Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 925/2348/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі№ 925/2348/14 Господарського суду Черкаської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика", 2. Приватного підприємства "Агропоставка-Сервіс"

про стягнення 120252,40 грн., від позивача:Крупа Р.А. (довіреність від 10.07.2015 № б/н), від відповідача 1:не з'явились, від відповідача 2:не з'явились, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" у грудні 2014 року звернулось до Господарського суду Черкаської з позовною заявою, у якій просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" та Приватного підприємства "Агропоставка-Сервіс" 120252,40 грн., з яких: 96589,80 грн. основного боргу, 18780,18 грн. інфляційних втрат, 4882,42 грн. 3% річних та 2405,06 грн. витрат з оплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.02.2015 у справі № 925/2348/14 (суддя Гура І.І.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14 (в складі колегії суддів: Тищенко О.В. - головуючого, Тарасенко К.В., Іоннікової І.А.) позов повністю задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" та Приватного підприємства "Агропоставка-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" 120252,40 грн., з яких 96589,80 грн. основного боргу, 18780,18 грн. інфляційних втрат, 4882,42 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Бондаря С.В. від 03.07.2015 № 05-05/943 у зв'язку з відпусткою судді Овечкіна В.Е., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Дерепи В.І., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бондаря С.В. від 20.07.2015 № 05-05/1167 у зв'язку з виходом з відпустки судді Овечкіна В.Е., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" (покупець) 28.01.2013 укладено договір поставки № 13/01-5.

Відповідно до пункту 12.1. договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Постачальник зобов'язується поставити покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти названий товар та оплатити його (пункт 1.1. договору).

Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється: соя врожаю 2012 року (пункт 1.3. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору, розрахунки (оплата товару) за поставлений товар здійснюються покупцем в безготівковій формі в термін до 20.02.2013.

Пунктом 9.1. договору сторонами погоджено, що у випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (пункт 9.1.1. договору).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 123385,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000004 від 28.01.2013, довіреністю № бДов-00009 від 28.01.2013.

За отриманий товар виставлено рахунок № СФ-0000005 від 28.01.2013.

Згідно з пунктом 4.1. договору, розрахунок за поставлений товар повинен бути проведений до 20.02.2013.

Зобов'язання з оплати коштів за отриману продукцію відповідачем здійснив лише частково, а саме: сплачено грошові кошти у розмірі 88488, 00 грн. з простроченням строку виконання договірних зобов'язань.

Суди дійшли до правильного висновку, що посилання відповідача на те, що ним повністю сплачено грошові кошти за поставлений товар, натомість позивачем отримані кошти зараховано у якості погашення заборгованості за іншими зобов'язаннями є необгрунтованим, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що відповідачем 1 на виконання умов договору поставки № 13/01-5 від 28.01.2013 перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 88488,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 528 від 07.03.2013 на суму 53488,00 грн., № 473 від 28.02.2013 на суму 15000, 00 грн. № 604 від 19.03.2013 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за сою згідно з рахунком № 5 від 28.01.2013" з порушенням строків виконання зобов'язання передбаченого пунктом 4.1 договору.

Кошти, про які зазначає відповідач 1 сплачено за договором № 13/01-2 від 24.01.2012.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України, позивачем зараховано 88488,00 грн. наступним чином: 61692,60 грн. для погашення штрафу та 26795,40 грн. для погашення основного боргу.

Таким чином, суди дійшли до правильного висновку, що сума основного боргу становить 96589,80 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що при отримані платежів позивачем першочергово здійснювалось погашення нарахованих штрафних санкцій, а в подальшому - погашення основної заборгованості.

Крім цього, судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" (кредитор) та Приватним підприємством "Агропоставка-Сервіс" (поручитель) 20.09.2014 укладено договір поруки.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту оплати кредитором послуг поручителя (стаття 558 Цивільного кодексу України) за цим договором та підписання сторонами, скріплення печатками сторін (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 1.1 договору, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків ТОВ "Баштанська птахофабрика" за зобов'язанням, передбаченого статтею 2 цього договору щодо оплати в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

У разі порушення боржником основного зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.2. договору).

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу № 34 від 12.06.2014, на яку отримано лист-відповідь № 202 від 02.07.2014 щодо невизнання заборгованості.

Суд першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів 96589,80 грн. основної заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів 18780,18 грн. інфляційних втрат за період з 20.03.2013 по 24.11.2014, 4882,42 грн. 3% річних за період з 20.03.2013 по 24.11.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктами 1.3, 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", статтю 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних нарахувань, не мають характеру штрафних санкцій, і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період з урахуванням суми основного боргу, господарські суди дійшли до правильного висновку щодо солідарного стягнення з відповідачів 18780,18 грн. інфляційних, 4882,42 грн. 3% річних.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14 Господарського суду Черкаської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14 Господарського суду Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14 Господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.