ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 914/730/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Жовківське лісове господарство"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016у справі№ 914/730/16Господарського суду Львівської області за позовомКерівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської областідоДержавного підприємства "Жовківське лісове господарство"простягнення 137159,56грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від прокуратури:не з'явились не з'явились Суходольський С.М. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Львівської області (головуючий суддя Іванчк С.В., судді - Горецька З.В., Блавацька-Калінська О.М.) від 12.07.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Малех І.Б., судді - Костів Т.С., Марко Р.І.) від 10.10.2016, у справі №914/730/16 позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" з одночасним автоматичним розподілом коштів: 30 відсотків - на рахунок спеціального фонду державного бюджету, що становить 41147,87грн; 20 відсотків - на рахунок спеціального фонду Львівського обласного бюджету, що становить 27431,91грн; та 50 відсотків - на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області, що становить 68579,78грн на рахунок 33113331700322 Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області 137159,56грн 56коп. шкоди, завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства; стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 2057грн 38 коп. судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1166, 1172 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.105 Лісового кодексу України (ЛК України), ст.ст.2, 2-4, 29, 34, 35, 57, 63 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач та відповідач не скористались наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні заперечення на касаційну скаргу прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Керівник Червоноградської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області до Державного підприємства Жовківське лісове господарство про стягнення 137159,56грн шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням посадовою особою відповідача визначених законодавством обов'язків постійного лісокористувача, щодо охорони та захисту лісових насаджень.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 15.01.2015 у справі №444/22/15-к встановлено, що ОСОБА_5, перебуваючи на посаді майстра лісу майстерської дільниці №1 Зіболківського лісництва ДП "Жовківський лісгосп", будучи зобов'язаним у відповідності до п.п.5, 10 розділу II, п.п.4, 5 розділу III посадової інструкції, затвердженої директором ДП "Жовківський лісгосп" 03.01.2008, ст.ст.86, 89 ЛК України вживати заходів і дій щодо недопущення самовільних рубок лісу та інших обов'язків, пов'язаних з доглядом і охороною ввірених лісових угідь, являючись матеріально-відповідальною особою, в весняно - осінній період 2014 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, допустив самовільну рубку 39 дерев, з них 3 дерева породи береза та 36 дерев породи сосна загальною кубомасою 34,16м куб. на загальну суму 137159,56грн в кварталах №№5, 9, 10 Зіболківського лісництва ДП "Жовківський лісгосп", внаслідок чого було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам в особі Зіболківського лісництва ДП "Жовківський лісгосп" та навколишньому природному середовищу на території Жовківського району.

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 15.01.2015 у справі №444/22/15-к, який набрав законної сили 17.02.2015, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України та визначено йому міру покарання.

Приписами ч.4 ст.35 ГПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обставини, щодо заподіяння шкоди, розмір шкоди, обставини наявності станом на час вчинення кримінально караного діяння, трудових відносин між ОСОБА_5, (обвинуваченим у справі №444/22/15-к) та ДП "Жовківське лісове господарство", вина, визначені вироком Жовківського районного суду Львівської області від 15.01.2015 у справі №444/22/15-к.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері природоохоронного законодавства. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 ЛК України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п.5 ст.64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до вимог ст.ст.86, 89, 90 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст.19 ЛК України, покладено на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.

Факт незаконної вирубки дерев на земельній ділянці підтверджено актом раптової ревізії №2 від 17.11.2014 лісового обходу №1 Зіболківського лісництва ДП "Жовківський лісгосп" та польовою відомістю самовільно зрубаної деревини на майстерській дільниці №1 кв.5, кв.9, кв.10. Зазначений факт встановлено також і у вироку Жовківського районного суду Львівської області від 15.01.2015 у справі №444/22/15-к.

Відповідач в порушення норм ст.ст.19, 63, п.5 ст.64, ст.ст.86, 89, 90 ЛК України не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев в кількості 39 шт. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також докази відсутності його вини у протиправній бездіяльності.

Згідно статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. До посадових обов'язків лісника належить здійснення контролю за охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях.

Факт виявлення незаконної рубки лісу з однієї сторони та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 ЛК України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища").

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів та допущено їх вирубування, як і не надано суду жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільного вирубування лісу невідомими особами.

Відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільне вирубування на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для вирубування дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконного вирубування, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення. Таким чином, відповідно до вимог статей 19, 63, 64, 67, 69, 105, 107 ЛК України, статей 16, 20, 42, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1166, 1172 ЦК України, встановивши факт вини відповідальної особи, неналежного виконання службових обов'язків з порушенням вимог посадової інструкції, що призвело до незаконного вирубування дерев невстановленими особами, відповідачем порушено вимоги природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст.ст.105, 107 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відтак, неналежне виконання посадовою особою відповідача обов'язків, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев, з урахування приписів ст.1172 ЦК України, є підставою для задоволення позову.

Доводи скаржника про відсутність в його діях повного складу цивільного правопорушення, а саме вини та причинно-наслідкового зв'язку, а також про недоведеність розміру збитків, спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та зазначеними вище законодавчими приписами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст.ст.1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі №914/730/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

О. Яценко