Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 910/20202/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Куровського С.В.

За участю представників : керуючого санацією ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" Лахненка Є.М. - Косянчука В.В.; Жмайла О.В. - Титича В.М.; ОСОБА_7 -ОСОБА_8; ФОП ОСОБА_9 - ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу арбітражного керуючого Жмайла О.В.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 по справі № 910/20202/13 за позовом ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" до ТОВ "Корост-БЕП" про узгодження розбіжностей, що виникли при укладанні договору,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Жмайла О.В. звернулось до господарського суду м. Києва до ТОВ "Корост-БЕП" з позовом про узгодження розбіжностей, що виникли при укладанні договору управління майном від 18.09.2013 на умовах поданого позивачем проекту даного договору.

Позивачем 30.10.2013 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в частині визначення об'єктів нерухомого майна, які зазначені в проекті договору управління майном від 18.09.2013 (а.с.195-200 т.1).

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.10.2013 по справі № 910/20202/13 /суддя Любченко М.О./ позовні вимоги задоволено частково, визнано укладеним між ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" та ТОВ "Корост-БЕП" договір управління майном в редакції відповідача, зокрема, щодо строку дії договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 по справі № 910/20202/13 /судді : Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Руденко М.А./ рішення Господарського суду м.Києва від 30.10.2013 скасовано, прийнято нове рішення по справі, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, стягнуто з ТОВ "Корост-БЕП" на користь заявників апеляційної скарги, а саме, ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_9, ОСОБА_11 судового збору за подання апеляційних скарг, та в дохід державного бюджету 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі арбітражний керуючий Жмайло О.В. просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, рішення Господарського суду м.Києва від 30.10.2013 залишити в силі.

У відзивах на касаційну скаргу керуючий санацією ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" Лахненко Є.М., ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_7, які є кредиторами ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", просять припинити касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Жмайла О.В., оскільки Жмайло О.В. не є стороною по справі № 910/20202/13 та оскаржувана постанова не порушує його права та законні інтереси.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом, ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" знаходиться у процедурі банкрутства і ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2012 по справі № Б8/180-10 відкрито процедуру санації боржника - ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Жмайла О.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2013 залучено ТОВ "Корост-БЕП" до участі у справі № Б8/180-10 як інвестора ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", у зв'язку з чим, боржник, в особі керуючого санацією Жмайла О.В., запропонував інвестору укласти договір управління майном боржника та направив інвестору проект договору від 18.09.2013.

Проти запропонованого боржником варіанту договору інвестор заперечував та просив викласти договір в редакції, що визначена у протоколі розбіжностей, зокрема, відповідачем було запропоновано укласти цей договір не на 1 рік, як просив ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", а на строк процедури санації установника управління.

У зв'язку з відсутністю узгодження між сторонами редакції договору управління майном ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", було прийнято рішення звернутись із відповідним позовом до суду, відповідно до вимог ст.649 ЦК України.

Рішення господарського суду першої інстанції від 30.10.2013 мотивовано тим, що зміст та сам факт укладення спірного договору управління майном ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" не суперечать положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а оскільки, умовами спірного договору передбачено передання нерухомого майна ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" виключно в управління відповідачу, а не у власність, то немає необхідності у згоді комітету кредиторів на укладання даної угоди, крім того, укладення спірного договору на строк процедури санації ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" не суперечить вимогам чинного законодавства.

Київський апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції та скасував рішення Господарського суду м.Києва від 30.10.2013 виходячи з того, що оскільки спірний договір управління майном, є значним правочином в розумінні ч. 9 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то згода комітету кредиторів боржника на укладення такого договору є обов'язковою, крім того, є неправомірним укладення договору управління майном за відсутності плану санації.

Відповідно до п.п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне визначення міститься і в ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Як передбачено ст.1030 ЦК України, предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від

іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку.

Частиною 1 ст.1032 ЦК України передбачено, що установником управління є власник майна.

Згідно з ч. 5 ст. 1033 ЦК України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном.

Відповідно до ст.1035 ЦК України істотними умовами договору управління майном є: перелік майна, що передається в управління; розмір і форма плати за управління майном.

Згідно з п. 1.1 проекту спірного договору установник управління - ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" передає управителю - ТОВ "Корост - БЕП" в управління об'єкти нерухомого майна, які належать йому на праві власності, а управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління.

Перелік об'єктів майна, що передається в управління визначено в додатку №1 до проекту договору.

Як зазначалось вище, ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" знаходиться у процедурі санації, відповідно до ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній до 19.01.2013.

Згідно з абз.11 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Відповідно до вимог ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедура санації передбачає наявність плану санації, якій повинен виконуватися керуючим санацією. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених цим Законом.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, план санації ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" не затверджувався, а отже і укладення угод про відчуження (передачу) майна боржника, є таким, що суперечить вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 9 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" питання укладення керуючим санацією угод під час провадження у справах про банкрутство, якщо такі угоди є значні та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", значні угоди - угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до наданого проекту спірного договору, в управління передано всі об'єкти нерухомого майна, якими володіє ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на праві власності, при цьому балансова вартість активів боржника становить: 28 000 000,00 грн., де балансова вартість нерухомого майна, переданого в управління, складає 12 000 000,00 грн.

Таким чином, договір управління майном, з приводу якого виник спір, є значним правочином в розумінні ч. 9 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому згода комітету кредиторів боржника на укладення такого договору є обов'язковою.

Як вбачається із матеріалів справи, комітет кредиторів ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" згоди на укладання договору управління майном від 18.09.2013 не надавав.

Статтею 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня винесення ухвали про введення санації керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

Відтак, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що укладаючи проект договору управління майном, керуючий санацією боржника Жмайло О.В., до якого перейшли повноваження керівника боржника, одноособово, без погодження із комітетом кредиторів, за відсутності затвердженого плану санації ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", розпорядився в процедурі банкрутства майном боржника, балансова вартість якого становить 42,8 %, балансової вартості активів боржника.

Вищевказані дії керуючого санацією боржника в разі укладення даного договору порушують права та інтереси як кредиторів так і боржника - ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За таких обставин, переглянувши справу відповідно до вимог ст.99-101 ГПК України, належним чином дослідивши обставини справи, давши всебічну оцінку зібраним по справі доказам, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ "Білицькнй завод "Теплозвукоізоляція" про узгодження розбіжностей, що виникли при укладанні договору управління майном від 18.09.2013 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 по справі № 910/20202/13 постановлена у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній апеляційній постанові по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1115, 1117- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Жмайла О.В. залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 по справі № 910/20202/13 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.