Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року Справа № 922/5251/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівГольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргууповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Золоті ворота"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (головуючий суддя Слободін М.М., судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.)та на рішенняГосподарського суду Харківської області від 29.01.2015 (суддя Лавренюк Т.А.)у справі№ 922/5251/14 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота"доКомунального підприємства "Жилкомсервіс",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_58; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17; ОСОБА_18; ОСОБА_19; ОСОБА_20; ОСОБА_21; ОСОБА_22; ОСОБА_23; ОСОБА_24; ОСОБА_25; ОСОБА_26; ОСОБА_27; ОСОБА_28; ОСОБА_29; ОСОБА_30; ОСОБА_31; ОСОБА_32; ОСОБА_33; ОСОБА_34; ОСОБА_35; ОСОБА_36; ОСОБА_37; ОСОБА_38; ОСОБА_39; ОСОБА_40; ОСОБА_41; ОСОБА_42; ОСОБА_43; ОСОБА_44; ОСОБА_45; ОСОБА_46; ОСОБА_47; ОСОБА_48; ОСОБА_49; ОСОБА_50; ОСОБА_51; ОСОБА_52; ОСОБА_53; ОСОБА_54; ОСОБА_55,провизнання недійсними правочинів,за участю представниківпозивачаКоморовський Д.В.,відповідачаКолесник К.А.,третіх осібне з'явились:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.01.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015, відмовлено в задоволенні позову про:

- визнання недійсними правочинів (банківських операцій), проведених за участю КП "Жилкомсервіс" та ПАТ "Банк Золоті Ворота" 27.06.2014, а саме: перерахування грошових коштів в сумі 6.800.000,00 грн. з поточного рахунку КП "Жилкомсервіс" №2600830115965, що відкритий йому в ПАТ "Банк Золоті Ворота", на транзитний поточний рахунок №292459005980 в АТ "Банк Золоті Ворота", списання ПАТ "Банк Золоті Ворота" з транзитного рахунку № 292459005980 в АТ "Банк Золоті Ворота" та зарахування на 52 поточні (карткові) рахунки співробітників КП "Жилкомсервіс", що відкриті їм в ПАТ "Банк Золоті Ворота", у вигляді фінансової допомоги в загальній сумі 6.800.000,00 грн. згідно із платіжною відомістю № 1999 від 27.06.2014;

- відновлення правового становища, яке існувало до вчинення недійсних правочинів (банківських операцій), а саме: зобов'язання КП "Жилкомсервіс" поновити на своєму поточному рахунку №2600830115965, що відкритий йому в ПАТ "Банк Золоті Ворота", грошові кошти в сумі 6.800.000,00 грн. шляхом ініціювання переказу грошових коштів в сумі 6.800.000,00 грн. з поточного рахунку та/або поточних рахунків КП "Жилкомсервіс", відкритих йому в іншому банку та/або інших банках України, на рахунок ПАТ "Банк Золоті Ворота" № 32072175300 Управління Національного банку України в Харківській області для проведення ПАТ "Банк Золоті Ворота" подальшого зарахування грошових коштів в сумі 6.800.000,00 грн. на поточний рахунок КП "Жилкомсервіс" №2600830115965, відкритий йому в ПАТ "Банк Золоті Ворота".

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1074 ЦК України, ст. 334, 207 ГК України, ст.ст. 3, 4, 73, 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст. 15 Закону України "Про Національний банк України", ст.ст. 36, 39, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 101 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для обмеження здійснення оспорюваних банківський операцій.

ОСОБА_48 учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.09.2006 між Акціонерно-комерційним банком "Золоті ворота" (далі - банк) та відповідачем (як клієнтом) було укладено договір банківського рахунку (далі - договір банківського рахунку).

Відповідно до п. 1.1 договору банківського рахунку банк відкриває клієнту поточний (і) рахунок (ки), відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 (далі - Інструкція), для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України.

Згідно з п. 2.1 договору банківського рахунку банк відкриває клієнту рахунок №2600830115965.

Пунктами 4.2.2 та 4.2.3 договору банківського рахунку передбачено, що клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг; подавати до банку розрахункові документи (види яких передбачені чинним законодавством України) на паперових носіях, а також електронні розрахункові документи у разі обслуговування клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування.

