Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 905/4665/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі) розглянувши касаційну скаргу Військової частини 3057 на рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. у справі № 905/4665/13 господарського суду Донецької області за позовомДонецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції України, 2. Державної Азовської морської екологічної інспекції доВійськової частини 3057 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Маріупольської міської ради простягнення 85 321,67 грн.за участю представників:

прокуратури: Коркішко В.М.

позивача-1: не з'явився

позивача-2: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

в с т а н о в и в :

Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України та Державної Азовської морської екологічної інспекції з позовом до Військової частини 3057 про стягнення 85 321,67 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме засмічення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані нормами ст. ст. 17, 33 Закону України "Про відходи", ст. ст. 20, 37, 58, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та положеннями "Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 із змінами, внесеними Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149; надалі - "Методика № 171").

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2013 р. (суддя Харакоз К.С.) позов задоволено, стягнуто з Військової частини 3057 на рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Маріупольської міської ради збитки, заподіяні внаслідок засмічення земельної ділянки, в розмірі 85 321,67 грн., а в доход Державного бюджету України - 1 720,50 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності порушення відповідачем норм Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України "Про відходи", а також відповідності положенням Методики № 171 здійсненого Державною Азовською морською екологічною інспекцією розрахунку суми збитків, заподіяних державі зазначеним порушенням.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. (судді Дучал Н.М., Богатир К.В., Склярук О.І.) рішення місцевого господарського суду змінено, а саме стягувану шкоду, відповідно до вимог законодавства, розподілено між Державним бюджетом України, обласним бюджетом Донецької обласної ради та місцевим бюджетом Маріупольської міської ради; в іншій частині рішення залишено без змін. При цьому апеляційним господарським судом зазначено про правильність висновку місцевого господарського суду по суті вирішення спору.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права, і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивачі, відповідач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою заступника Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України від 14.05.2013 р. постановлено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у Військовій частині 3057, розташованій за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 182, з питань додержання вимог Земельного та Водного кодексів України.

Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до начальника Державної Азовської морської екологічної інспекції з листом № 1200 від 14.05.2013 р., в якому просив, на підставі ст. ст. 8, 20 Закону України "Про прокуратуру", виділити фахівця інспекції для проведення перевірок на території Військової частини 3057.

Судами встановлено, що прокурором Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, з залученням у якості спеціалістів двох державних інспекторів Державної Азовської морської екологічної інспекції, 14.05.2013 р. було проведено огляд території земельної ділянки Військової частини 3057, розташованої за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 182, результати якого оформлені актом огляду від 14.05.2013 р.

Під час проведення перевірки на території Військової частини 3057 було виявлено три засмічені побутовими відходами (пластик, картон, поліетилен, металобрухт, опале листя, обрізки деревини) земельні ділянки: розміром 2,1 м * 4,9 м, висотою 0,55 м; розміром 4,2 м * 6,1 м, висотою 0,4 м; розміром 3,7 м * 1,5 м, висотою 0,2 м. Вказані відходи знаходились на відкритому ґрунті, що є порушенням ст. ст. 35, 36 Закону України "Про охорону земель", ст. ст. 17, 351 Закону України "Про відходи".

На підставі акту огляду від 14.05.2013 р. у відповідності з положеннями Методики № 171, Державною Азовською морською екологічною інспекцією здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок засмічення земельної ділянки, який дорівнює 85 321,67 грн. В основу розрахунку було покладено визначену Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1020/1/2013, нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: проспект Адмірала Нахімова, 182, в розмірі 232,01 грн./м2.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вимоги екологічної безпеки, встановлені для розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації об'єктів щодо обмеження негативного впливу на навколишнє природне середовище хімічних, фізичних і біологічних факторів, а також інші вимоги, передбачені цим Законом та іншим законодавством України, повною мірою поширюються на військові та оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ та державної безпеки.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель, у тому числі, від засмічення.

Будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, є відходами згідно з ст. 1 Закону України "Про відходи".

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів встановлено статтею 33 Закону України "Про відходи". Так, згідно з приписами ч. 4 ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України "Про відходи" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, покладено обов'язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Заборону ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів закріплено нормами ст. 32 Закону України "Про відходи".

Несанкціоноване скидання і розміщення відходів заборонено (ст. 33 Закону України "Про відходи"). Недопущення зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах віднесено п. з) ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" до обов'язків суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

При цьому, ст. 43 Закону України "Про відходи" закріплює, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що у спірних правовідносинах для визначення розміру заподіяної шкоди підлягає застосуванню Методика № 171.

У відповідності до п. 3.2. Методики № 171 землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

З матеріалів справи вбачається, що допущене Військовою частиною 3057 правопорушення кваліфіковано саме як засмічення земельної ділянки, а заявлену до стягнення з відповідача суму збитків розраховано із застосуванням положень Методики № 171.

Враховуючи дане, а також здійснену судами арифметичну перевірку заявлених до стягнення сум коштів, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, тобто в сумі 85 321,67 грн.

Також колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного господарського суду про необхідність розподілу стягуваних збитків між Державним бюджетом України, обласним бюджетом Донецької обласної ради та місцевим бюджетом Маріупольської міської ради.

Щодо тверджень відповідача, викладених в касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що вони були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, яким вірно встановлено їх безпідставність. Відповідно, твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, висновків господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Військової частини 3057 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. у справі № 905/4665/13 залишити без змін.

Головуючий суддяА. Демидова СуддіІ. Волік О. Кролевець