Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 922/5074/13 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Сибіги О.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України" на постановувід 11.02.2015Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Харківської області № 922/5074/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України"до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"простягнення 3315730,77грн,за участю представників: позивача - Єршова С.В.відповідача - Закаблуков А.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2014 у справі №922/5074/13 (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., судді Гетьман Р.А., Кухар В.І.), частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (далі - відповідач) про стягнення 3315730,77грн за неналежне виконання умов договору про купівлю-продаж природного газу №14/2336/11 від 30.09.2011, з яких основний борг - 2236954,16грн, пеня - 356806,35грн, штраф 7% -573341,34грн, інфляційні втрати - 9719,55грн, 3% річних - 138909,37грн. Зменшено розмір штрафних санкцій за клопотанням відповідача на 90%. Стягнено з відповідача на користь позивача пеню в сумі 34418,70грн, 7% штрафу в сумі 57334,14грн, 3% річних в сумі 138909,37грн, інфляційні втрати в сумі 861,46грн. В частині стягнення основної суми боргу в розмірі 2236954,16грн провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 322387,65грн пені, з яких до суми 12619,37грн застосовано позовну давність за заявою відповідача, 516007,20грн 7% штрафу та 8858,09грн інфляційних втрат. Відстрочено виконання рішення за клопотанням відповідача до 31.12.2014.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2014 рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 у справі № 922/5074/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 309767,00грн та 7% штрафу в сумі 516007,20грн скасовано і в цій частині направлено справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Також вказані судові акти скасовано і в частині надання відстрочки виконання рішення до 31.12.2014 та відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.. В решті рішення та постанова у справі залишені без змін.

За результатами здійснення нового розгляду справи в частині незадоволених вимог позивача про стягнення 309767,00грн пені та 516007,20грн 7%штрафу, рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2014 (суддя Прохоров С.А.) частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", стягнено з відповідача на користь позивача 344186,98грн пені та 573341,34грн 7% штрафу. В задоволенні вимог в частині стягнення 12619,37грн пені відмовлено.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 11.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М, судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення місцевого господарського суду скасував, прийнявши нове рішення про відмову в позові.

Позивач з постановою суду апеляційної інстанції у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 525, 526, 599, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що, оскільки нарахування штрафних санкцій здійснювалося позивачем, зокрема, і до підписання договорів про організацію взаєморозрахунків, то дія зазначених правочинів не може поширюватись на відносини, що виникли до моменту їх укладення. Крім того, за твердженням скаржника, договори про організацію взаєморозрахунків не змінювали порядку та способу оплати за природний газ, визначених договором купівлі-продажу від 30.09.2011, а отже порушення відповідачем своїх зобов'язань є підставою для нарахування та стягнення з нього штрафних санкцій.

Відзив на касаційну скаргу відповідач не надав.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 21.04.2015 №03-05/651, у зв'язку з хворобою судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 30.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (покупець) укладено договір №14/2336/11 на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011р. та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.1.1 договору); газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п.1.2 договору); продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 29716,0 тис. м3 (п.2.1 договору); приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3 договору); не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору); ціна за 1000 м3 природного газу, всього з ПДВ, становить 1309,20грн (п.5.2 договору); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору); у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (п.7.2 договору); договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив протягом жовтня 2011 року - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 34044329,41грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами-приймання передачі.

Втім, відповідач розраховувався за поставлений газ несвоєчасно та не в повному обсязі, сплатив станом на 30.09.2013 31807375,25грн.

Зазначаючи про те, що станом на 30.09.2013 сума боргу Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" за договором від 30.09.2011 №14/2336/11 складає 2236954,16грн, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України", 07.12.2013 звернулось до господарського суду з позовом про стягнення цієї суми та нарахованих відповідачеві за неналежне виконання зобов'язання пені в сумі 356806,35грн, 7% штрафу в сумі 573341,34грн, інфляційних втрат у сумі 9719,55грн та 3 % річних у сумі 138909,37грн.

Під час первісного розгляду справи, 11.02.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір про організацію взаєморозрахунків №76/30, на виконання якого основна заборгованість перед позивачем в сумі 2236954,16грн повністю сплачена відповідачем, в зв'язку з чим провадження у справі було припинене на підставі п.11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Повторно вирішуючи спір у справі в частині, направленій постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2014 на новий розгляд, щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 309767,00грн та штрафу в розмірі 516007,20грн, у задоволенні яких при первісному розгляді справи відмовлено внаслідок задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, місцевий господарський суд, виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 №14/2336/11 відносно своєчасного розрахунку за поставлений газ, вимоги позивача про стягнення нарахованої пені в розмірі 344186,98грн та 7% штрафу в розмірі 573341,34грн є законними та обґрунтованими. До частини пені в сумі 12619,37грн господарським судом першої інстанції за заявою відповідача застосовано позовну давність, в зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині відмовлено. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій відхилено місцевим господарським судом з підстав ненадання відповідачем належних доказів наявності виняткових обставин для зменшення пені та штрафу.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками місцевого господарського суду не погодився та, приймаючи нове рішення у справі про відмову в позові, виходив з того, що, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок та строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору від 30.09.2011 №14/2336/11, у зв'язку з чим, встановивши також відсутність порушень відповідачем строків перерахування позивачеві платежів, визначених договорами про організацію взаєморозрахунків, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Втім, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, тобто, здійсненими з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі, враховуючи таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сплата заборгованості відповідача за поставлений газ по договору від 30.09.2011 №14/2336/11 здійснювалась, зокрема, внаслідок укладення договорів про організацію взаєморозрахунків від 20.08.2012 №124/517, від 04.10.2012 №192/517, від 01.12.2012 №355/517з, від 01.12.2012 №356/517з, від 20.12.2012 №1274/517з, умовами яких позивач та відповідач фактично змінили порядок та строк проведення розрахунків за природний газ по договору купівлі-продажу, а також зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

З матеріалів справи також вбачається, що частина боргу відповідача а сплачена внаслідок підписання сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 21.11.2011 №2779/Н, від 15.12.2011 №3005/Н, від 19.01.2012 №156, від 20.02.2012 №522, від 20.03.2012 №878, від 20.04.2012 №1400, від 18.05.2012 №1729/1, від 19.10.2012 №2799, від 20.06.2012 №1989, від 07.08.2012 №86/517, від 20.12.2012 №3302, від 23.01.2013 №226, від 20.02.2013 №513, від 20.03.2013 №726, від 19.04.2013 №1001, від 20.08.2013 №1532, від 19.09.2013 №1651.

Разом з тим, дія вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень поширювалася не на весь борг відповідача, адже внаслідок укладення та виконання всіх зазначених вище правочинів і до моменту звернення позивача до суду з цим позовом у відповідача залишилась заборгованість в сумі 2236954,16грн, яка сплачена останнім після пред'явлення даного позову і після укладення 11.02.2014 договору №76/30 про організацію взаєморозрахунків та на яку позивачем у справі також нарахована пеня та 7% штрафу.

Втім, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд залишив поза увагою зазначені вище обставини, у зв'язку з чим залишились належним чином не спростовані доводи позивача про обґрунтованість стягнення штрафних санкцій на суму боргу, що не охоплювалася дією договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень, яка існувала на момент звернення з цим позовом і на яку, з урахуванням відповідних періодів її виникнення, позивачем могли нараховуватися штрафні санкції.

При цьому, місцевий господарський суд взагалі не надав оцінку ні наявним у матеріалах справи договорам про організацію взаєморозрахунків та спільним протокольним рішенням, ані наданому відповідачем контррозрахунку позовних вимог, здійсненого на суму боргу, що не охоплювалася дією зазначених вище правочинів, та, повторно вирішуючи спір, розглянув справу в більшому обсязі, ніж її було передано на новий розгляд постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2014, адже рішення місцевого господарського суду від 05.06.2014 та постанова апеляційної інстанції від 09.09.2014 в частині 10% задоволених позивних вимог щодо стягнення штрафних санкцій та в частині відмови в позові щодо пені в сумі 12619,37грн, відносно якої судами при первісному розгляді справи застосовано позовну давність, не були скасовані судом касаційної інстанції та, відповідно, набрали законної сили.

Крім того, відхиляючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, місцевий господарський суд належним чином не обґрунтував своїх висновків та не зазначив, у зв'язку з чим заявлені відповідачем доводи та надані ним докази в обґрунтування необхідності зменшення санкцій визнані судом такими, що не підтверджують виняткових обставин для зменшення неустойки.

Отже, попередні судові інстанції, виходячи із загальної суми заборгованості, якщо вона не охоплювалась угодами про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями і рахувалась на момент подачі цього позову, мали б встановити на підставі яких актів приймання-передачі газу ця сума виникла і, відповідно, в яких періодах позивач обґрунтовано нарахував на неї неустойку та з урахуванням цих обставин вирішити справу в межах, визначених для нового розгляду постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2014 (стягнення 309767,00грн пені та 516007,20грн 7%штрафу), надавши при цьому об'єктивну оцінку заявленому клопотанню відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Втім, не врахування і не повне встановлення господарськими судами вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 ГПК України вважає за необхідне скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх викладених вище вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 у справі Господарського суду Харківської області № 922/5074/13 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2014 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.М. Сибіга