Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 909/360/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Мартем'янова Миколи Федоровичана постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014у справі№ 909/360/14 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"дофізичної особи-підприємця Мартем'янова Миколи Федоровичапростягнення 46101,26 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Мартем'янова М.Ф.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця Мартем'янова Миколи Федоровича про стягнення 46101,26 грн заборгованості за договором від 11.07.2012, з яких: 34000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 7525,34 грн - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, 1833,00 грн - сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 2742,92 грн - сума заборгованості по комісії за користування кредитними коштами.

В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та комісії за його користування.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2014 (суддя Матуляк П.Я.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП Мартем'янова М.Ф. 34000,00 грн заборгованості за кредитом, 7525,34 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 1833,00 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 2742,92 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 1827,00 грн судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд, взявши до уваги підписану відповідачем заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", розміщених в мережі Інтернет, визнав доведеним факт укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 11.07.2012, а також визнав доведеним факт наявності у відповідача заборгованості з повернення наданого позивачем кредиту, відсотків та комісії за його користування, що, за висновком суду, є підставою і для стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаним договором .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 (колегія суддів у складі: Бойко С.М., - головуючий, Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) в задоволенні апеляційної скарги ФОП Мартем'янова М.Ф. відмовлено, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2014 залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі фізична особа-підприємець Мартем'янов Микола Федорович просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 11.07.2012 фізичною особою-підприємцем Мартем'яновим Миколою Федоровичем (відповідач) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтиском печатки в ПАТ КБ "Приватбанк" (позивач), у зв'язку з чим останнім було відкрито відповідачу поточний рахунок № 26006052507813.

Відповідно до вказаної заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів від 11.07.2012, банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого Банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

У заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій відповідач згідно Заяви про відкриття поточного рахунку в ПАТ КБ "Приватбанк" від 11.07.2012, приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що заява відповідача про відкриття поточного рахунку в ПАТ КБ "Приватбанк" від 11.07.2012, а також "Умови та правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua (далі за текстом - Умови), в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача про неукладення між ним та позивачем такого договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 11.07.2012. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування від 11.07.2012 є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору на умовах овердрафту.

Відповідно до ч.2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з п.п. 3.18.1.1., 3.18.1.3. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (п. 3.18.1.6. Умов).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/140305140844 від 05.03.2014, розмір ліміту з 12.07.2012 складав 8000,00 грн, з 29.12.2012 - 15000,00 грн, з 04.02.2013 - 18800,00 грн, з 04.03.2013 - 20800, 00 грн, з 13.03.2013 - 24800, 00 грн, з 15.03.2013 - 34000, 00 грн, з 01.03.2014 - 0,00 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами у справі договору у 2013 році позивач надав відповідачу, як позичальнику, кредит в межах передбаченого ліміту в сумі 34000,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківська виписка з особового рахунку ФОП Мартем'янова М.Ф. за період з 27.06.2013 по 24.02.2014 (т.1, а.с. 43) та копії меморіальних ордерів.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.3.18.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

Згідно з пп. пп. 3.18.4.1.3., 3.18.4.1.4. Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9. Умов).

Крім того, відповідно до п.п. 3.18.4.4., 3.18.4.10. Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими.

Згідно з п. 3.18.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 та ч.1 ст.530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача станом на 24.02.2014 згідно наявної в матеріалах справи виписки по рахунку склала 46101,26 грн, з яких: 34000,00 грн - заборгованість за кредитом, 7525,34 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1833,00 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2742,92 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом. Крім того, наявність у відповідача перед позивачем заборгованості на спірну суму підтверджується також копією виписки про рух коштів по рахунку відповідача з 12.07.2014 по 08.10.2014 (т. 1, а.с. 196-279), що міститься в матеріалах справи. Докази сплати відповідачем позивачу вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції не бере до уваги твердження відповідача про те, що заяву на відкриття поточного рахунку він подав як фізична особа, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, такі твердження спростовуються змістом самої заяви, у якій зазначені найменування відповідача, як "фізична особа-підприємець Мартем'янов Микола Федорович", назва виду економічної діяльності відповідача - "діяльність у сферах права" та у розділі посада вказано - "підприємець".

Врахувавши викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк", стягнувши з відповідача 34000,00 грн заборгованості за кредитом, 7525,34 грн заборгованості по процентах за користування кредитом та 2742,92 грн заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом з огляду на доведеність позовних вимог наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.18.5.1. Умов визначено, що при порушенні клієнтом (відповідачем) будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2, 3.18.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6., клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 3.18.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом (відповідачем).

Врахувавши викладене, встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами згідно договору про банківське обслуговування від 11.07.2012, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та вірно їх задовольнили.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при її прийнятті не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Мартем'янова Миколи Федоровича залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 у справі № 909/360/14 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк