Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 2/68

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі)розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинаінтур"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. у справі № 2/68 господарського суду Чернівецької областіза первісним позовомЧернівецької міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Буковинаінтур"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департаменту економіки Чернівецької міської радипророзірвання договору купівлі-продажу приміщень від 24.12.2009 р. № 2769-юрза зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинаінтур"доЧернівецької міської радипровизнання договору недійсним в частині визначення ціниза участю представників:

Чернівецької міської ради: Юзьків М.І.

ТОВ "Буковинаінтур": Решетов В.В.

Департаменту економіки Чернівецької міської ради: Юзьків М.І.

в с т а н о в и в :

Чернівецька міська рада звернулась до господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинаінтур" (надалі - "ТОВ "Буковинаінтур") про розірвання Договору купівлі-продажу приміщень від 24.12.2009 р. № 2769-юр, укладеного між Чернівецькою міською радою та ТОВ "Буковинаінтур", та зареєстрованого в державному реєстрі за № 3313 (надалі - "Договір"). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору, вартість приміщення по вул. Червоноармійській, 4 в місті Чернівці, яка складає 11 932 372,00 грн., не оплатив, що зумовлює застосування до спірних правовідносин ст. 651 ЦК України.

В свою чергу, ТОВ "Буковинаінтур" звернулось з зустрічним позовом до Чернівецької міської ради про визнання недійсним Договору в частині визначення ціни в розмірі 11 932 372,00 грн., встановленої п. 2.1 Договору та порядку її сплати (позовні вимоги в редакції заяви про уточнення зустрічних позовних вимог). Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що при укладенні оскаржуваного договору ТОВ "Буковинаінтур" помилилось щодо обставин, що мали істотне значення для справи, зокрема, щодо ціни договору.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 07.03.2013 р. (суддя Ніколаєв М.І.) в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено, визнано недійсним Договір в частині визначення ціни в розмірі 11 932 372 грн., встановленої п. 2.1 Договору та порядку її сплати.

Задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд виходив з того, що при укладенні Договору його ціна була визначена не за домовленістю сторін, а на підставі висновку оцінювача, вона є завищеною. Суд зазначив, що завищення ціни відбулось не з вини ТОВ "Буковинаінтур", яке, в свою чергу, при вчиненні правочину помилилось щодо розміру та порядку визначення ціни договору (обставин, які мають істотне значення), тому такий правочин підлягає визнанню недійсним. Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог про розірвання Договору, суд зазначив, що вони є необґрунтованими з огляду на задоволення зустрічного позову про визнання недійсним Договору в частині ціни продажу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. (судді Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено, Договір розірвано, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постанова апеляційного господарського суду в частині задоволення первісного позову мотивована тим, що невиконання покупцем - ТОВ "Буковинаінтур", свого зобов'язання щодо оплати майна у встановлений строк є істотним порушенням Договору, яке, згідно з ст. 651 ЦК України, є підставою для його розірвання. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що вони є необґрунтованими з огляду на те, що ціна Договору була встановлена у відповідності до вимог приватизаційного законодавства та погоджена між сторонами.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ТОВ "Буковинаінтур" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права, а рішення господарського суду Чернівецької області від 07.03.2013 р. залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради від 24.09.2009 р. № 1076 уповноважено Чернівецького міського голову Федорука М.Т. від імені Чернівецької міської ради укласти та підписати з ТОВ "Буковинаінтур" та подати на затвердження господарському суду Чернівецької області мирову угоду у справі № 2/314 щодо погодження продати ТОВ "Буковинаінтур" нежилі приміщення загальною площею 1 572,80 кв.м., що розміщені в будинку № 4 (літ. "А") на вул. Червоноармійській в м. Чернівці (надалі - "майно"). Підставою для укладення договору купівлі-продажу майна є ухвала суду про затвердження мирової угоди у справі № 2/314 та рішення загальних зборів учасників ТОВ "Буковинаінтур" про купівлю майна на запропонованих умовах, а також вказане рішення Чернівецької міської ради.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 21.12.2009 р. у справі № 2/314 затверджено укладену між ТОВ "Буковинаінтур", Чернівецькою міською радою, Департаментом економіки Чернівецької міської ради та Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради мирову угоду від 21.12.2009 р. щодо надання можливості викупу нежилих приміщень на вул. Червоноармійській, 4 в місті Чернівці, як об'єкта приватизації, на визначених умовах. Зокрема, що Чернівецька міська рада та ТОВ "Буковинаінтур" зобов'язались протягом десяти календарних днів з моменту набрання чинності ухвалою господарського суду Чернівецької області про припинення провадження у справі № 2/314 внаслідок затвердження цієї мирової угоди судом укласти договір купівлі-продажу нежилих приміщень на умовах, визначених пунктом 4 рішення Чернівецької міської ради від 24.09.2009 р. № 1076.

Судами з'ясовано, що 24.12.2009 р., на виконання рішення Чернівецької міської ради від 24.09.2009 р. № 1076 та ухвали господарського суду Чернівецької області про затвердження мирової угоди від 21.12.2009 р., між Чернівецькою міською радою (продавець) та ТОВ "Буковинаінтур" (покупець) було укладено Договір, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність (продати) покупцю як об'єкт приватизації нежилі приміщення загальною площею 1 572,80 кв.м., що розміщені в будинку № 4 (літ. "А") на вул. Червоноармійській в місті Чернівці після сплати покупцем ціни договору, а покупець зобов'язався сплатити ціну Договору відповідно до умов цього Договору та прийняти (купити) майно на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до висновку про вартість майна суб'єкта оціночної діяльності підприємця ОСОБА_7, затвердженого наказом директора Департаменту економіки Чернівецької міської ради від 30.10.2009 р. № 87, ринкова вартість майна складає 9 943 643,33 грн. (п. 1.3 Договору).

При укладенні Договору сторони дійшли згоди (п. 1.5 Договору), що право власності на майно переходить до покупця з моменту сплати ним повної вартості придбаного майна.

Вказане в Договорі майно, відповідно до п. 1.7 Договору, продається за 11 932 372,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 988 728,67 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов'язався внести за придбане майно 11 932 372,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору. Термін сплати продовжується ще на 30 календарних днів за умови сплати покупцем не менше 50 відсотків ціни продажу майна на момент завершення тридцятиденного терміну сплати.

Даний Договір посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано 24.12.2009 р. за № 3313.

Як було встановлено судами, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 29.04.2010 р. у справі № 2/314 з тексту резолютивної частини ухвали господарського суду Чернівецької області від 21.12.2009 р. виключено слова: "як об'єкт приватизації".

На виконання рішення Чернівецької міської ради від 30.03.2010 р. № 1291 між Чернівецькою міською радою та ТОВ "Буковинаінтур" 18.05.2010 р. було укладено договір про внесення змін до Договору. Так, зокрема з п. 1.1 Договору виключено слова "як об'єкт приватизації"; п. 2.1 Договору зобов'язано покупця внести за майно, що буде придбано, 11 932 372,00 грн. в строк до 30.07.2010 р.; п. 10.3 Договору викладено в новій редакції: "У разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути розірваний на вимогу іншої сторони, в тому числі й у випадку, передбаченому п. 7.4 цього договору, або за рішенням суду".

Даний договір про внесення змін до Договору посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано 18.05.2010 р. за № 1020.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Договір, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При розгляді справи судами було встановлено та не заперечувалось сторонами, що ТОВ "Буковинаінтур" свої зобов'язання за Договором не виконав, вартість об'єкта продажу не сплатив. Наведене стало підставою для звернення Чернівецької міської ради з позовом про розірвання Договору.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про істотне порушення ТОВ "Буковинаінтур" Договору у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати майна, а, відтак, про наявність підстав для задоволення позовних вимог та розірвання укладеного між сторонами Договору.

Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

При зверненні із зустрічним позовом про визнання Договору недійсним в частині визначення ціни в розмірі 11 932 372,00 грн. ТОВ "Буковинаінтур" посилалось на те, що при укладенні Договору помилилось стосовно ціни договору як істотної умови, така ціна є завищеною, а Договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Правочином, згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, згідно з ст. 11 ЦК України, є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до приписів ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, яка, згідно з ст. 632 ЦК України, встановлюється в договорі за домовленістю сторін.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як було встановлено судами, при укладенні Договору сторони дійшли згоди, що вартість нежилих приміщень загальною площею 1 572,80 кв.м., розташованих в будинку № 4 (літ. "А") на вул. Червоноармійській в місті Чернівці, з урахуванням висновку суб'єкта оціночної діяльності підприємця ОСОБА_7, затвердженого наказом директора Департаменту економіки Чернівецької міської ради від 30.10.2009 р. № 87, складає 11 932 372,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 988 728,67 грн.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, приписами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 229 ЦК України унормовано правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів зазначає, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

З огляду на встановлені судами обставини, з урахуванням принципу свободи договору, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що між сторонами було укладено господарський договір, отже, покупець - ТОВ "Буковинаінтур", прийняв пропозицію продавця на укладення вказаного договору та погодився з усіма істотними умовами договору, зокрема, з ціною.

В той же час, судом апеляційної інстанції вірно відхилено посилання ТОВ "Буковинаінтур" на висновок судової будівельно-технічної експертизи, яким визначено ціну майна, яка є меншою від тієї, що визначена шляхом проведення незалежної оцінки станом на 30.09.2009 р. з огляду на те, що вказаний висновок було дано лише 30.11.2011 р., в той час як Договір між сторонами укладено 24.12.2009 р.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов вірного висновку, що ТОВ "Буковинаінтур" не наведено таких обставин, щодо яких він, як сторона правочину, помилився, та які б існували саме на момент вчинення правочину та не доведено, що така помилка дійсно мала місце, а відтак, при укладенні Договору ціна була погоджена сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства.

Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, даних висновків апеляційного господарського суду не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинаінтур" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. у справі № 2/68 залишити без змін.

Головуючий суддяА. Демидова СуддіІ. Волік О. Кролевець