ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 916/2200/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого Сибіги О.М., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 р. у справі№ 916/2200/15 господарського суду Одеської областіза позовомпершого заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської радидо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проДепартамент комунальної власності Одеської міської ради стягнення 324 672, 45 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачане з'явились; не з'явились.ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 23.02.2016 (судді: Петренко Н.Д. - головуючий, Цісельський О.В., Волков Р.В.) господарського суду Одеської області позов першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської ради, за участю третьої особи на стороні позивача до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - задоволено.

Постановою від 16.06.2016 (судді: Мирошниченко М.А.- головуючий, Лашина В.В., Аленіна О.Ю.) Одеського апеляційного господарського суду рішення від 23.02.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в порушення Конституції України та норм цивільного і земельного законодавства України, будучи власником нерухомого майна, використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник посилається на те, що судові рішення є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм процесуального та матеріального права та не повним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22402104 від 07.04.2009, відповідачу ФОП ОСОБА_4 належать на праві приватної власності об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 17.03.2009.

07.10.2009 рішенням Одеської міської ради № 4768-V відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,162 га, за адресою АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування адміністративної і складської будівель.

Господарськими судами встановлено, що за актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 000230 від 16.06.2014, площа земельної ділянки, яку фактично використовує без правовстановлених документів відповідач по АДРЕСА_1, у м. Одесі становить 0.162 га. Нормативно грошова оцінка 1 кв.м. вищенаведеної земельної ділянки відповідно до довідки № 3275 від 25.02.2011 управління Держкомзему у м. Одесі, становить 1943, 40 грн. Нормативно-грошова оцінка даної земельної ділянки становить 3 148 308 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 122 Земельного Кодексу України, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Господарські суди дійшли висновку, що вказана вище земельна ділянка знаходиться у межах м. Одеси і є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради і рада вправі отримувати прибуток від надання землі в оренду.

Господарськими судами також встановлено, що з метою реалізації наданих земельним законодавством повноважень, комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам 04.09.2014 складено акт, який затверджений рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради 26.02.2015 за № 45, відповідно до якого розмір збитків, нанесених територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради у вигляді неодержаного доходу, якій міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок використання її без правовстановлюючих документів, становить 324672, 45 грн. Про дату, час та місце розгляду комісією питання нарахування збитків відповідач був належним чином повідомлений листом за № 01-13/6385 від 27.08.2014.

Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.02.2015 за № 45 "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок. Відповідно до цього рішення сума збитків становить 324672,45 грн.

Пунктом 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 за № 284, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій. Також місячний термін сплати збитків встановлено рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.02.2015 за № 45.

Як встановлено господарськими судами 05.03.2015 листом № 01-13/1478 відповідача повідомлено про необхідність сплати вищенаведеної суми нарахованих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Суб'єктами права на землі комунальної власності, згідно ст. 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За приписами ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана шкоди та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

За приписами ст. 156 Земельного кодексу України землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 157 Земельного кодексу України здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.1993 (далі Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відшкодуванню, згідно з п. 3 Порядку підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у т.ч. неодержані доходи землекористувачів згідно п.2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконкомами міських (міст обласного значення) рад.

Відповідно до п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Господарські суди дійшли висновку, що розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету у разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендарем та орендодавцем, або у разі, якщо був би здійснений розрахунок земельного податку. Розмір збитків нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки

Перевіривши вказаний розрахунок господарські суди встановили, що його розраховано методологічно та арифметично правильно у відповідності до формули визначеної Порядком, з урахуванням конкретної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також часткового здійснення відповідачем оплати за землю (податку).

Господарськими судами встановлено, що тільки 18.09.2014 після отримання у серпні 2014 року листа від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з вимогою з'явитися на засідання комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідач звернувся до позивача з клопотанням щодо придбання земельної ділянки у власність.

За результатами розгляду цього питання позивачем прийнято рішення від 24.12.2014 за № 6055-УІ про надання відповідачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом продажу та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1613 га, для експлуатації адміністративної та допоміжних будівель.

Як встановлено господарськими судами доказу того, що відповідач направив Департаменту комунальної власності проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність шляхом продажу, відсутні.

Вказані обставини, як встановили господарські суди, свідчать про бездіяльність відповідача щодо вчинення передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, а зазначені відповідачем у скарзі здійснені ним дії не можна вважати належними заходами, спрямованими на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів.

Відповідно ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.111-5, п.1 ст.111-9, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 16.06.2016 Одеського апеляційного господарського суду зі справи № 916/2200/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді О.М.Сибіга

Г.М. Мачульський