ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 910/887/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В,суддіСеліваненка В.П.,за участю представників сторін від позивачаСпаського В.І.,від відповідачаНовікова І.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз"на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 рокуу справі№ 910/887/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс"доПублічного акціонерного товариства "Київгаз"простягнення 358412,19 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс" (надалі - ТОВ "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (надалі - ПАТ "Київгаз", відповідач), в якому посилаючись невиконання відповідачем зобов'язання за договором про надання послуг № 27-03/14ФО від 31.03.2014 року щодо оплати надання послуг з охорони майна у листопаді - грудні 2015 року, просило стягнути з відповідача 351185,18 грн основного боргу, а також 3% річних в розмірі 867,32 грн та пеню 6360,29 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на не підписання ним актів приймання наданих послуг за листопад 2015 року на суму 204732,00 грн та грудень 2015 року на суму 211556,40 грн з огляду на їх передчасність надсилання позивачем, а також зазначаючи про відсутність доказів надсилання позивачем акту приймання наданих послуг за 21 день грудня 2015 року на суму 146453,18 грн. Крім того, відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/141/16 за позовом ПАТ "Київгаз" до ТОВ "Учбово-Методичний центр служба охорони Стелс" про стягнення збитків, заподіяних неналежним виконанням умов договору про надання послуг з охорони у серпні 2015 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 року (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Кропивної Л.В.), позов задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 351185,18 грн основного боргу, 5864,53 грн. пені, та 799,83 грн 3 % річних.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Київгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами обох інстанцій ст.ст. 18, 19 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та судом апеляційної інстанції ч.ч. 1, 2 ст. 4 ст. 43, 104 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просило скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з доводами скарги не погоджується, тому просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 31.03.2014 року між сторонами був укладений договір № 27-03/14ФО (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов'язувався надавати замовнику (відповідачу) послуги з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна (далі об'єкти), з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого замовником доступу до нього та забезпечення здійснення замовником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього (далі - послуги), а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити належним чином надані послуги шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі 50 % вартості запланованих місячних послуг до 15 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок проводиться протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору по закінченню звітного місяця виконавець направляє на адресу замовника підписаний зі своєї сторони акти здачі-приймання наданих послуг. Замовник зобов'язується протягом трьох календарних днів підписати акти здачі-приймання наданих послуг, або надати вмотивовану відмову у їх підписанні. Послуги вважаються прийнятими, якщо: замовник підписав акт приймання наданих послуг; замовник не повідомив виконавця про неприйняття послуг протягом 3 календарних днів з моменту отримання акту наданих послуг.

Суди встановили, що 05.11.2015 року позивач направив на адресу відповідача 2 примірника акту приймання наданих послуг за листопад 2015 та рахунок на оплату № 266 від 02.11.2015 року на суму 204732,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0302000761326 від 05.11.2015 року та фіскальним чеком № 8907 від 05.11.2015 року. Поштове відправлення було отримано відповідачем 09.11.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0302000761326.

14.12.2015 року направив на адресу відповідача у 2 примірниках акт приймання наданих послуг за грудень 2015 року та рахунок на оплату на суму 211556,40 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0303000768266 від 14.12.2015 та фіскальним чеком № 1627 від 14.12.2015 року. Поштове відправлення було отримано відповідачем 16.12.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0302000768266.

11.12.2015 року позивач пред'явив відповідачу претензію № 60 від 10.12.2015 року про сплату заборгованості за листопад 2015 року. До цієї претензії позивач долучив акт приймання наданих послуг за листопад 2015 у 2 примірниках, рахунок на оплату послуг за листопад 2015 року та рахунок на оплату послуг за грудень 2015 року. Отримання відповідачем цієї претензії з додатками до неї підтверджується відміткою з відтиском штемпеля ПАТ "Київгаз".

22.12.2015 року позивач у листі повідомив відповідача про призупинення надання послуг охорони з 22.12.2015 року у зв'язку з непогашенням відповідачем існуючої заборгованості До цього листа були додані 2 примірники актів за фактично надані послуги у грудні 2015 року (за період з 01.12.2015 року по 22.12.2015 року) та рахунок на оплату № 292 від 22.12.2015 року на суму 146453,18 грн. Лист з додатками до нього був направлений відповідачу 22.12.2015 року, що підтверджується описом вкладення в цінний лист № 0110305727091 від 22.12.2015 року та фіскальним чеком № 7696 від 22.12.2015 року, та отриманий ним 23.12.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0110305727091.

Задовольняючи позовні вимоги і стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 351185,18 грн, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, застосувавши до спірних правовідносин положення ст. 978 ЦК України, виходив із того, що відповідач, як замовник послуг з охорони майна зобов'язаний оплатити охоронцю (позивачу) встановлену у договорі плату, оскільки останній належним чином виконав свої зобов'язання щодо надання послуги з охорони майна у листопаді та грудні 2015 року та направлення на адресу відповідача актів виконаних робіт (наданих послуг) за цей період, а відсутність з боку відповідача своєчасно висловлених зауважень до цих актів свідчить про прийняття наданих послуг відповідно до умов п. 3.4 договору. Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення пені та 3 % річних, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем зобов'язання за договором щодо сплати охоронцю встановлену у договорі плату за надані послуги у листопаді - грудні 2015 року, є підставою для стягнення з нього 799,83 грн - 3 % річних від простроченої суми відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України та 5 864,53 пені відповідно до п. 4.7 договору та вимог ст. 549 ЦК України, розмір яких визначений відповідно до розрахунку суду. Суд дійшов висновку, що позивач неправильно обчислював пеню та 3 % річних на суму боргу за листопад 2015 року в розмірі 204732,00 грн, починаючи з 16.11.2015 року, оскільки відповідно до положень п. 3.3, 3.4 договору кінцевою датою оплати послуг за листопад 2015 року є 16.12.2015 року (11.12.2015 року (дата отримання претензії) + 3 робочі дні (12.12.2015 року - субота, 13.12.2015 року - неділя)).

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неправомірне незастосування судами положень ст.ст. 18, 19 ЦК України, відповідно до яких у відповідача, права якого були порушені позивачем у зв'язку крадіжкою у серпні 2015 року охоронюваного майна і завданням збитків на суму 409426,80 грн, виникло право на самозахист шляхом притримання грошей, належних до сплати позивачу, суд касаційної інстанції відхиляє. На думку Вищого господарського суду України, гроші не можуть бути об'єктом притримання, зважаючи на те, що у випадку несплати (неповернення) кредитором чужих грошових коштів, якими він володіє, цивільне законодавство містить спеціальні правила щодо зарахування зустрічних вимог (ст. 601 ЦК України). До того ж неможливо реалізувати гроші та з їх вартості задовольнити вимоги кредитора, як це передбачено у ст. 597 ЦК України. Відтак, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що в цьому випадку подія (крадіжка майна), яка сталася у серпні 2015 року, жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку щодо оплати вартості наданих послуг в іншій період (листопад - грудень 2015 року).

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції норм ч.ч. 1, 2 ст. 4 та ст. 43 ГПК України, оскільки були проігноровані норми ст.ст. 18, 19 ЦК України, на яких ґрунтувалися вимоги апеляційної скарги і пояснення представника ПАТ "Київгаз", Вищий господарський суд України не бере до уваги, оскільки в апеляційній скарзі були відсутні посилання на ці норми, тому у постанові і не зазначені мотиви незастосування цих норм. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник ПАТ "Київгаз" стверджував лише про необхідність зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/141/16 за позовом ПАТ "Київгаз" до ТОВ "Учбово-Методичний центр служба охорони Стелс". Ці доводи були розглянуті, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції. Наведені в судових рішеннях мотиви відмови у задоволенні відповідного клопотання (відсутня така умова зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, як неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі) є обґрунтованими та ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції встановив, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення скарги не вбачається.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 року

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСеліваненко В.П.