Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 910/20941/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О.(доповідач),суддів:Іванової Л.Б., Самусенко С.С.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.03.2014у справі№ 910/20941/13 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"доКиївського міського пологового будинку № 5,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,простягнення 12 204, 60 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Ахметова Л.В., дов. від 17.04.2014, Горобчук Є.В., дов. від 01.04.2014

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: Дорош К.С., дов. від 21.01.2014

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулося до господарського суду з позовом до Київського міського пологового будинку № 5 про стягнення в порядку регресу 12 204, 60 грн. збитків за порушення вимог нормативних документів щодо оформлення та порядку видачі листів непрацездатності з приводу вагітності та пологів.

В обґрунтування вимог позивач послався на неправомірність дій відповідача, які виявились у порушенні вимог чинного законодавства щодо оформлення та порядку видачі листа непрацездатності із завищенням тривалості періоду відпустки з вагітності та пологів. Також зазначив, що повернувши Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності неправомірно витрачені страхові кошти, які були сплачені за виданим відповідачем листом непрацездатності, та сплативши штраф, він зазнав збитків, які відповідач в порядку регресу має відшкодувати позивачу відповідно до ст. 1172, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України та п. 8.3. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2014 (суддя: Трофименко Т.Ю.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 (колегія суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Корсакова Г.В., Самсін Р.І.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014 - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди відсутні, з огляду на те, що позивач не довів наявність всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, зокрема причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою і витратами позивача, оскільки вказані витрати позивач поніс внаслідок прийняття неправильного рішення комісією позивача, на яку законом покладені повноваження здійснювати контроль за правильним нарахуванням матеріального забезпечення, приймати рішення про відмову в його призначенні, розглядати підстави і правильність видачі листків непрацездатності, які є підставою для надання матеріального забезпечення, а не внаслідок видачі відповідачем помилкового листа непрацездатності.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, лікарем Київського міського пологового будинку № 5 (відповідач) працівнику товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" ОСОБА_10 виписано листок непрацездатності АБШ №905611 по вагітності та пологам з 24.11.2011 по 12.03.2012.

У листопаді 2011 року комісією із соціального страхування підприємства позивача прийнято рішення про призначення ОСОБА_10 матеріальної допомоги по вагітності та пологам за період з 24.11.2011 по 12.03.2012 згідно з листом непрацездатності АБШ №905611

25.05.2012 головними спеціалістами контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі за текстом - Фонд) проведена планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" щодо витрачання страхових коштів Фонду за 2-4 квартал 2011 року та 1 квартал 2012 року, за результатами якої складено відповідний акт №11/13 від 25.05.2012.

Відповідно до вказаного акту під час перевірки виявлено факт неправомірного нарахування та витрачання позивачем страхових коштів Фонду. Зокрема встановлено, що позивачем при визначення розміру допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності АБШ №905611, виданому відповідачем ОСОБА_10 на більш тривалий період, ніж передбачено чинним законодавством, - на 110 днів замість 70 днів (56 календарних днів + 14 календарних днів за патологічні пологи), порушено вимоги п.1 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у

зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", внаслідок чого позивачем за рахунок коштів Фонду було неправомірно оплачено 8136,40 грн. 40 продовжених днів тимчасової непрацездатності ОСОБА_10

Відповідно до висновку зазначеного акта за порушення порядку використання страхових коштів згідно вимог п.1 ст.30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" неправомірно витрачені страхові кошти належить відшкодувати третій особі та сплатити штраф у розмірі 50% від неправомірно витраченої суми.

Відповідно до платіжних доручень № 800135919 та № 800135918 від 28.05.2012 позивач згідно акту перевірки №11/13 від 25.05.2012 сплатив на користь Фонду неправомірно витрачені грошові кошти, в т.ч. і по виданому ОСОБА_10 листку непрацездатності АБШ №905611 в розмірі 8 136, 40 грн., та штраф у розмірі 4 068, 20 грн., що складає 50% від неправомірно витраченої суми.

09.08.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою №102/2013-ЮД від 08.08.2013, в якій посилаючись на неправомірність дій відповідача щодо порушення вимог чинного законодавства при оформленні та видачі листка непрацездатності АБШ №905611, просив сплатити в порядку регресу збитки у вигляді витрат на повернення Фонду неправомірно витрачених страхових коштів та сплату штрафу. Однак, відповідач залишив вимогу позивача без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про стягнення в порядку регресу 12 204, 60 грн. збитків, заподіяних відповідачем внаслідок порушення вимог чинного законодавства щодо оформлення та порядку видачі листка непрацездатності із завищенням тривалості періоду відпустки з вагітності та пологів.

