Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 904/7049/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: ПуАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Кость О.Г.розглянув касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 рокуу справі№ 904/7049/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до прокомунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" стягнення сумиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 р. (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково.

Припинено провадження у справі у сумі 138 744 грн. 81 коп. - заборгованості. Стягнуто з Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" на користь ПуАТ "НАК "Нафтогаз України" 48 470 грн. 63 коп. - пені, 38 377 грн. 69 коп. - інфляційних нарахувань, 15 653 грн. 94 коп. - річних та 6148 грн. 08 коп. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2015р. (судді: Герасименко І.М., Кузнецова І.Л., Березкіна О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 р. залишено без зміни.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні пені з підстав порушення норм ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог позову.

Зокрема, скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій не врахували особливі обставини щодо діяльності позивача, його майнові інтереси та тяжкий фінансовий стан, який спричинений в тому числі неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №13/2351-БО-3 від 28.12.2012. Заявник також вказує на недоведеність виняткового характеру випадків для зменшення розмірів пені та штрафу з огляду те, що збитки позивача від вимушеного залучення комерційних кредитів за ринковими відсотковими ставками через несвоєчасне проведення розрахунків за спожитий природний газ такими контрагентами, як відповідач, не компенсуються заявленою до стягнення загальною сумою штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, тобто розмір збитків кредитора значно перевищує розмір неустойки.

Скаржник доводить, що суд не врахував роз'яснень п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 18 від 26.12.2011 р. № "про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", та необгрунтовано зменшив розмір пені, оскільки виняткових обставин відповідачем не доведено, а судом не вмотивовано, в чому полягає винятковість обставин.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зменшуючи на підставі п.3 ст.83 ГПК України розмір підлягаючих до стягнення сум штрафних санкцій на 25%, судами взято до уваги специфіку діяльності відповідача, його соціальну значущість, ступінь виконання боржником основного зобов'язання, який характеризується повною сплатою вартості поставленого газу (основного боргу) до пред'явлення позову, недоведеність завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань, а також те, що прострочення платежів за одержаний газ обумовлено як невідповідністю затверджених тарифів на теплову енергію витратам на її виробництво, так і несвоєчасними розрахунками населення за спожитий газ.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст.1115,1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83, ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Отже, чинне законодавство не обмежує право господарського суду на зменшення неустойки певним вичерпним колом обставин.

Зменшуючи на підставі п.3 ст.83 ГПК України розмір підлягаючої до стягнення суми неустойки та штрафу на 25%, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги вжиття відповідачем необхідних та залежних від нього заходів для недопущення тривалого прострочення платежів, ступінь виконання боржником основного зобов'язання за укладеним договором, зокрема, повну сплату ним основного боргу до порушення провадження у справі, а також значну заборгованість населення за спожитий газ та теплову енергію, при цьому доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність збитків позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, матеріали справи не містять.

Водночас, суд правильно зазначив про недоведеність понесення позивачем збитків саме внаслідок несвоєчасних розрахунків відповідача за договором №13/2351-БО-3 від 28.12.2012.

При цьому, касаційна інстанція не приймає до уваги твердження скаржника про те, що його збитки від вимушеного залучення комерційних кредитів за ринковими відсотковими ставками через несвоєчасне проведення розрахунків за спожитий природний газ такими контрагентами, як відповідач, не компенсуються заявленою до стягнення загальною сумою штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст.42,44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За таких обставин, в період порушення покупцем строків оплати поставленого газу позивача ніхто не міг примусити до залучення кредитних коштів від банківських установ, оскільки дії ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з цього приводу ґрунтуються передусім на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного суду про те, що збитковість господарської діяльності позивача у 2013р., так само як і наявне зростання відсоткових ставок за кредитами не пов'язані з простроченням виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставленого газу та ніяким чином не залежало від дій чи бездіяльності останнього. Отже, додаткові витрати, на які посилається позивач, не були вимушеною необхідністю, не обумовлені протиправною поведінкою відповідача та не перебувають з нею у безпосередньому причинному зв'язку, а стали наслідком управлінських рішень позивача, що є його комерційним ризиком.

Таким чином, враховуючи норми ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України, з урахуванням ступеню вини відповідача, об'єктивної неможливості останнього виконати свої грошові зобов'язання за договором №13/2351-БО-3 від 28.12.2012 у встановлений строк, суд правомірно зменшив розмір пені.

Касаційна інстанція в силу вимог ст.ст.1115,1117 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставини, визначених судом першої інстанції в якості підстав для зменшення розміру стягуваної неустойки.

Колегія також враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, пов'язаних зі зменшенням розміру неустойки (постанови ВГСУ від 01.06.2010 у справі №11/3, від 06.07.2010 у справі №15/250/09, від 07.11.2013 у справі №5023/4891/12 та від 23.07.2014 у справі №927/1141/13).

Крім того, передчасними вважаються посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 13.01.2015 у справі №910/16513/13, від 17.12.2014 у справі №920/383/14, від 02.12.2014 у справі №923/824/14, від 30.10.2014 у справі №922/5074/13, від 29.05.2014 у справі №921/186/13-г, від 08.05.2014 у справі №921/185/13-г, від 03.06.2014 у справі №17/5014/2629/2012, від 15.08.2013 у справі №921/186/13-г, від 25.07.2013 у справі №904/1610/13-г, від 06.06.2013 у справі №5023/4891/12, від 25.04.2013 у справі №5023/5210/12, від 11.04.2013 у справі №5023/5038/12, від 14.03.2013 у справі №5010/1076/2012-2/56, від 13.12.2012 у справі №10/5026/1270/2012 та від 04.03.2010 у справі №10/192/09-11/347/09, оскільки зазначеними постановами згадані справи в частині зменшення розміру пені були направлені на новий розгляд до судів першої інстанції. При цьому, заявником помилково не враховано, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. Відтак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому вищезазначені постанови не можуть бути прийняті колегією до уваги при розгляді даної справи.

Інші наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (звіт про фінансові результати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за 2013р.), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі №904/7049/14 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий,суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун