Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 908/5307/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Васищак І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Запоріжжя

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015

зі справи № 908/5307/14

за позовом приватного акціонерного товариства "Запоріжзв'язоксервіс", м.Київ (далі - Товариство)

до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Запоріжжя (далі - відділення АМК України)

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Харченко С.В.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило визнати недійсним рішення відділення АМК України від 30.09.2014 № 43-рш у справі № 02/42-13.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 у справі № 908/5307/14 (суддя Проскуряков К.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 (колегія суддів у складі: суддя Черленяк М.І. - головуючий, судді Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 у справі № 908/5307/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним рішення відділення АМК України від 30.09.2014 № 43-рш у справі № 02/42-13.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення АМК України просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.04.2015, а рішення господарського суду від 11.02.2015 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, за результатами розгляду матеріалів справи № 02/42-13 відділенням АМК України 30.09.2014 було прийнято рішення № 43-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким визнано, що Товариство за підсумками діяльності у 2011 році - І півріччі 2014 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за житлово-комунальні послуги, зокрема, з постачання холодної і гарячої води та водовідведення, централізованого опалення, утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, а також за послуги з постачання газу, електроенергії, стаціонарного телефонного зв'язку, телебачення (кабельного телебачення), технічного обслуговування домофонів (далі-Послуги), на користь третіх осіб (надавачів цих послуг) у територіальних (географічних) межах м.Запоріжжя та м.Бердянська з частками, що перевищують 35 відсотків. Також визнано, що дії Товариства, які полягали у встановленні у договорах різного порядку оплати споживачами послуг з приймання платежів за Послуги, що призвело до стягнення різної грошової винагороди з одного платежу без обґрунтованих на те підстав, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абзацом другим частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за Послуги, на користь третіх осіб (надавачів цих послуг), шляхом застосування різних інших умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин. За вказане порушення на Товариство був накладений штраф у розмірі 68 000,00грн., який підлягав сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення. Зобов'язано Товариство припинити наведене порушення шляхом встановлення для споживачів послуг з приймання платежів однакової грошової винагороди за приймання одного платежу.

В обґрунтування своїх висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, відділенням АМК України були покладені такі обставини:

- Товариство є юридичною особою і діє як суб'єкт господарювання на підставі статуту, затвердженого відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів від 22.11.2012 № 22/11-12;

- відповідно до довідки з ЄДРПОУ від 10.01.2012 серії АА № 765707 основними видами діяльності Товариства є надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, фінансовий лізинг та інші види грошового посередництва;

- Товариство є платіжною організацією внутрішньодержавної небанківської платіжної системи "ІнтерПейСервіс" (далі - ВНПС) та має дозвіл Національного банку України від 11.08.2010 № 4 на здійснення діяльності, пов'язаної з переказом коштів, відповідно до правил цієї системи, а також має ліцензії на здійснення діяльності з переказу коштів;

- згідно з правилами ВНПС основною її функцією є здійснення операцій з переказу грошових коштів в національній валюті, ініційованих платниками (фізичними особами) на користь визначеного отримувача, для зарахування на рахунок останнього (фізичної або юридичної особи) та/або видачі йому (фізичній особі) суми переказу готівкою;

- операції з переказу грошових коштів в оплату за комунальні послуги, послуги зв'язку, кабельного телебачення, ініційованих фізичними особами на користь визначеного отримувача Товариство здійснює в містах Запоріжжя та Бердянська Запорізької області, для чого у цих населених пунктах ним розміщено автоматизовані пункти з приймання платежів - пункти надання фінансових послуг (далі - Пункти), кількість яких становить у м.Запоріжжі - 91 пункт, у м.Бердянську - 12 пунктів;

- товаром є послуга з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за Послуги на користь третіх осіб, надавачів цих послуг;

- продавцями Послуг є банківські та небанківські фінансові установи, які внесені до відповідного державного реєстру фінансових установ та отримали ліцензію на переказ коштів: центральні офіси, дирекції, балансові та безбалансові відділення банківських установ; структурні підрозділи УДППЗ "Укрпошта" (відділення, центри обслуговування; Товариство, кіоски (термінали) самообслуговування та інші (далі - фінансові установи);

- товарними межами ринку є послуга з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за Послуги на користь третіх осіб, надавачів цих послуг;

- територіальними (географічними) межами ринку є територія м.Запоріжжя та територія м.Бердянська Запорізької області;

- часовими межами ринку є період 2011 - І півріччя 2014 років, впродовж якого стабільність ринку свідчить про його сталу структуру, коли співвідношення пропозиції та попиту істотно не змінювалось;

- обсяг ринку визначався відповідачем за даними надавачів Послуг як загальна сума коштів, сплачених фізичними особами за Послуги на користь надавачів цих послуг через операторів ринку - фінансові установи в територіальних межах м.Запоріжжя та м.Бердянська Запорізької області;

- операторами ринку послуг з приймання платежів в територіальних (географічних) межах м.Запоріжжя та м.Бердянська, крім Товариства, були УДППЗ "Укрпошта", ВАТ "Державний ощадний банк України", ПАТ КБ "Приватбанк", ПАТ Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", ВАТ КБ "Надра", ПАТ "Брокбізнесбанк", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", ПАТ КБ "Хрещатик", ПАТ "ПУМБ" та інші;

- протягом 2011 - І півріччя 2014 років найбільшу частку на ринках послуг з приймання готівкових платежів від фізичних осіб на користь надавачів Послуг мало Товариство, а саме: в територіальних межах міста Запоріжжя в 2011 році - 90 %, в 2012 році - 89 %, в 2013 році - 72 %, в І півріччі 2014 року - 51 % та міста Бердянська в 2011 році - 87 %, в 2012 році - 83,5 %, в 2013 році - 86 %, в І півріччі 2014 року - 89 %;

- частки потужних конкурентів Товариства (УДППЗ "Укрпошта", ВАТ "Державний ощадний банк України", ПАТ КБ "Приватбанк") становили 0,3 % - 17 %, інших учасників ринку від 0,0001% до 0,1 % в залежності від періоду та суб'єкта господарювання;

- щодо створювання значного конкурентного тиску на Товариство з боку інших суб'єктів господарювання, позивач посилався на те, що на цьому ринку діяльність з приймання коштів від населення за Послуги здійснює значна кількість фінансових установ;

- незважаючи на те, що в досліджуваних територіальних межах ринку діяла значна кількість фінансових установ, ринкова частка Товариства у декілька разів перевищувала сукупну ринкову частку його конкурентів впродовж 2011 - 2013 років, а при втраті у І півріччі 2014 року частини ринку на географічному ринку м.Запоріжжя, Товариство мало переваги над конкурентами за ринковою часткою, яка перевищувала втричі частку УДППЗ "Укрпошта";

- для приймання платежів від населення в оплату за Послуги, Товариством було укладено договори з надавачами Послуг, відповідно до умов договорів, Товариство організовувало та здійснювало переказ коштів, внесених фізичними особами за Послуги через пункти надання фінансових послуг, на рахунки надавачів Послуг;

- у договорах було визначено порядок оплати послуги Товариства, зокрема ціну та особу, яка буде оплачувати надані ним послуги. При цьому, ціна послуги з приймання платежів Товариством була встановлена у вигляді комісійної винагороди, у фіксованому розмірі (грн.) за один платіж або у відсотках від суми коштів, прийнятих для здійснення переказу на користь замовника, а ціна за послугу з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за Послуги на користь їх надавачів не підлягала державному регулюванню і встановлювалася Товариством самостійно;

- згідно з умовами договорів комісійна винагорода стягувалась з надавачів Послуг у відсотках від суми прийнятих за звітний період платежів, але не менше певної фіксованої плати (в грн.) з однієї квитанції, а з фізичних осіб - платників переказів за тарифами Товариства, а також з надавачів Послуг у відсотках від суми прийнятих за звітний період платежів та додатково з фізичних осіб у фіксованому розмірі з однієї квитанції. Тарифи для населення Товариство встановлювало у відсотках від суми прийнятого переказу, але не менше певної фіксованої плати (в грн.) з однієї квитанції;

- порядок оплати за послугу Товариства визначався розміром комісійної винагороди та особи, з якої ця комісійна винагорода стягується, як в залежності від виду Послуги, так і в залежності від надавачів одного і того ж виду Послуги, який був різним;

- планові калькуляції вартості послуг з приймання готівкових платежів від фізичних осіб на Товаристві не розраховувались.

Поміж інших обставин, відділенням АМК України були встановлені обставини, які, на його думку, вказували на наявність у діях позивача відповідного правопорушення, зокрема:

- на вимогу відповідача зазначити фактори, які впливали на визначення Товариством розміру комісійної винагороди за перекази, в залежності від суб'єктів господарювання, на користь яких здійснювався переказ, або видів Послуг, а також відмінності у прийманні переказів в залежності від видів Послуг та суб'єктів господарювання, на користь яких виконується переказ з наведенням характерних особливостей з приймання переказів для певних отримувачів переказів та видів переказів, Товариство обґрунтованих пояснень не надало, однак зазначило про те, що рішенням органу місцевого самоврядування було затверджено максимально допустимий тариф на послуги з переказу коштів за ці комунальні послуги у розмірі 2 % від суми прийнятих платежів, який, на думку позивача, був обґрунтованим. У той же час відповідачем було з'ясовано, що за повідомленням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 08.05.2014 № 03/02-17/01384 таке рішення не приймалося;

- за письмовим повідомленням позивача граничний розмір комісійної винагороди, який складав 2 % за приймання від населення м.Запоріжжя платежів за спожиті Послуги на адресу комунальних підприємств, входив до складу тарифів на Послуги, проте відповідно до встановлених відповідачем обставин останнім було зазначено, що комісійна винагорода за збір платежів від населення, яку фактично сплачували ці підприємства впродовж 2011 - 2012 років, була більшою за витрати на комісійну винагороду, враховану в тарифах на Послуги, та при визначенні розміру комісійної винагороди Товариство мало виходити з власних економічно обґрунтованих витрат, які воно безпосередньо несе при наданні послуги з приймання від фізичних осіб переказів на користь надавачів Послуг, а не з витрат, врахованих надавачами Послуг у тарифах на ці Послуги;

- посилання Товариства на те, що його тарифи на послуги з приймання грошових переказів були значно нижчі у порівнянні з тарифами інших фінансових установ, що надавали аналогічні послуги, оскільки середній тариф яких за здійснення грошового переказу становив від 5 % до 9,6 % від суми грошового переказу, не були взяті відповідачем до уваги, оскільки окремі банківські установи укладали з надавачами Послуг договори на приймання комунальних платежів від населення за тарифами, нижчими від тарифів Товариства, де комісійна винагорода банків за приймання переказів у містах Запоріжжя та Бердянська складала лише 0,5 % - 1,2 %;

- Порядком проведення розрахунків за природний газ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247, встановлено, що оплата послуг щодо приймання платежів від населення банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку здійснюється газопостачальними підприємствами у розмірі, що не перевищує 1% загальної суми коштів, що надійшли від населення на поточні рахунки, в той час як Товариством у 2011-2012 роках було отримано від населення м.Запоріжжя під час оплати ними платежів за газ комісійної винагороди у розмірі 4,8 % від суми прийнятих платежів;

- відповідно до умов договорів порядок приймання від фізичних осіб платежів за Послуги був тотожним, незалежно від виду Послуги, тобто витрати на приймання кожного платежу не залежали від надавачів Послуг, на користь яких здійснювалися платежі, і виду Послуг, та були однаковими. В той же час внаслідок встановлення Товариством у договорах різного порядку оплати споживачами послуг з приймання платежів середня грошова винагорода за приймання одного платежу у розрізі надавачів Послуг та видів Послуг була різною;

- встановлена Товариством комісійна винагорода, що стягувалася з платника переказу при здійснені платежів за Послугу у Пунктах м.Запоріжжя, в один і той же проміжок часу була різною, що свідчило про відсутність економічно обґрунтованого підходу у визначенні комісійної винагороди для певного споживача, чим було створено дискримінаційні умови для споживачів, оскільки вони мали сплачувати за одну і ту ж послугу Товариства різну плату, без обґрунтованих на те підстав.

Наведеним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого у справі позову щодо правомірності рішення, прийнятого відповідачем за обставинами справи № 02/42-13.

При цьому суд правильно виходив з того, що встановлені за цією справою фактичні обставини давали відповідачу підстави дійти висновку про наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Оскільки відповідно до наявних матеріалів справи розгляд останньої був розпочатий і закінчений відповідачем за ознаками ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", висновки апеляційного суду про те, що відповідач безпідставно змінив кваліфікацію правопорушення не можуть вважатись правильними.

Беручи до уваги, що в ході апеляційного перегляду справи судом не було встановлено обставин, які б спростовували правильність висновків відділення АМК України, а лише були наведені доводи, які зводились до переоцінки отриманих відповідачем доказів, висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для визнання недійсним оскаржуваного рішення відділення АМК України фактичним обставинам справи не відповідають та не ґрунтуються на законі.

Сукупність наведеного дає підстави дійти висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи з огляду на відсутність його представника не підлягає задоволенню, оскільки у відповідності до статті 28 ГПК України він не обмежений у кількості представників, які могли б представляти його інтереси у суді.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 зі справи № 908/5307/14 скасувати.

3.Рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 зі справи № 908/5307/14 залишити в силі.

4.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Запоріжзв'язоксервіс" у доход державного бюджету України 852,60грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І.Васищак

Суддя В. Харченко