Згідно з ч. 1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому підставою для відповідальності за заподіяну шкоду є правопорушення, що складається з чотирьох елементів: наявності шкоди; протиправної поведінки особи, що заподіяла шкоду; причинного зв'язку між неправомірними діями і наявністю шкоди і вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елементу унеможливлює стягнення шкоди.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Згідно ст.ст. 34, 38 вказаного Закону допомога по вагітності та пологах є видом матеріального забезпечення та соціальних послуг і виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.

Частиною 1 ст. 51 того ж Закону встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до пп. 1.4.1. п. 1.4. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України № 455 від 13.11.2001 (далі за текстом - Інструкція) право видачі листків непрацездатності надано лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров'я.

Пунктами 6.1., 6.2., 6.4. Інструкції передбачено, що листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю і пологами видається за місцем спостереження за вагітною з 30 тижнів вагітності воднораз на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 - після). У разі передчасних або багатоплідних пологів, виникнення ускладнень під час пологів або в післяпологовому періоді, на підставі запису в історії пологів та обмінній карті вагітної, засвідченого підписом головного лікаря та печаткою лікувально-профілактичного закладу, де відбувались пологи, за місцем спостереження за вагітною додатково видається листок непрацездатності на 14 календарних днів, крім жінок, яких віднесено до I - IV категорій постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС. Якщо вагітна не спостерігалась з приводу вагітності до дня пологів, листок непрацездатності видається з дня пологів на період тривалості післяпологової відпустки у порядку, передбаченому п. 6.1, 6.2, 6.3 цієї Інструкції, лікувально-профілактичним закладом, у якому відбулися пологи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем при оформленні листка непрацездатності АБШ №905611, виданого ОСОБА_10, відповідачем були допущені порушення п. 6.4. Інструкції в частині завищення тривалості періоду відпустки з вагітності та пологів на 40 днів, а саме: зазначений листок непрацездатності був необґрунтовано продовжений відповідачем з 02.02.2012 по 12.03.2012.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач, в обґрунтування неправомірної поведінки відповідача послався на порушення останнім порядку видачі та заповнення листка непрацездатності АБШ №905611, виданого ОСОБА_10, наслідком чого стало неправомірне витрачання позивачем страхових коштів Фонду в розмірі 8 136,40 грн. та сплата штрафу.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі, з огляду на таке.

Статтею 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону зобов'язаний страхувальник (роботодавець), а страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зобов'язаний згідно ч. 2 ст. 28 Закону забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів; стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.21 вказаного Закону підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Відповідно до ст. 50 цього Закону встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків. Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб). Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Згідно з п.2.2. Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №25 від 23.06.2008, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов'язана, в тому числі, приймати рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення виплати його (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до п.3.1.1. вказаного Положення комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, комісія із соціального страхування підприємства позивача, яка уповноважена приймати рішення про надання допомоги чи відмови у ній, в порушення п. 3 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" не виконала передбаченого вказаної статтею обов'язку щодо перевірки правильності видачі відповідачем листка непрацездатності АБШ №905611, внаслідок чого позивачем на рахунок Фонду неправомірно віднесено 8136,40 грн.

Статтею 30 вказаного Закону передбачена відповідальність за порушення встановленого порядку використання страхових коштів, відповідно до частини першої якої страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Врахувавши викладене вище, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати в якості відшкодування в порядку регресу збитків, були понесені позивачем внаслідок власних винних дій, які виявились у прийняття неправильного рішення комісією позивача, на яку законом покладені повноваження здійснювати контроль за правильним нарахуванням матеріального забезпечення, приймати рішення про відмову в його призначенні, розглядати підстави і правильність видачі листків непрацездатності, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги закону та беручи до уваги встановлені господарськими судами обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, з яким погодився і апеляційний, стосовно відсутності правових підстав для стягнення з відповідача збитків.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Постанова апеляційного господарського суду, якою рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову залишене без змін, відповідає вимогам закону, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі № 910/20941/13 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Л. Іванова

С. Самусенко