Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.01.2015 року у справі №910/2333/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 910/2333/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштерс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.11.2014у справі № 910/2333/14 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва до Київської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Маштерс", 2) Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Київська овочева фабрика"провизнання незаконним та скасування рішенняв судовому засіданні взяли участь представники :- - Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О.- - відповідачаКириченко А.Б.- - третьої особи-1Сидорченко М.О.- - третьої особи-2не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, в якій просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 72/9660 від 02.10.213 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Маштерс" на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Маштерс" та Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Київська овочева фабрика".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 (головуючий Лобань О.І., судді: Майданевич А.Г., Яковлєв М.Л.) у справі № 910/2333/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маштерс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Київська міська рада, Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Київська овочева фабрика" не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Київська овочева фабрика" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2001 між Київською міською радою та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Київська овочева фабрика" (після зміни найменування - СПАТ "Київська овочева фабрика") було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 12.10.2000 за № 29-1/1006 передає, а орендар приймає в оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Пухівська, 1-А у Деснянському районі м. Києва, розміром 1, 5230 га для експлуатації та обслуговування теплиці та господарських будівель у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

29.04.2013 на підставі договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Маштерс" придбало у Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Київська овочева фабрика" нежилу споруду - блочна теплиця № 58 (літ. А), загальною площею 8106,40 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А. Факт передачі цієї нежилої споруди Товариству з обмеженою відповідальністю "Маштерс" підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 29.04.2013.

Відповідно до пункту 1.4 договору купівлі-продажу від 29.04.2013, земельна ділянка по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві площею 1,5230 га, код ділянки 6:076:005, на якій розташована нежила споруда, знаходиться в орендному користуванні у продавця на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.12.2001, зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів 10.01.2002 за № 62-6-00026, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування теплиці та господарських будівель.

29.05.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маштерс" звернулося до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Пухівська, 1-А у Деснянському районі м. Києва орієнтовним розміром 3,00 га для будівництва, експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель.

Рішенням Київської міської ради від 02.10.2013 № 72/9660 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Маштерс" на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва орієнтовною площею 2,96 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в довгострокову оренду на 15 років для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель згідно з планом-схемою (додаток до цього рішення).

В своєму позові прокурор послався на те, що приймаючи зазначене рішення Київрада без достатніх правових підстав надала дозвіл на передачу ТОВ "Маштерс" в оренду земельної ділянки загальною площею 2,96 га, тоді як, внаслідок придбання нерухомого майна за договором купівлі-продажу ТОВ "Маштерс" набуло право користування земельною ділянкою лише площею 1,5230 га, тобто під самою спорудою. Прокурор вважає, що право оренди земельної ділянки, що не знаходиться під об'єктом нерухомості ТОВ "Маштерс" може набути лише на конкурентних засадах. На думку прокурора, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в більшому розмірі, ніж в передбаченому договором купівлі-продажу, відбулось з порушенням вимог чинного земельного законодавства. Матеріально-правовою підставою позову прокурор зазначив статті 9, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову є достатньо обґрунтованими, виходячи з наступного.

Частина перша статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, якою визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Даною статтею, зокрема, встановлено порядок проведення таких торгів.

Статтею 136 Земельного кодексу України встановлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також, підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості) (ч.4 ст.136 Земельного кодексу України).

Вищенаведеними нормами законодавства визначено порядок та підстави набуття права на оренду земельної ділянки, при цьому, право на оренду земельної ділянки набувається згідно вимог статті 134 Земельного кодексу України лише на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2013 на підставі договору купівлі-продажу ТОВ "Маштерс" придбало у СПАТ "Київська овочева фабрика" нежилу споруду - блочна теплиця № 58 (літ. А), загальною площею 8 106, 40 кв. м., що розташована на орендованій останнім земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А.

Відповідно до частини першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В пункті 2.12. постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 Земельного кодексу України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок набуття ТОВ "Маштерс" права власності на нерухоме майно загальною площею 8 106, 40 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташоване це майно, в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача - СПАТ "Київська овочева фабрика", а саме земельною ділянкою по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві площею 1,5230 га, код ділянки 6:076:005.

В той же час, оскаржуваним рішенням Київської міської ради було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Маштерс" по вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва орієнтовною площею 2,96 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в довгострокову оренду на 15 років для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель. Тобто, Київською міською радою було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Маштерс" земельної ділянки, яка на 1,4370 га перевищує площу земельної ділянки, право користування якою було набуте Сільськогосподарським публічним акціонерним товариством "Київська овочева фабрика" внаслідок придбання нерухомого майна за умовами договору купівлі-продажу. При цьому, доказів розташування нерухомого майна на земельній ділянці площею 1,4370 га за вказаною адресою, до матеріалів справи не надано.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Маштерс" земельної ділянки площею 2,96 га перевищує площу придбаної будівлі, і вказана земельна ділянка охоплює земельну ділянку площею 1,4370 га, право оренди якої ТОВ "Маштерс" не було набуто одночасно з придбанням нерухомого майна загальною площею 8 106,40 кв. м., до прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради.

Земельна ділянка площею 1,4370 га, що знаходиться за вказаною за адресою не відноситься до земельних ділянок, які згідно приписів частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могла передаватись в оренду інакше як із земельного аукціону.

Наявний в матеріалах справи договір резервування земельної ділянки, укладений 24.12.2002 між Київською міською радою та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Київська овочева фабрика" не спростовує висновків судів про обов'язковість передання земельної ділянки площею 1,4370 га на підставі проведення земельних торгів, оскільки пунктом 2 вказаного договору встановлено термін резервування земельної ділянки - до 28.03.2005.

Крім того, матеріали справи не містять, а відповідачем та третіми особами не доведено належними та допустимими доказами того, що після закінчення терміну резервування такої земельної ділянки СПАТ "Київська овочева фабрика" набуло право власності або користування нею в порядку, визначеному приписами Земельного кодексу України.

За приписами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Враховуючи, що ні відповідачем, ні третіми особами в передбачений законом спосіб не доведено та не надано до матеріалів справи доказів розташування нерухомого майна на земельній ділянці площею 1,4370 га, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорене рішення Київради було прийняте з порушенням вказаних приписів Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як незаконне.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Стосовно доводів, викладених в касаційній скарзі, слід зазначити, що вони не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 у справі № 910/2333/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова