орендну плату за користування такою, натомість звернувся до позивача з проханням надіслати проект договору оренди лише 16.05.2014 року, тобто після письмового нагадування орендодавця (лист Буштинської селищної ради за вих.№275/02-26 від 05.11.2013 р.) та звернення прокурора до суду з позовом про стягнення відповідних збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (25.04.2014 р.), в той час, коли укласти договір оренди земельної ділянки відповідача зобов'язано рішенням Буштинської селищної ради від 23.08.2012 р.

Таким чином, враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції було вірно вказано, що розмір збитків, заподіяних відповідачем Буштинській селищній раді внаслідок використання земельної ділянки в АДРЕСА_1, не уклавши договору оренди землі, не зареєструвавши його, а отже, і не сплачуючи орендну плату, за період з 23.08.2012 р. по 19.02.2014 р. становить 16 199,43 грн.

А тому, з огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вимога прокурора Тячівського району про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Буштинської селищної ради збитків в розмірі 16 199,43 грн. є обґрунтованою, підставною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно доводів, які викладені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 р. у справі № 907/415/14 господарського суду Закарпатської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова