Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 911/4352/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.14у справі№911/4352/13 Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора Києво-Святошинського району Київської областідо1.Київської обласної державної адміністрації 2.Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща водиця"проскасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянкиРозпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 18.08.14 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В. , судді - Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Клюге Л.М. - прок. ГПУ, посв. №014652;

від відповідача -1: Козак Є.О. - за дов. від 19.08.14;

від відповідача-2: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача-3: Гнидко М.В. - за дов. від 11.11.13;

від третьої особи: Лімонтова В.С. - за дов. від 18.08.14.

Заступником прокурора Києво - Святошинського району Київської області у листопаді 2013 року заявлений позов до Київської обласної державної адміністрації, Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" про: 1) визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 20.08.04 №526 "Про погодження місця розташування об'єкта"; 2) визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 31.08.04 № 551 "Про надання в оренду земельних ділянок"; 3)визнання незаконним та скасування розпорядження Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07.09.04 № 345 "Про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа" під розміщення торговельно-промислового комплексу"; 4) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 07.09.04 між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа", посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-2139; 5) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" повернути земельну ділянку площею 3,4 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0037, що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво - Святошинського району, Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що при наданні у користування відповідачеві-3 спірної земельної ділянки, відповідачами порушено порядок зміни цільового призначення земель, земельну ділянку вилучено у спосіб не встановлений законодавством України, адже спірна земельна ділянка надана в оренду за рахунок земель дослідних полів науково -дослідної установи, які відповідно до статті 150 Земельного кодексу України можуть вилучатись виключно за постановою Кабінету Міністрів України; не обчислено та не відшкодовано збитків, заподіяних вилученням земель сільськогосподарського призначення; дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не був затверджений розпорядженням районної державної адміністрації. Водночас, прокурор зауважував на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа" земельну ділянку за цільовим призначенням не використовує, не проводить будь -яких будівельних робіт, що свідчить про невиконання відповідачем умов договору. Прокурор також вважав, що на день подання даного позову не сплив загальний строк позовної давності. Прокурор обґрунтував позов приписами статей 118, 123, 124, 127, 128, 207, 208, 209 Земельного кодексу України, статей 6, 21, 43, 50 Закону України "Про місцеві районні державні адміністрації", статей 202, 203, 215, 216, 236, 416 Цивільного кодексу України, статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України, статей 13, 16 Закону України "Про оренду землі", постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", пункту 3.4 Порядку розгляду Київською облдержадміністрацією питань щодо передачі в оренду юридичним особам земельних ділянок із зміною цільового призначення, розпорядження якими віднесено до її повноважень, положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284, статей 4, 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.14, ухваленим суддею Бойко Р.В., позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції вказав на те, що спірна земельна ділянка відноситься до цінних земель, а тому в силу положень частини 2 статті 150 Земельного кодексу України її вилучення у третьої особи було можливе виключно на підставі постанови Кабінету Міністрів України чи рішення відповідної місцевої ради за погодженням з Верховною Радою України. Суд також вказав на відсутність доказів добровільної відмови третьої особи від права користування спірною земельною ділянкою, а відтак і припинення права користування останнім цією ділянкою. Таким чином, місцевий суд визнав наявними підстави для скасування розпорядження від 20.08.04 №526 від 31.08.04 №551 через невідповідність їх вимогам статей 149, 150, 151 Цивільного кодексу України. Окрім цього, суд вказав на те, що оскільки розпорядження від 07.09.04 №345 прийнято на виконання розпоряджень №526, 551, які не відповідають вимогам чинного законодавства на момент їх винесення, вимоги прокурора про скасування розпорядження №345 є підставними. Разом з цим, суд першої інстанції, враховуючи порушення відповідачами порядку передачі в оренду земельної ділянки із земель державної власності, дійшов висновку про визнання недійсним оспорюваного договору і як наслідок, зобов'язав відповідача-3 повернути спірну земельну ділянку у державну власність. Водночас, суд визнав поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 116, 124, 141, 142, 149, 150 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі", статей 21, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 43 Закону України "Про місцеві районні державні адміністрації", постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Михальської Ю.Б. -головуючого, Отрюха Б.В., Тищенко А.І., постановою від 01.07.14, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи просить скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на невірне застосування судами приписів статті 150 Земельного кодексу України та не доведення прокурором того, що Державне підприємство "Науково - дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" є саме науково - дослідною установою. Звертає увагу, що відповідно до статей 73, 74 Господарського кодексу України, пункту 2.10 Державного класифікатора України. "Класифікація організаційно -правових форм господарювання" третя особа є підприємством, а не установою. Водночас, скаржник не погоджується з висновком судів, що спірна земельна ділянка відноситься до особливо цінних земель, оскільки група ґрунту спірної ділянки, яка визначена у висновку Державного підприємства "Київський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" від 26.08.04 №61-05 не є ідентичною групі ґрунту, яка відповідно до статті 150 Земельного кодексу України відноситься до особливо цінних земель, при цьому, вважає, що суд безпідставно не застосував Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.03 №245 "Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів". Скаржник також вказує на порушення судами приписів статті 129 Конституції України, статей 116, 141, 142, 149, 150 Земельного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, залишення поза увагою приписів статей 125, 126 цього ж Кодексу та не з'ясування судами наявності достатніх правових підстав вважати Державне підприємство "Науково -дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" законним землекористувачем, а саме посвідчення його права постійного користування спірною земельною ділянкою державним актом, так і реєстрації такого права. На думку скаржника, листи від 06.08.04 №672 та від 26.08.04 №715 свідчать про добровільну відмову третьої особи від права постійного користування спірною земельною ділянкою. Разом з цим, скаржник посилаючись на приписи статей 118, 123, 124, 151 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, не погоджується з висновком судів про порушення відповідачами способу вилучення земельної ділянки, адже судами не було враховано розпорядження від 20.08.04 №526, та того, що статтями 118, 123 Земельного кодексу України в редакції чинній на час прийняття рішення не було встановлено форму дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, не надано судами, за твердженням скаржника і оцінки позитивним висновкам органів при затвердженні проекту землеустрою. Наголошує скаржник і на тому, що суди зобов'язуючи повернути земельну ділянку до земель державної власності не визначили особу, яка уповноважена державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позаяк визначення такої особи має суттєве значення при виконання рішення у справі, при цьому, скаржник посилається на судові рішення у інших справах. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" надійшла заява про зупинення виконання судових рішень у даній справі до закінчення їх перегляду в порядку касації, яке не підлягає задоволенню з огляду на те, що заявником не наведено вмотивованих підстав, з підтвердженням їх відповідними документами, для зупинення виконання рішення у справі.

Від Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща водиця" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Від Заступника прокурора Києво - Святошинського району Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 20.08.04 Київською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 526 "Про погодження місця розташування об'єкта", яким вирішено погодити місце розташування об'єкта Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" - земельну ділянку площею 3,4 га сіножатей за рахунок земель ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-водиця" на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району для розміщення торговельно-промислового комплексу. Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 31.08.04 № 551 "Про надання в оренду земельних ділянок", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа" під розміщення торговельно-промислового комплексу на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району, розроблений Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за договором від 05.08.2004 № 7403; вирішено вилучити з постійного користування Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-водиця" та надати в оренду на 49 років ТОВ "Медіа" земельну ділянку площею 3,4 га (сіножаті) на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району під розміщення торговельно-промислового комплексу; віднесено спірну земельну ділянку до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; встановлено річну орендну плату - 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; доручено Києво-Святошинській райдержадміністрації укласти та підписати від імені обласної держадміністрації договір оренди спірної земельної ділянки із ТОВ "Медіа" після затвердження в установленому порядку її нормативної грошової оцінки та за умови попереднього відшкодування ним втрат сільськогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо використання земельної ділянки, визначені чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення. Установлено судами і те, що на виконання розпоряджень № 526 та № 551 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 07.09.04 прийнято розпорядження № 345 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Медіа" під розміщення торговельно-промислового комплексу". Як установлено судами, 07.09.04 між Київською обласною державною адміністрацією - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа" - орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпоряджень №551, №345 передав, а орендар прийняв в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 3,4 га (сіножаті - 3,4), розміщену на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за межами населеного пункту, для розміщення торгівельно-промислового комплексу, з терміном дії договору - 49 років. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Заступника прокурора Києво - Святошинського району Київської області до Київської обласної державної адміністрації, Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" про: 1) визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 20.08.04 №526 "Про погодження місця розташування об'єкта"; 2) визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 31.08.04 № 551 "Про надання в оренду земельних ділянок"; 3) визнання незаконним та скасування розпорядження Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07.09.04 № 345 "Про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа" під розміщення торговельно-промислового комплексу"; 4) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 07.09.04 між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа", посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-2139; 5) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" повернути земельну ділянку площею 3,4 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0037, що знаходиться на території Софіївсько - Борщагівської сільської ради, Києво - Святошинського району, Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності. Відповідно до приписів процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Суди повинні навести зміст усіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи, з якими законодавство пов'язує законне вирішення даного спору по суті. Згідно з пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто, обов'язковою умовою визнання недійсним акта є не тільки невідповідність його чинному законодавству, але й порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Як убачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що спірні розпорядження не відповідають вимогам земельного законодавства і прийняті відповідачами з перевищенням повноважень, зокрема проект відведення не містить оформленого рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки та відсутня згода землекористувача на вилучення земельної ділянки, спірна земельна ділянка передана за рахунок земель дослідних полів, які можуть вилучатись лише за постановою Кабінету Міністрів України та вилучена для цілей не передбачених частиною 2 статті 150 Земельного кодексу України, і без погодження Верховною Радою України, як то визначено частиною 4 статті 151 Земельного кодексу України. Між тим, такі висновки судів визнаються передчасними. Відповідно до статей 116, 123, 124 Земельного кодексу України, статей 4, 15 Закону України "Про оренду землі", юридичні особи набувають права оренди земельних ділянок із земель державної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, за проектами відведення земельної ділянки, шляхом укладення договору оренди. Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення, в порядку встановленому статтями 118, 123 цього ж Кодексу. За приписами статті 123 Земельного кодексу України відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання юридичної особи, зацікавленої в одержанні земельної ділянки у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення. Водночас, як установлено судами, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 19.06.02 № 340 "Про деякі питання регулювання земельних відносин в Київській області", затверджений Порядок розгляду в Київській облдержадміністрації питань щодо передачі в оренду юридичним особам земельних ділянок із зміною цільового призначення, розпорядження якими віднесено до її повноважень, і згідно з пунктом 3.2 цього Порядку, райдержадміністрація розглядає клопотання юридичної особи про відведення земельної ділянки і за погодженням з облдержадміністрацією - органом, уповноваженим розпоряджатися такими земельними ділянками, у місячний строк дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Між тим, висновок судів про відсутність в проекті відведення рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зроблений судами попередніх інстанцій без врахування приписів статті 151, частини 5 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент складання проекту землеустрою), якими передбачено та визначено порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням земельних ділянок. При цьому, судами не надано оцінки позитивним висновкам органів земельних ресурсів, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, висновок Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" від 26.08.04, копії яких містяться в матеріалах справи. Окрім цього, судами не надано оцінку тому, що чинним законодавством та порядком, затвердженим Київською облдержадміністрацією не встановлено форму згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, та не з'ясовано чи може порушення органом влади своєї компетенції при ухваленні рішень, у разі коли він вважає, що в нього є така компетенція, бути підставою для визнання недійсним договору, укладеному на виконання таких рішень. Водночас, як установлено судами, Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 3,4 га за рахунок земель Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", котрі, як зазначено судами, відносяться до дослідних полів науково-дослідної установи, і є особливо цінними землями, вилучення яких може здійснюватись виключно на підставі постанови Кабінету Міністрів України чи рішення відповідної місцевої ради за погодженням з Верховною Радою України. Проте, такий висновок судів визнається передчасним, оскільки судами не з'ясовано чи є Державне підприємство "Науково - дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" саме науково - дослідною установою, та не наведено доказів на підставі яких суди дійшли висновку про те, що спірна земельна ділянка у розмірі 3,4 га дійсно віднесена до земель дослідних полів науково-дослідних установ. Не з'ясовано судами і те, чи є група ґрунту спірної ділянки ідентичній групі ґрунту, котра відповідно до статті 150 Земельного кодексу України відноситься до особливо цінних земель. Разом з цим, не досліджено судами і того, чи міститься вид ґрунту спірної земельної ділянки в Переліку особливо цінних груп ґрунтів, який затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.03 №245. З огляду на викладене, висновок апеляційного суду про те, що спірна земельна ділянка відноситься до особливо цінних земель, вилучена для цілей, не передбачених частиною 2 статті 150 Земельного кодексу України та без погодження Верховною Радою України, як то зумовлено частиною 4 статті 151 Земельного кодексу України визнається передчасним. Окрім цього, обов'язковою умовою визнання недійсним акта є не тільки невідповідність його чинному законодавству, але й порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Як убачається зі змісту позовної заяви, прокурор обґрунтував необхідність звернення з даним позовом відсутністю повноважень на звернення до господарського суду у Державної інспекції сільського господарства України - органу, на який покладено контроль за використанням та охороною земель, між тим судами не з'ясовано за захистом чиїх прав фактично звернувся, в даному випадку, прокурор та чим спірні розпорядження порушують інтереси саме Державної інспекції сільського господарства України, враховуючи те, що за висновками судів попередніх інстанцій землекористувачем спірної земельної ділянки є Державне підприємство "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща водиця". Окрім цього, відповідно до частини 2 статті 84 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій. Як убачається з матеріалів справи, однією з позовних вимог прокурора є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" повернути земельну ділянку площею 3,4 га до земель державної власності. Однак, в резолютивній частині рішення, і це залишено поза увагою апеляційним судом, не зазначено особу, яка уповноважена державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо повернення спірної земельної ділянки у державну власність, в той час, як визначення такої особи, при вирішенні даного спору, має суттєве значення для належного виконання судового рішення, у разі задоволення позову. Враховуючи викладене, висновки судів про наявність підстав для визнання незаконними та скасування розпоряджень від 20.08.04 №526, від 31.08.04 № 551, від 07.09.04 № 345 визнаються передчасними. Не можуть бути залишені без змін і судові рішення у справі в частині визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку, оскільки ці вимоги є похідними і підставою для їх задоволення було незаконність вказаних розпоряджень. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За приписами частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду, як то передбачено пунктом 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на те, що судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. Таким чином, доводи касаційної скарги знайшли своє підтверджені матеріалами справи. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Окрім цього, подаючи касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа" зайво сплатило 1676,10 грн. судового збору. Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.11 розмір судового збору із позовних заяв майнового характеру, поданих до господарського суду, справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру у розмірі однієї мінімальної заробітної плати встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду. За подання касаційних скарг на рішення суду, судовий збір сплачується у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Водночас, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. Дана касаційна скарга подана у 2014 році, в якому за приписами статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.14 визначена у розмірі 1218 грн. Виходячи з того, що у позовній заяві об'єднано чотири вимоги немайнового характеру, які пов'язані між собою підставами виникнення та одна вимога майнового характеру, судовий збір при поданні Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа" даної касаційної скарги повинен складати 4323,90 грн., проте, скаржником до касаційної скарги додане платіжне доручення від 04.07.14 №106 про сплату судового збору у розмірі 6000,00 грн. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом. З огляду на викладене, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1676,10 грн. підлягає поверненню скаржникові.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.14 у справі №911/4352/13 і рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.14 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" задовольнити. Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 10; код ЄДРПОУ 32518788) з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019) 1676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість ) грн. 10 коп. надмірно сплаченого судового збору за платіжним дорученням від 04.07.14 № 106.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

Т.Костенко