01.06.2013 між банком та відповідачем (як клієнтом) було укладено договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг № 347 (далі - договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг).

Пунктом 1.1 договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг передбачено, що банк надає клієнту, у порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України, послуги по обслуговуванню (на підставі платіжних доручень та/або зведених відомостей) виплати заробітної плати, авансів, коштів на відрядження, лікарняних, відпускних, відшкодувань, заохочувальних та/або компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) клієнтом фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з клієнтом або у відносинах найму або інших подібних відносинах за цивільно-правовими договорами (далі - співробітники), а також стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, позик, аліментів, які виплачуються (надаються) співробітниками, а також інших доходів і виплат, передбачених цивільно-правовими договорами, укладеними між клієнтом та співробітниками, або інших доходів і виплат, передбачених чинним законодавством України (далі - доходи і виплати), які здійснюються на користь співробітників, в безготівковому порядку на їх поточні рахунки, відкриті банком в національній валюті України, на виконання умов договору, з виготовленням та наданням у користування спеціальних платіжних засобів у вигляді пластикових карт (далі - КР).

Зі змісту п. 1.2 договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг вбачається, що відповідач надає банку перелік співробітників, яким будуть відкриті поточні рахунки.

Банк відкрив для співробітників відповідача (третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача) рахунки, передбачені договором про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг.

25.06.2014 між відповідачем та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було укладено наявні у справі 52 договори позики (поворотної фінансової допомоги).

26.06.2014 постановою Правління Національного банку України № 384/БТ банк віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, установлено для банку обмеження в його діяльності, зокрема, щодо зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в банку.

Договором банківського рахунку (п. 3.1.9) та договором про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг (п. 2.1.2) відповідач та банк погодили, що банк виконує розрахункові документи відповідача в день їх надходження, якщо вони надійшли у робочий (банківський) день до 16:00 год., а якщо після цього часу - на наступний робочий (банківський день).

27.06.2014 відповідач надав банку платіжне доручення № 101 від 27.06.2014 на суму 6.800.000,00 грн. для перерахування відповідних коштів з відкритого рахунку №2600830115965 на транзитний рахунок № 29249005980 для надання фінансової допомоги співробітникам відповідача (третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у даній справі) для зарахування на карткові рахунки за відомістю № 1999 від 27.06.2014.

Для переказу коштів відповідачем було підготовлено та надано банку відомість №1999 від 27.06.2014. Призначення платежу: поворотна фінансова допомога, із визначенням даних, обумовлених п. 2.1.3 договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг.

Як свідчить виписка з особового рахунку 27.06.2014, фінансова допомога співробітникам відповідача була зарахована на транзитний рахунок № 29249005980.

27.06.2014 банк на підставі договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг зарахував грошові кошти на загальну суму 6.800.000,00 грн. на карткові рахунки співробітників відповідача (третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у даній справі). Відповідно до виписки про рух коштів на банківських рахунках час завершення даної банківської операції - 18 год. 58 хв. 27.06.2014. Дані обставини підтверджуються зведеним меморіальним ордером № 02 від 27.06.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Таким чином, ініційований відповідачем платіжним дорученням № 101 від 27.06.2014 переказ коштів з рахунку № 2600830115965 на транзитний рахунок №292459005980 для зарахування на карткові рахунки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача є реалізацією його прав та виконанням банком обов'язків, визначених договором банківського рахунку від 11.09.2006 та договором про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг № 347 від 01.06.2013.

Посилання скаржника на недійсність банківських операцій (як правочинів) у зв'язку з їх вчиненням з порушенням вимог чинного законодавства, а саме існуючої заборони на банківські операції, встановленої постановою Правління НБУ № 384/БТ від 26.06.2014, є необґрунтованими з огляду на такі обставини, встановлені судами.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

У свою чергу виконання обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України № 384/БТ, повинне здійснюватися у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно зі ст. 61 Закону України "Про національний банк України" Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність" у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належить, зокрема, обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій (п. 7 ч. 1 ст. 73 Закону).

Частиною 2 ст. 74 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції, чинній на час здійснення спірних операцій) визначено, що порядок застосування заходів впливу (санкцій), передбачених законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює питання застосування заходів впливу щодо банків, є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 (в редакції, чинній на час здійснення спірних операцій).

Згідно з п. 7.8 наведеного Положення Національний банк не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття (отримання територіальним управлінням Національного банку рішення Комісії Національного банку) рішення про обмеження, зупинення чи припинення окремих видів операцій банку, забезпечує отримання банком цього рішення під підпис його уповноваженого представника на другому примірнику супровідного листа із зазначенням дати та часу отримання (далі - момент отримання).

Пунктом 7.9 Положення встановлено, що банк з моменту отримання рішення Національного банку про обмеження окремих видів здійснюваних банком операцій та протягом визначеного цим рішенням строку (або до визначеного терміну) укладає договори та здійснює операції, у тому числі згідно з договорами, що укладені ним з клієнтами до моменту отримання рішення, виключно з урахуванням установлених обмежень.

Положенням також унормовано, що банк з моменту отримання рішення Національного банку про зупинення окремих видів здійснюваних банком операцій та на визначений у цьому рішенні строк (або до визначеного терміну) утрачає право одночасно на здійснення таких операцій у визначеній рішенням частині (щодо виду здійснюваних операцій та/або кола клієнтів) та продовження строку діючих договорів (укладання нових договорів) щодо проведення операцій, які зупинені (п. 7.10).

Отже, банк втрачає право здійснення операцій, визначених постановою Правління національного банку України № 384/БТ від 26.06.2014, лише з моменту його отримання.

Відповідно до довідок Національного банку України (лист № 47-315/11209 від 20.02.2015) та Управління Національного банку України у Харківській області (лист № 05-160/2337 від 05.03.2015) постанову Правління національного банку України №384/БТ від 26.06.2014 було передано уповноваженому представнику АТ "Банк Золоті ворота" 27.06.2014 о 19 год. 00 хв., тобто вже після виконання спірних банківських операцій.

Таким чином, на момент здійснення спірних операцій будь-яких обмежень щодо їх вчинення не існувало, АТ "Банк Золоті ворота" правомірно та відповідно до умов договорів з КП "Жилкомсервіс" списало грошові кошти та зарахувало їх на рахунки третіх осіб.

Окремо колегія суддів зазначає, що самостійною підставою відмови в задоволенні позовних вимог є відсутність правових підстав визнання правочинів недійсними.

Так, відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 ст. 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську" діяльність зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Таким чином, спірні банківські операції виконані на підставі імперативного припису закону (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Аналіз змісту позову та посилань позивача свідчить про те, що останній не наводить конкретної норми закону, яка б встановлювала заборону на проведення операцій перерахування коштів на поточному рахунку або свідчила б про незаконність виконаних операцій.

Положення п. 4 ч. 2, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 10.04.2014, яка діяла на момент вчинення правочинів, що оспорює позивач) також не свідчать про недійсність оспорюваного позивачем правочину.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 10.04.2014) нікчемними є договори, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які, як обов'язковий критерій, передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку.

Правочин - банківські операції, що оспорюються позивачем, не є договором, що передбачає платіж чи операцію з майном з метою надання пільг відповідачу чи третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки, як встановлено судами вище, оспорюваний правочин здійснений на виконання чинних договірних зобов'язань банку на підставі договору банківського рахунку від 11.09.2006 р., договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг № 347 від 01.06.2013 і являє собою розпорядження власними коштами КП "Жилкомсервіс".

З огляду на наведене позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних банківських операцій задоволенню не підлягають.

Вимога позивача про відновлення правового становища, що існувало до вчинення спірних банківських операцій, є похідною від вимоги про визнання таких операцій недійсними, а тому суди дійшли вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції в порушення ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи прийнято нові докази (лист Національного банку України № 47-315/11209 від 20.02.2015, лист Управління Національного банку України у Харківській області № 05-160/2337 від 05.03.2015), як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, оскільки порушення ч. 1 ст. 101 ГПК України відповідно до ст. 111-10 цього ж кодексу не є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, а таке порушення, у свою чергу, не призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі №922/5251/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіЛ.А. Гольцова О.А. Кролевець